Суб’єктивні ознаки злочинів проти моральності

     

      Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого. Наступним етапом нашого дослідження повинні стати суб’єктивні ознаки наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого за КК пострадянських країн. Суб’єктом наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого визнається фізична осудна особа, яка досягла або 14-річного віку (ст. 258 КК Грузії, ч. 2 ст. 275 КК Казахстану, ст. 228 КК Латвії, ст. 148, 149 ПК Естонії), або 16-річного віку (інші республіки) [383, с. 459]. Причім дослідження матеріалів судової практики дало змогу виявити помилки під час визначення ознак суб’єкта відповідного злочину .

      Проведений аналіз ознак суб’єкта свідчить про наявність однакових ознак за вітчизняним і зарубіжним кримінальним законодавством. Основна відмінність полягає у визначенні мінімального віку притягнення до кримінальної відповідальності за наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого.

      Суб’єктивна сторона відповідних злочинів передбачає умисну (прямий умисел) форму вини. У деяких законодавствах країн колишнього СРСР передбачені додаткові обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони кваліфікованих складів злочинів: мотиви злочину – хуліганський або корисливий (КК України); мотиви расової, національної чи релігійної нетерпимості або ворожнечі (КК Вірменії, Грузії, Казахстану, Молдови, РФ, Таджикистану). Виділення таких мотивів, на нашу думку, є не зовсім точним кроком відповідних законодавців.

      Передовсім розгляньмо вказані мотиви за ч. 2 ст. 297 КК України. Як уже зазначалось, справедлива відмова вітчизняного законодавця від терміна “викрадення” підкреслила переважно немайновий характер злочину. Однак передбачення в ч. 2 ст. 297 КК України корисливого мотиву знову, певним чином, підкреслює можливий майновий зміст такого діяння. Тобто нелогічність таких змін, на нашу думку, є очевидною. Таку саму позицію поділяють й інші вітчизняні науковці [123, с. 87–88] .

      Щодо хуліганського мотиву питання є занадто глибоким, оскільки, як уже зазначалось, доцільно декриміналізувати хуліганства як злочин [338]. Однак якщо така кримінально-правова заборона існує, то необхідність дублювання відповідальності за мотивом поведінки видається не зовсім коректною та законною . Зважаючи на вказані положення та спираючись на переважаючу позицію законодавців деяких країн колишнього СРСР, вважається цілком логічним відмовитися у ч. 2 ст. 297 КК України від указівки на мотиви вчинення злочину.

      Далі розгляньмо КК зарубіжних країн другої групи, в яких визначені різні підходи до регламентації відповідальності за такі протиправні дії.

      Суб’єкт наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого є загальним, тому що спеціальних (додаткових обов’язкових) ознак відповідні норми практично не містять. Суб’єктом відповідних складів наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого визнається фізична осудна особа, яка досягла 7-річного віку (ст. 82 КК Швейцарії), 12-річного (ст. 77 а КК Нідерландів, ст. 10 КК Сан-Маріно, ст. 31 КК Туреччини), 13-річного віку (ст. 122-8 КК Франції), 14-річного віку (ст. 31 КК Болгарії, ст. 9 КК Кореї, ст. 19 КК Німеччини, ст. 41 КК Японії), 15-річного віку (ст. 15 КК Данії, ст. 46 КК Норвегії, ст. 6 КК Швеції ст. 8.07 КК штату Техас), 17-річного віку (ст. 10 КК Польщі) або 18-річного віку (ст. 20 КК Іспанії) . Відповідно до ст. 49 КК Ірану не притягуються до кримінальної відповідальності малолітні діти (особи, що не досягли повноліття відповідно до ісламського релігійного закону). Відповідно до шаріату вік досягнення повноліття диференційований залежно від статі особи. Чоловіки досягають повноліття з 15 років, а жінки – з 9 років.

      Суб’єктивна сторона відповідних злочинів передбачає умисну (прямий умисел) форму вини. Вказівка на умисел випливає зі змісту диспозицій . Тобто форма і вид вини за наругу над могилою відповідають суб’єктивним ознакам вітчизняного складу злочину, передбаченого ст. 297 КК України. Інші ознаки суб’єктивної сторони в кримінальних законодавствах деяких зарубіжних країн є, як правило, факультативними, окрім мотиву та певних цілей .

      Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини. Отже, більш детально розглянемо суб’єктивні ознаки незаконного проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини в деяких законодавствах країн колишнього СРСР.

      Суб’єктом незаконного проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини визнається фізична осудна особа, яка досягла або 14-річного віку (КК Грузії, Казахстану, Латвії, Литви, ПК Естонії), або 16-річного віку (інші республіки). Але в двох республіках (ч. 2 ст. 204 ПК Естонії, ст. 221 КК Молдови) передбачена можливість вчинення злочину юридичною особою, а в Україні визначений спеціальний суб’єкт – службова особа (ч. 5 ст. 298 КК України).

      Проведений аналіз ознак суб’єкта свідчить про наявність однакових ознак за вітчизняним та зарубіжним кримінальним законодавством. Основна відмінність полягає у визначенні мінімального віку притягнення до кримінальної відповідальності за проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини.

      Суб’єктивна сторона відповідних злочинів передбачає, як правило, умисну (прямий умисел) форму вини . У КК України, на відміну від законодавств інших країн колишнього СРСР, передбачена додаткова обов’язкова ознака суб’єктивної сторони кваліфікованого складу злочину: мета злочину – для пошуку рухомих предметів, що походять із об’єктів археологічної спадщини (ч. 4 ст. 298 КК України). Слід констатувати й можливість учинення такого злочину з необережною формою вини (ст. 345 КК Білорусі, ч. 3, 4 ст. 264 КК Вірменії, ч. 3, 4 ст. 257 КК Грузії, ст. 20 ПК Естонії, ст. 188 КК Литви). У деяких законодавствах форма вини відповідних складів злочинів чітко не визначена (ст. 243 КК РФ, ст. 242 КК Таджикистану, ст. 229 КК Латвії). Однак у теорії кримінального права відповідних держав визнається можливість учинення таких злочинів як з умисною формою вини [404, с. 375; 249, с. 508], так і з необережності [648, с. 115]. Дискусії також виникають з приводу можливості вчинення такого злочину з непрямим умислом [245, с. 424; 750, с. 462]. На нашу думку, слід пригадати ч. 2 ст. 24 КК РФ та ч. 2 ст. 27 КК Таджикистану, в яких діяння, вчинене тільки з необережності, визнається злочином лише у випадку, коли це спеціально передбачено відповідною статтею Особливої частини КК. Слід погодитися з російськими науковцями, які вважають, що “… редакція ч. 2 ст. 24 КК дає змогу стверджувати, якщо в тексті статті Особливої частини КК не зазначена форма вини в основному складі злочину або в складі із кваліфікуючим наслідком, вина може бути тільки умисною в одних складах або ж умисною й необережною в інших складах. Це встановлюється стосовно до кожного складу злочину шляхом тлумачення кримінального закону з урахуванням особливостей об’єктивної сторони злочину, включених у число ознак складу характеристик, мотиву й мети діяння й інших обставин” [249, с. 55; 648, с. 115].

     Зважаючи на вказані обставини та аналізуючи ознаки об’єктивної сторони знищення або пошкодження пам’ятників історії та культури, робимо висновок, що даний злочин, зокрема за КК РФ, може бути вчинено як з умисною формою вини, так і з необережною. Така конструкція хоч редакційно допустима, однак вона адекватно не відповідає ступеню суспільної небезпеки злочину, який вчиняється з умисною та необережною формами вини. Тому шлях інших зарубіжних законодавців, які виокремили відповідальність за умисні та необережні діяння в деяких нормах, заслуговує схвалення. Зважаючи на вітчизняні стереотипи нормотворення, вважаємо прийнятним такий варіант вирішення такого питання: відокремити відповідальність за такі діяння в деяких статтях . Виділення такої форми вчинення злочину як незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті культурної спадщини з необережності, на нашу думку, є недоцільним. Тому що, по-перше, суспільна небезпека таких необережних дій є мінімальною, по-друге, така поведінка цілком охоплюється ст. 92 КУпАП. Крім того, слід узгодити диспозицію ст. 92 КУпАП “Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини” з відповідними диспозиціями модельної 298-1 КК України. Оскільки такі форми адміністративного делікту, як порушення режиму використання пам’ятки культурної спадщини, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам’ятці культурної спадщини, зміна призначення пам’ятки культурної спадщини, її частин та елементів, можуть потягнути необережне, незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини чи знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини. Тому в диспозиції ст. 92 КУпАП слід передбачити вказівку на наявність правопорушення за відсутністю наслідків – знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини.

      Далі розгляньмо суб’єктивні ознаки злочинів, що схожі з незаконним проведенням пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищенням, руйнуванням або пошкодженням об’єктів культурної спадщини, у деяких законодавствах зарубіжних країн другої групи.

      Суб’єкт знищення або пошкодження об’єктів культурної спадщини є, як правило, загальним, тому що спеціальних (додаткових обов’язкових) ознак відповідні норми практично не містять. Суб’єктом відповідних складів знищення або пошкодження об’єктів культурної спадщини визнається, як правило, фізична осудна особа, яка досягла 12-річного (ст. 34 вав КК Ізраїлю), 13-річного віку (ст. 122-8 КК Франції), 14-річного віку (ст. 31 КК Болгарії, ст. 19 КК Німеччини, ст. 17 КК Китаю), 15-річного віку (ст. 15 КК Данії, ст. 46 КК Норвегії, ст. 6 КК Швеції ст. 8.07 КК штату Техас), 17-річного віку (ст. 10 КК Польщі) або 18-річного віку (ст. 20 КК Іспанії) .

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16749.html " target="_blank">Ссылке