Інвестиційний характер іпотечного ринку та його роль у розвитку підприємництва в регіоні

     

      Функціонування регіонального іпотечного ринку забезпечує вирішення багатьох актуальних питань, серед яких першочерговим є забезпечення житлом населення. Поряд з тим, залучення іпотеки до фінансування діяльності суб’єктів підприємництва в сучасних умовах не втрачає свого значення, хоча за обсягами та чисельністю проведених операцій значно поступається кредитуванню під заставу житлової нерухомості. При цьому роль іпотечних відносин як на рівні регіону, так і на рівні держави, визначається функціями іпотечного ринку, які виражають його специфіку як цілісного процесу та в кінцевому підсумку вирізняють іпотеку з поміж інших економічних категорій.

      Сучасні наукові дослідження функціонального аспекту іпотечного ринку характеризуються різноманітністю визначення кількості функцій та їх сутності (табл.Д1, додаток Д). Серед наявних наукових доробок слід виділити дві групи авторів. Перша група науковців (В. Д. Базилевич, Н. П. Погорєльцева) вказує на необхідність поділу функцій іпотечного ринку на загальні – властиві іпотечному ринку як ринку взагалі, та специфічні, існування яких зумовлено його інституційною структурою (тип інституційної організації іпотечних фінансових відносин, рівень розвитку іпотечного ринку) [11, с. 231].

      Інша група науковців (Лютий І. О. [121], Євтух О. [62], Внукова Н. М. [33], Любунь О. С., Кірєєва О. І., Денисенко М. П. [95], Дем'яненко М. Я. [94] та інші) виділяє функції іпотечного рину з урахуванням його ролі в тих чи інших фінансово-економічних відносинах. Названі цими авторами функції повторюються за змістом та іноді різняться за назвою, а тому їх можна об’єднати наступним чином: мобілізуюча (фінансова), трансформаційна (перерозподільна), інвестиційна (стабілізуюча, стимулююча, інтеграційно-мультиплікативна), інформаційна, захисна. На рівні регіону функції іпотечного ринку проявляється з певними особливостями, хоча основні з них (мобілізуюча, трансформаційна, інвестиційна) лишаються без змін.

      Значення регіонального іпотечного ринку в забезпеченні стабільного розвитку економіки залежить від сукупності чинників, які пов’язані з рівнем розвитку самого іпотечного ринку, що, у свою чергу, характеризується рівнем організації його структури. При цьому останній визначається кількістю необхідних елементів (суб’єктів, об’єктів, інструментів), рівнем їх розвитку, складністю механізму їх взаємозв’язку, характером та інтенсивністю структурних зв’язків і зумовлює спосіб відтворення елементів і відносин іпотечного ринку. У разі низького рівня структурної організації іпотечний ринок не здатен самостійно відтворювати власні елементи і відносини, його функції реалізуються фрагментарно, а тому ступінь впливу регіонального іпотечного ринку на економічні процеси буде невисоким. У разі високого рівня структурної організації регіональний іпотечний ринок здатен самостійно створювати і відтворювати власні елементи та відносини, а значить, активно впливатиме на всі економічні процеси.

      Аналіз наукових публікацій свідчить про варіативність поглядів щодо теоретичного обґрунтування можливості впливу фінансового сектору загалом та іпотечного ринку зокрема на економічне зростання – від абсолютного заперечення будь-якого зв’язку між функціонуванням іпотечного ринку та розвитком реального сектору економіки до визнання іпотечного ринку як ключового фактора економічного зростання.

      Можливість іпотечного ринку впливати на економічний розвиток залежить від ступеня розвитку інших підсистем економіки. А тому теза про відсутність зв’язку між функціонуванням іпотечного ринку та розвитком реального сектору економіки є обґрунтованою для іпотечних ринків, що знаходяться у стадії формування, а економічні процеси перебувають у процесі трансформації. Лише за розвинутої ринкової економіки сутність іпотечного ринку та закономірності руху іпотечного капіталу проявляються найбільш повно.

      У сприятливих умовах функціонування регіональний іпотечний ринок створює реальні можливості перетворення в інвестиції грошей, які знаходяться в поза банками. На думку Дем'яненка М. Я., Євтуха О. Т., Любуня О. С., Кірєєвої О. І., Денисенка М. П., розвиток системи іпотечного кредитування спроможний вивести країну не лише з інвестиційної, а й з інфляційної кризи, відвертаючи кошти з поточного обігу до внутрішнього нагромадження. Застосування іпотеки дає змогу попередити знецінення фінансових активів кредиторів через їх забезпечення ліквідною нерухомістю, тим самим сприяє стабільному функціонуванню фінансової системи [62, с. 13; 95, с. 51].

      Лютий І. О., Савич В. І., Калівошко О. М. вказують на те, що іпотечні механізми виступають сполучною ланкою в загальному ланцюгу економічного відтворення, активізуючи кожну з його складових через ефект мультиплікаційної дії. Такий ефект проявляється в будівельній індустрії, транспортної галузі, сфері металовиробництва, диверсифікації ринку цінних паперів та інвестиційного ринку, підвищення рівня зайнятості населення та впорядкуванні міжгалузевого розподілу трудових ресурсів, відкритті нових ринків для банківських продуктів тощо, в кінцевому плані – у стимулюванні економічного зростання [121, с. 19].

      Іпотечне кредитування за своєю природою носить інвестиційний характер і спрямоване на зростання індивідуальних та суспільних інвестицій. Прояв інвестиційної функції регіонального іпотечного ринку виробничого призначення знаходить своє відображення в функціонуванні іпотечного капіталу, який у процесі іпотечного кредитування трансформується в інвестиційний капітал, а іпотечний кредит та іпотечні цінні папери розглядаються як форма інвестицій. Під іпотечним капіталом розуміється сукупність економічних відносин з приводу зворотного перерозподілу тимчасово вивільнених із процесу відтворення грошових засобів і їх інвестування в об’єкти нерухомості [11, с. 250].

      Передумовою появи іпотечного капіталу є кругообіг промислового та позичкового капіталу. Домінуючою думкою серед науковців є те, що рух капіталу проходить по спіралі. Збільшення вартості товару Т' і грошей Г' має форму грошових доходів на капітал у вигляді доходу. Надалі гроші через ринок факторів виробництва надходять у сферу бізнесу, а потім у вигляді товарів чи послуг – на споживчий ринок, а згодом – у користування власниками факторів виробництва. Відзначається, що в кругообігу промислового капіталу неминуче відбувається тимчасове вивільнення його окремих частин: амортизації основного капіталу, вартості сировини, заробітної плати та додаткової вартості. Одночасно в інших ланках кругообігу промислового капіталу виникають потреби в інвестиціях, які задовольняються за рахунок тимчасово вивільненого капіталу шляхом надання позик під певний відсоток. У цьому випадку капітал роздвоюється на капітал-власність та капітал-функцію. Тому позиковий капітал стає своєрідним товаром, що має властивість приносити додаткову вартість.

      Відчуження позикового капіталу відбувається у формі руху грошей: від кредитора до їх позичальника, а потім – від позичальника до власника капіталу.

      На сучасному ринку факторів виробництва України капітал, за допомогою якого можна одержати більшу кількість продукції або збільшити дохід підприємства, є дефіцитним і дорогим. Суб’єктами попиту на капітал є суб’єкти підприємницької діяльності, однак пропозиції інвестиційних коштів від фінансових посередників – комерційних банків - недостатні.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/en/catalog/view/16910.html " target="_blank">Ссылке