У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Сутність та особливості інвестиційного забезпечення вертикально інтегрованих аграрних підприємств

     

      Протягом багатьох років агропромислове виробництво залишається однією з інвестиційно-привабливих сфер економіки не тільки для вітчизняних, а й зарубіжних інвесторів, зокрема у контексті загострення проблеми продовольчої безпеки у світі, проте більшою мірою залежить від правильно побудованої системи інвестиційного забезпечення та ефективного використання інвестиційних ресурсів.

      Одним із ключових факторів економічного зростання підприємства є інвестиційна діяльність. Інвестиційна діяльність підприємств аграрного сектора – це вкладення інвестиційних ресурсів з метою досягнення ефекта, що в короткостроковому періоді повинні забезпечити просте відтворення основних фондів, а в довгостроковому – стати основою розширеного відтворення, зміцнити потенціал підприємства та примножити вкладений капітал [165, c. 71]. У свою чергу, інвестиційні ресурси – це всі види фінансових, матеріальних та нематеріальних активів, які залучаються підприємством з метою здійснення інвестування для досягнення певних соціально-економічних результатів [6, 9, 17, 73, 76, 80, 108, 114, 152, 162, 186]. На думку І. Коваленко, “інвестиції підприємств АПК” – це фінансування власниками капіталу видатків на розробку, створення, оновлення, реконструкцію, технічне і технологічне переозброєння виробництва та процесів з метою отримання прибутку [77, с. 18]. При цьому, ефективність інвестиційної діяльності підприємств аграрного сектора, досягнення стабільно високих темпів розвитку значною мірою визначається рівнем інвестиційного забезпечення їх діяльності.

      У сучасних економічних умовах, які характеризуютьcя загостренням конкурентної боротьби за ринки збуту, доступу до ринків довгострокових інвестиційних ресурсів, все більшого значення набуває необхідність методичної розробки та практичної реалізації системи інвестиційного забезпечення діяльності підприємств аграрного сектора. Інвестиційне забезпечення діяльності багато науковців, серед яких С. Власюк, О. Герасіна, М. Кісіль, О. Клокар, М. Коденська, Я. Костецький, порівнює з фінансово-кредитним механізмом, що реалізується на основі відповідної системи фінансування і може здійснюватися через самофінансування, акціонування, пайове фінансування, кредитування та зовнішнє фінансування (надання суб'єктам на безповоротній і безоплатній основі) [22, 25, 27, 72, 73, 76, 78, 79, 81]. При цьому “інвестиційне забезпечення” підприємств визначається як сукупність певних заходів щодо концентрації та реалізації інвестицій і вибору раціональних методів управління у сфері інвестування [186, с. 11]. Беззаперечно, фінансування інвестиційної діяльності підприємств аграрного сектора є невід’ємною складовою системи управління інвестиційню діяльністю. Усі управлінські рішення щодо розподілу фінансових ресурсів прямо чи опосередковано впливають на результати не тільки інвестиційної, а й основної діяльності підприємства. О. Туманова стверджує, що фінансове забезпечення інвестиційної діяльності на підприємствах аграрного сектора є науково обґрунтованим процесом формування та використання фінансових ресурсів для створення чи розширеного відтворення основних засобів та постійної частини виробничих запасів за рахунок залучення власних та позикових джерел фінансування [166, c. 48–49]. Виходячи з цього, інвестиційне забезпечення діяльності підпорядковане загальній економічній стратегії розвитку підприємства.

      Цікавим є підхід О. Чеботар, яка визначає “інвестиційне забезпечення” підприємств аграрного сектора як здатність акумулювати та використовувати інвестиції, тобто всі майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в підприємницьку діяльність, для отримання прибутку та соціального ефекту [183, c. 24–25]. Запропонований мікроекономічний підхід зміщує акцент на визначення ключової ролі підприємства у процесу інвестиційного забезпечення діяльності, нівелюючи тим самим важливість державних інститутів та інституцій, необхідність врахування екологічних ризиків та ін. З наведених визначень простежується, що визначальним у інвестиційному забезпеченні діяльності є фінансова проблема – прибутковість діяльності, зокрема наявність позитивного грошового потоку підприємства від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

      На нинішньому етапі значна група вітчизняних та зарубіжних дослідників ототожнює поняття “інвестиційне забезпечення” та “забезпечення інвестиційної діяльності”. На нашу думку, економічне розуміння сутності “забезпечення інвестиційної діяльності” підприємств аграрного сектора є сукупністю ресурсів, засобів та умов, що сприяють задоволенню потреб підприємства чи групи підприємств у фінансових ресурсах та фактично відкидає емерджентні властивості потенціалу підприємства, що формується з обов’язковим урахуванням процесу розвитку підприємства та взаємодії його із зовнішнім середовищем.

      Отже, макроекономічний підхід, запропонований М. Кісілем, О. Клокар, М. Кожем’якіною та іншими науковцями [72, 73, 74, 76, 80], розглядає інвестиційне забезпечення як наявність усіх видів ресурсного забезпечення, що сприяють отриманню прибутку або досягненню соціального ефекту. На нашу думку, даний підхід є статичним та не відповідає сутності інвестиційної діяльності як постійного процесу з метою забезпечення розширеного відтворення. Розділяємо думку О. Ліпченко та Я. Шевцової [102, с. 14; 186, с. 8], які розглядають інвестиційне забезпечення з позиції інвестиційного процесу, та визначають як сукупність засобів та заходів, створення необхідних умов, що сприятимуть задоволенню потреб в інвестиційних ресурсах. Відтак “інвестиційне забезпечення” є складним довгостроковим процесом досягнення стратегічних цілей в контексті економічних, екологічних та соціальних аспектів розвитку підприємств аграрного сектора.

      Своєрідну аргументацію інвестиційного забезпечення діяльності наводить М. Кожем’якіна: “…інвестиційні ресурси в сільському господарстві формуються під впливом макроекономічного становища галузі, фінансового стану товаровиробників, надходжень від експорту продукції та інших факторів” [80, с. 69]. Дійсно, багато науковців зазначають, що інвестиційне забезпечення діяльності залежить від удосконалення механізмів здійснення державної підтримки, забезпечення фінансування інвестиційних програм і проектів, стимулювання вкладень на поліпшення якості продукції, підвищення родючості ґрунтів, фінансування інших напрямів розвитку сільських територій. Беручи до уваги той факт, що державні програми стимулювання інвестиційної діяльності є строковими з терміном реалізації від 1 до 5 років, при плануванні забезпечення інвестиційної діяльності підприємство повинно враховувати державну підтримку як комплементарну, а не основну структурну одиницю концепції інвестиційного забезпечення. Водночас ми підтримуємо думку зарубіжних науковців [66; 215; 216; 219; 223; 242], що приватизація глобальних розмірів, елімінування державного контролю та стирання меж міжнародних кордонів змінили підхід до інвестиційного забезпечення діяльності підприємств, переклавши суттєву роль на приватний сектор, тим самим визначивши ключову роль приватного капіталу.

      Основними факторами, що впливають на ступінь задоволення потреб сільськогосподарських виробників в інвестиційних ресурсах є інвестиційний потенціал аграрного сектора економіки регіону, інвестиційний клімат в регіоні та інвестиційна привабливість сільського господарства [153, c. 66–67]. Інвестиційний клімат є середовищем, де протікають інвестиційні процеси. На думку О. Ліпченко, “економічна сутність інвестиційного забезпечення розвитку сільського господарства полягає у сукупності заходів та засобів, що сприяють задоволенню в повному обсязі господарюючих суб’єктів в інвестиційних ресурсах” [102, с. 5]. При цьому, ключовим є формування інвестиційного забезпечення на трьох-компонентній основі: інвестиційний потенціал, інвестиційний клімат та інвестиційна привабливість. Даний теоретико-методичний підхід у сільському господарстві дозволяє формувати оптимальну структуру відтворення засобами оновлення факторів виробництва, орієнтуючи при цьому господарюючих суб’єктів на комплексність та ефективність прийняття інвестиційних рішень.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16927.html " target="_blank">Ссылке

     

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.