Оцінка ефективності іпотечного кредитування під заставу нерухомості виробничого призначення
Поняття «ефективність» відноситься до найбільш вживаних термінів як серед науковців, так і в повсякденному житті. Економічна ефективність – це отримання максимуму можливих благ від наявних ресурсів через раціональне співвідношення вигод і витрат. Така поведінка полягає в тому, що виробник і споживач благ прагнуть до граничної ефективності і для цього максимізують вигоди і мінімізують витрати.
Під ефективністю кредитування розуміють результат використання позикових ресурсів, що характеризується відношенням доходу від використання кредитних коштів і плати за кредит. Екстраполюючи це визначення в сферу іпотечних відносин, можна дати наступне тлумачення досліджуваного терміну – результативність економічної діяльності, економічних програм і заходів, що характеризується відношенням одержаного економічного ефекту, результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів використовуючи виробничу нерухомість як заставу.
Ефективність іпотечного кредитування тісно пов’язана із рівнем розвитку іпотечного ринку. Результатом проведеного аналізу наукових публікацій було виділення кількісного показника рівня розвитку регіонального іпотечного ринку, під яким слід розуміти співвідношення портфеля іпотечних кредитів та валового регіонального продукту (ВРП). Так, регіональний іпотечний ринок характеризуватиметься як добре інтегрований, якщо цей показник становитиме 15-20%; розвинутий – при 10-15%; фрагментарний – при 5-10%; нерозвинутий – до 5% ВРП. За даними Національного банку України (про обсяг іпотечного кредитування юридичних осіб за 2011 рік по регіонах [113]) та Державної служби статистики (про обсяг валового регіонального продукту в 2011 році [227]) було розраховано зазначений вище показник, за яким до категорії «нерозвинутих» слід віднести іпотечні ринки АР Крим (2,75%), Вінницької (2,06%), Дніпропетровської (3,09%), Донецької (2,93%), Житомирської (1,37%), Закарпатської (1,31%), Запорізької (2,04%), Івано-Франківської (2,3%), Кіровоградської (0,85%), Луганської (1,06%), Львівської (3,97%), Миколаївської (3,11%), Полтавської (1,5%), Рівненської (1,73%), Сумської (4%), Тернопільської (1,76%), Харківської (2,69%), Херсонської (4,4%), Хмельницької (1,22%), Черкаської (1,63%), Чернівецької (1,9%), Чернігівської (2,39%) областей; до категорії «фрагментарних» - ринки Волинської (5,3%) та Одеської (9,44%) областей; до категорії «добре інтегрований» - ринок Київської області й м. Києва (15,6%). Відтак, отримані результати вказують на те, що більшість регіональних іпотечних ринків нерухомості виробничого пирзначення не спроможні суттєво впливати на економічні процеси. За таких умов дослідження рівня ефективності іпотечного кредитування під заставу нерухомості виробничого призначення є незаперечно актуальним.
Питання оцінки ефективності іпотечного кредитування в науковій літературі не є новим. Певний внесок у його розробку внесли В. Д. Базилевич та Н.П.Погорєльцева [11, с. 392-400], які систематизували діючі в світовій практиці показники рівня розвитку іпотечного ринку та доопрацювали запропоновану російським вченим Максимовим В. В. методику оцінки. Зокрема, вони виділяють два рівні оцінки: 1) ринок іпотечних кредитів, де оцінюється: а) доступність іпотечних кредитів для позичальника; б) функціональні характеристики первинного іпотечного ринку; в) потреба в бюджетних ресурсах; 2) ринок іпотечних цінних паперів: а) інвестиційна привабливість і надійність іпотечних цінних паперів; б) ліквідність іпотечних цінних паперів; в) потреба в бюджетних ресурсах. Розроблена методика запропонована для визначення ефективності розвитку національного іпотечного ринку і ґрунтується на показниках, більшість із яких стосується житлової іпотеки. Окрім цього, для розрахунку деяких коефіцієнтів відсутня загальнодоступна інформація, а тому комплексне оцінювання за всіма запропонованими показниками провести вкрай важко.
Євтух О. Т. [62, с. 101-176] пропонує виділяти наступні основні напрямки дослідження ефективності функціонування іпотечного механізму: 1) порівняння іпотеки з іншими фінансовими інструментами, які ґрунтуються на інвестиціях у нерухомість: опціон, гібридна закладна, оренда тощо; 2) дослідження економічних факторів, які впливають на роботу іпотечного механізму на рівні позичальника (ефективність роботи суміжних ринків, добробут позичальника, прагнення до ефективного використання ресурсів, попит на кредит, конкуренція за отримання кредиту, вартість кредиту, задоволення потреб і отримання доходу), на рівні кредитора (ефективність роботи кредитного ринку, стабільність доходів позичальника, довіра до позичальників, пропозиція іпотечних кредитів, конкуренція серед іпотечних кредиторів, дохід), на рівні інвестора (ефективність супутніх ринків, добробут інвестора, довіра інвесторів до цінних паперів, попит на іпотечні цінні папери, конкуренція серед інвесторів, вартість заставної); 3) аналіз ефективності роботи іпотечного механізму на макрорівні, використовуючи показники: частка залученого капіталу в загальній вартості інвестицій, сукупна чиста теперішня вартість, вартість нерухомості; 4) дослідження ефективності іпотеки на мікрорівні через аналіз ефективності використання нерухомості за допомогою вивчення потенціалу місцезнаходження, ринкового попиту, правову обґрунтованість варіанту забудови, ресурсної якості ділянки, технологічну та фінансову обґрунтованість проекту; а також усесторонній аналіз показника ефективності використання й розвитку нерухомості; 5) оцінка ефективного використання та розвитку нерухомості за допомогою іпотечного механізму.
Розроблений Євтухом О. Т. алгоритм дозволяє оцінити ефективність функціонування іпотеки з урахування великої кількості факторів, більшість з яких мають якісний, а не кількісний характер. Відтак, результати експертної оцінки за цим алгоритмом у різних спеціалістів можуть відрізнятися.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/en/catalog/view/16910.html " target="_blank">Ссылке
