Софійність господарства, Софія як його трансцендентальний суб’єкт

     

      У зв’язку зі зростанням наукового інтересу до філософсько-господарської проблематики та творчої спадщини С.М. Булгакова, постає проблема уточнення понятійного апарату та стандартизації термінології. Це обумовлено складністю останньої та необхідністю повного розуміння доробку вченого. Однією з таких проблем, що постала у сучасній науці і до того ж має вагоме значення для нашого дослідження - є проблема розуміння різниці між софіологією та софійністю господарства. З огляду на те, що більшість дослідників не розмежовують цих понять існує ризик «плутанини» у подальшому розумінні філософії господарства С. Булгакова. Свою теорію Софії та софійності господарства С.М. Булгаков, в основному, розробляє у праці «Філософія господарства», а саме у її розділі під назвою «Про трансцендентальний суб’єкт господарства». Власне трансцендентальним суб’єктом господарювання у нього виступає суспільство, як сукупність індивідів (особистостей) включених у суспільну діяльність. Під Софією С.Булгаков розуміє ідею, а під ідеєю - ідеал, зразок, норму, завдання, а ні в якому разі не поняття.

      Для більшої ясності розділимо ідею (як мету і зміст) та поняття (сутність) всесвіту, як трансцендентне і трансцендентальне, інакше кажучи, як те, що знаходиться за межами людського пізнання і те, що є його умовами. Проте, у С.М. Булгакова ми зустрічаємо поєднання ідеї з терміном трансцендентальний, ідеї з поняттям, а Божественної Софії з Душею світу. Вся справа в тому, що і в рамках трансцендентальної філософії існує протиставлення ідеї та поняття. Таке протиставлення властиве її засновнику - І. Канту (який справив значний вплив на розвиток наукової думки С. Булгакова), на відміну від трансцендентального ідеалізму Ф. Шеллінга і неокантіанців. І якщо згодом духовним авторитетом для Булгакова багато в чому є Платон, то в «Філософії господарства», де проблема господарства в основному вирішується в гносеологічному ключі – таким для нього виступає І. Кант.

      Критицизм Канта дає С.М. Булгакову загальний план для його філософії господарства. І справа не лише в цьому, мова йде про буквальне запозичення методу критичної філософії у Канта. Називаючи свою філософію трансцендентальною, Кант протиставляє її «трансцендентному» прагненню колишньої метафізики пізнати річ в собі. Тим самим ставлячи за завдання своєї філософії певні умови апріорного пізнання у всіх областях людського мислення. У «трансцендентальній естетиці» і в «трансцендентальній аналітиці» він доводить можливості істинних наук - математики і чистого природознавства. У «трансцендентальній діалектиці» він доводить неможливість уявної метафізичної науки, як предметного пізнання.

      Саме у «трансцендентальній діалектиці» і розкривається це внутрішнє протиріччя людської пізнавальної діяльності, в якій власне і виникає завдання, що не може бути вирішеним. Наш розум має потребу повідомляти даному своєму змісту характер безумовності. Але думки про безумовне або абсолютне не є поняттями розуму, які відносяться лише до умовних предметів чуттєвого досвіду. Кант називає їх, на відміну від розумових понять і правил, ідеями або абсолютними принципами розуму, відносячи їх, таким чином, до особливої здатності розуму. Кант надав терміну «Ідея» нового значення, яке відрізняється як від початкового платонівського сенсу цього слова, так і від методу вживання її в схоластиці і в новій філософії в особі Ф. Шеллінга, неокантіанців, B.С. Соловйова тощо. Але так як і за Кантом в ідеях мається на увазі вихід за межі чуттєвого світу, то цілком зрозуміло, що згодом почали часто змішувати платонівське і кантівське значення цього слова. Тим самим платонівський дуалізм в області метафізики Кантом був перенесений в область гносеології. Згідно з таким розумінням, ідеї до певної міри апріорні.

      Булгаков переймає у Канта і «річ у собі» і, відповідну їй, кантівську ідею, визначаючи її як граничне поняття. Згідно з цим визначенням «річ у собі» хоча і трансцендентна, але все-таки залишає відбиток у свідомості в якості ідей або граничних понять. Ці ідеї свідчать у Канта про реальну (у платонівському розумінні) присутність трансцендентного, але містять у собі навіть менше реальності (у сучасному розумінні), ніж дослідне пізнання, суть тільки схеми, тіньові сліди, не більше. Тому теорія ідей у Канта має від’ємний або агностичний зміст. Важливим моментом кантівської філософії, для Булгакова, є уявлення про ідеї як про трансцендентно-іманентні субстрати. Саме таку характеристику він найчастіше використовує щодо Софії. Перший критик методології «Філософії господарства», російський науковець М. Алексєєв, цитуючи С. Булгакова наводить наступний уривок: «В цьому відношенні трансцендентальна проблема господарства представляє повну аналогію з трансцендентальною проблемою знання взагалі: чи існує трансцендентальний суб’єкт знання носієм господарських функцій взагалі, обумовлюючи собою окремі акти знання і їх собою інтегруючі? Трансцендентальна природа знання в даний час може вважатись більш-менш з’ясованою. Навпаки, до з’ясування трансцендентальної природи господарства досі не приступали. По суті, питання тут є одне й теж, а саме: що можна сказати про трансцендентальний суб’єкт, який собою обумовлює, і знання і господарство і до якого можна і потрібно відносити інтегруючу діяльність знання або господарства ...» [29, с. 476]. При цьому М. Алексєєв випускає з цитати кінець даного абзацу, який має принципове значення в міркуваннях Булгакова, а саме - «знання або господарства як енергії ?»

      В основу «софійності господарства» С.М. Булгакова покладено ототожнення терміну «енергія» з терміном ідея, що розуміється у платонівській постановці та пропущена крізь кантівський критицизм. За С. Булгаковим, Софія – це «енергія», що несе в собі ідеальний зміст чи кантівську ідею, об’єднану з вченням православ’я.

      Бердяєв пише про православну філософію господарства Булгакова, але ніде не дає такого формулювання. Дане формулювання, «православна філософія господарства», стосовно С.М. Булгакова, ми зустрічаємо у А.К. Попова. Який звертаючись до наукової спадщини Булгакова, визначає її як «принципово нову софіанськую схему економічного мислення» і називає «тією самою шуканою парадигмою» сучасної економічної теорії. Але тут же поправляє себе:

     «Софіанська філософія господарства і базується на ній саме софіанське господарство також ґрунтуються на протоліберальних ідеях, закладених в гностицизмі софіанцем Я. Беме і Ф. Шеллінгом. І тому неминуче приведуть при своєму розвитку до тієї ж, по суті справи, концепціям і економічним факторам, що і ліберальна філософія, тобто до ліберальної утопії, причому однією і тією ж» [192, с. 623].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/18153.html " target="_blank">Ссылке