Адаптація зарубіжного досвіду прямого оподаткування аграрного сектору до вітчизняної практики

     

      Сучасні трансформаційні зміни в АПК та обраний Україною напрямок інтеграції у міжнародну економіку вимагають реформування національної системи прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та її адаптації до вимог міжнародних організацій. В цьому контексті варто дослідити світовий досвід функціонування системи прямого оподаткування в аграрному секторі, що дозволить визначити основні засади і положення, на базі яких буде сформована концепція реформування вітчизняної системи прямого оподаткування галузі сільського господарства.

      Система прямого оподаткування зарубіжних країн у сільському господарстві представлена двома групами платежів, відмінних за своєю природою, – прибутковими та ресурсно-майновими податками.

      Традиційно, при побудові механізмів прибуткового оподаткування, доходи розмежовуються на корпоративні і особисті, в результаті чого сформовано два податкових інструменти – корпоративний податок (податок на прибуток) та податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян).

      Корпоративний податок у сільському господарстві розвинутих країн сплачують високотоварні підприємства (кооперативи) та окремі фермери, однак їх кількість обмежена, оскільки у більшості країн виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється сімейними фермами, невеликими за обсягами отриманого доходу та площами угідь.

      В окремих країнах (Норвегія, Японія, Великобританія, Китай, США та ін.) ставки корпоративного податку не є пільговими для сільгоспвиробників. Так, в Китаї для підприємств всіх форм власності і господарювання з 1994 року запроваджено сплату прибуткового податку з підприємств за ставкою 33%. Для фермерів США також не передбачено пільгової ставки прибуткового податку, однак вони мають ряд інших пільг при його сплаті – зменшення бази оподаткування (вирахування з загальної суми доходу доходів, отриманих від продажу землі, амортизації обладнання, будівель, споруд), сплата податку з середнього доходу, розрахованого за три останні роки та ін. [24, с. 80]. Окрім того, в США встановлений неоподатковуваний мінімум прибутку, який зменшує базу оподаткування.

      Поряд з цим, ставки корпоративного податку диференційовані в залежності від розмірів підприємств і рівнів рентабельності. Так, у Великобританії вони коливаються в межах від 5% до 40%, в Італії – від 12% до 62%, у Нідерландах – від 16% до 72% [215].

      В більшості країн для підприємств у сільському господарстві передбачено пільги при оподаткуванні прибутку. Так, в Азербайджані та Польщі не підлягають оподаткуванню доходи, отримані від сільськогосподарської діяльності; в Білорусі для підприємств АПК, що одержують прибуток від виробничо-технічного обслуговування, застосовується пільгова ставка – 10% (загальна – 30%), а сільгосппідприємства, що реалізують власно вироблену продукцію рослинництва, тваринництва, рибальства та бджільництва, звільняються від сплати податку на прибуток; в Киргизстані від сплати податку на прибуток звільняються підприємства, для яких земля є основним засобом виробництва та єдиним джерелом доходу; в Канаді є можливість сплачувати податок з усередненого за п’ять років прибутку та застосовувати пільгову ставку 12% (загальна ‒ 29%), яка передбачена для суб’єктів малого підприємництва та фермерських господарств; на Кубі для сільгосппідприємств встановлена пільгова ставка оподаткування прибутку (0,5 від загальної), у Франції і Німеччині передбачено низку знижок і пільг, що дозволяє знизити фактично сплачувану суму податку до 17%, в Нідерландах – до 21,4% [92].

      В Україні Податковим кодексом (ст. 155) також передбачено особливі умови оподаткування виробників сільськогосподарської продукції – сплату податку на прибуток за підсумками звітного податкового року, який визначений для сільгоспвиробників з 1.07 – 30.06., зменшення суми нарахованого податку на прибуток на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті, включення до складу витрат плати за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті [124]. Означеним механізмом можуть скористатись сільськогосподарські підприємства, дохід яких від продажу сільгосппродукції власного ви-робництва за попередній податковий період перевищує 50% загальної суми доходу. Спеціальних пільг при сплаті податку на прибуток для сільгоспвиробників у ПКУ не передбачено.

      В окремих країнах застосовується диференційований підхід при визначенні механізмів прибуткового оподаткування, який передбачає виділення окремих суб’єктів оподаткування із загальної сукупності та застосування для них специфічного інструментарію оподаткування доходів.

      Так, у Франції застосовується диференціація сільгоспвиробників в за-лежності від рівня отриманого доходу від сільськогосподарської діяльності. Їх поділено на три групи, для кожної з яких передбачено окремий механізм оподаткування доходів: для першої групи (з доходом до 500 тис. фр.) застосовується тверда ставка (сплачується «сукупний податок», базою розрахунку якого є кадастровий дохід з земельної ділянки), при цьому звітність фермери вести не зобов’язані; для другої групи (від 500–1000 тис. фр.) є можливість ведення спрощеної бухгалтерії ‒ журналу обліку доходів і витрат, на основі якого фермер самостійно визначає обсяг оподаткованого доходу; для третьої групи (більше 1000 тис. фр.) передбачено ведення повного документообороту та оподаткування прибутку на загальних підставах. Розмір середнього доходу для всіх трьох груп розраховується за два останні роки [102].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/17072.html " target="_blank">Ссылке