Сутність конкурентних переваг у соціально-економічному розвиткові регіону

     

      Визначення статтею 1 Конституції України як соціальної держави потребує формування нових стратегічних цілей, серед яких найголовнішими є сталий соціально орієнтований економічний розвиток [ , с. 18].

      Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку територіальної громади є найважливим завданням органів місцевого самоврядування, що їх обрала і наділила повноваженнями, як визначено у багатьох нормативно-правових актах України, зокрема у Конституції України, Законі України «Про органи місцевого самоврядування», Концепції щодо внесення змін до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». Економічний розвиток зазвичай пов’язаний із систематичним, довготривалим і масовим поліпшенням матеріальних умов життя людей, тобто умов у сфері харчування, вбрання, помешкань, умеблювання квартир, засобів транспорту й зв’язку, доступності розмаїтих послуг тощо, тобто в підсумку – споживання . Таке поточне сприйняття здається правильним: воно виявляє те, чого очікують люди як споживачі від економіки, адже розвиток економіки визначається не лише обсягами виробленого продукту в натуральному чи вартісному виразах, але й спроможністю населення придбати ці блага у певному структурному співвідношенні продовольчих та непродовольчих груп товарів у бюджеті домогосподарства . Таке широке розуміння «економічного розвитку» не може бути реалізовано лише органами місцевого самоврядування.

      Питанням визначення та забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів і держави в цілому присвятили свої праці такі відомі українські вчені, як І.Лукінов, В.Геєць, А.Чухно, А.Гальчинський, В.Дорогунцов, С.Кіреєв, А.Гриценко, Б.Кваснюк. На основі їхніх досліджень в Україні було розроблено теорію перехідної економіки, яка лягла в основу визначення курсу економічних реформ нашої держави на довготривалий період, зокрема до 2015 та до 2050 року [ , ]. Аналогічними дослідженнями в Росії займалися відомі економісти Є.Гайдар, Д. Іноземцев, Л.Абалкін, Б.Нуреєв й інші.

      Узагалі термін «розвиток» часто застосовують у таких поєднаннях: економічний розвиток, соціально-економічний розвиток, розвиток економіки України (або іншої країни), розвиток регіону, міста. В кожному випадку під розвитком звичайно мається на увазі будь-яка прогресивна зміна, насамперед в економічній сфері. Якщо зміна кількісна, говорять про економічне зростання. При якісній зміні мова може йти про структурні зміни чи про зміну змісту розвитку, або про придбання економічною системою нових характеристик [ ].

      Крім того, категорії «економічне зростання» та «економічний розвиток» сьогодні широко використовують у політичній практиці – при визначенні напрямів і пріоритетів соціально-економічної політики й оцінюванні результатів її втілення. [ ]. Зокрема, як відзначає співробітник статистичного відділу ООН Віллем де Вріс, «розвиток і прогрес є надзвичайно складними явищами, й, звісно, існує різноманітність думок щодо їхніх ґрунтовних механізмів…» [ ; с. 85]. Поняття «економічний розвиток» знаходиться в контексті змісту загального поняття «розвиток», для з’ясування суті якого необхідно звернутися до спеціальної літератури [10-12]. Так, слово «розвиток» означає «…процес зростання, розмах, розквіт, процвітання; рух, хід, поступ»[ ; Т4; с. 20]. Достатньо широке тлумачення поняття «розвиток» міститься у «Великому економічному словникові», – «…процес закономірних змін, перехід з одного стану в інший більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого» [ ; с. 962]. Але найбільш ґрунтовне, на наш погляд, абстрактне пояснення суті розвитку дається українськими філософами у «Філософському енциклопедичному словникові»: «Розвиток – незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів; один із загальних видів зв’язку» [ ; с. 555]. При цьому розрізняють декілька трактувань цієї категорії – як збільшення або зменшення; як перехід можливості в дійсність (як розуміння руху взагалі) та як виникнення нового. Отже, розвиток – це складне за своєю природою поняття. Воно одночасно означає спрямований, незворотний рух об’єкта, зміну його якісного стану, зв’язок – перехід між станами, а також передумову зростання [10]. Останнє дістає прояв у кількісному аспекті збільшення-зменшення. Таким чином, досліджувані поняття за своєю суттю є спорідненими, оскільки «зростання» є похідним від «розвитку» [10].

      Що стосується «економічного розвитку», то економічний словник дає тлумачення цієї категорії, як загального поняття, що визначає абсолютну і відносну зміну мікроекономічних показників, котрі характеризують стан економіки держави у часі протягом тривалого періоду [11, с.881]. Американська рада економічного розвитку (АРЕР) дає таке визначення економічному розвиткові – «процес створення матеріальних цінностей через мобілізацію людських, фінансових, грошових, фізичних і природних ресурсів для виготовлення ринкових товарів та послуг», здебільшого це створення робочих місць та матеріальних цінностей [ , с.10]. Це визначення є об’ємним, з одного боку, оскільки визначає економічний розвиток процесом створення матеріальних цінностей через мобілізацію всіх наявних ресурсів, і вузьким з іншої – оскільки, обмежує його лише виготовленням ринкових товарів та послуг.

      Крім того, економічний і соціальний розвиток території тісно взаємопов’язані між собою, оскільки є процесами багатогранними та багатоаспектними, а тому мають бути розглянуті лише у сукупності. Саме тому в науковій літературі досить часто використовують термін «соціально-економічний розвиток», розглядаючи поряд із суто економічними характеристиками соціальні параметри розвитку. Тим самим підкреслюється тісний зв’язок між рівнем економічного розвитку та розв’язанням соціальних проблем, бо соціальні характеристики давно вже стали повноправними показниками, що оцінюють ступінь розвитку будь-якого регіону.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16903.html " target="_blank">Ссылке