Методичні засади удосконалення оцінки інвестиційного забезпечення діяльності агрохолдингів

     

      Сучасна світова фінансово-економічна криза принципово змінила погляди економічної спільноти на процеси руху капіталу, поставивши під сумнів їх ефективність, а також адекватність існуючих механізмів аналізу процесів та явищ. В рамках нестабільності та непрогнозованості макроекономічних показників та дефіциту довіри агентами ринку капіталу, значно виросла роль оцінки результатів діяльності компанії з точки зору раціонального комбінування та використання усіх форм ресурсів.

      Економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце в процесі обґрунтування та вибору можливих варіантів інвестування коштів у реальні активи. Класичні підходи до оцінки інвестиційного проекту, на наш погляд, не повністю відповідають потребам агрохолдингів при виборі об’єктів вкладання капіталу в такій ризикованій сфері, як аграрна. Будь-який інвестор метою функціонування, перш за все, визначає генерування прибутку та його подальшу максимізацію [26]. Одним із завдань агрохолдингу поряд з інвестором, є проведення комплексної оцінки можливостей та доцільності реалізації інвестиційного проекту з урахуванням усіх можливих ризиків.

      Аналіз існуючих підходів оцінки реалізації інвестиційних проектів містить ключові недоліки, викликані появою нових підходів до інвестування, зокрема:

       врахування статичності проекту, а не динаміки його розвитку. Кожен ринок має свої тенденції, не дивлячись на те, що споживчий попит на сільськогосподарську продукцію зростає кожного року. Яскравим прикладом є ринок сиру в Україні: в 1998 р. в країні були незначні обсяги споживання сиру, проте за десять років відбулося зростання майже в чотири рази – до 191 тис. т, при цьому виробники збільшили поставки сиру на зовнішні ринки в 65 раз (з 1 тис. т до 65 тис. т у 2008 р.).

       вплив кожного фактора аналізується окремо як стаття балансу, проект не є базою для інтеграції впливу всіх ключових факторів;

       неглибокий аналіз якісних факторів, зазвичай здійснюється або виключно кількісними, або якісними показниками;

       негнучкість реалізації інвестиційного проекту, що при зміні впливу одного з факторів веде до необхідності кардинальної зміни стратегії проекту, джерел фінансування;

       невизначеність рівня чуттєвості проекту до різних факторів, зазвичай аналіз та оцінка реалізації проекту здійснюється на передпроектному етапі (до початку впровадження), проте багато аналітиків ігнорують аналіз самого процесу реалізації проекту та відхиляються від запланованих показників;

       відсутність прогнозів результатів через можливі проміжні зміни в процесі реалізації проекту;  використання класичних показників оцінки доцільності реалізації інвестиційного проекту не є репрезентативним для підприємств країн, що розвиваються та з перехідною економікою;  використання переваг та/або схем інших інвестиційних проектів, аналіз виключно наявних можливостей замість створення власного актуального проекту для конкретної ситуації;  при прогнозуванні результативності інвестиційного проекту не береться до уваги високий та швидко змінюючий фінансовий леверидж (механізм впливу на рентабельність власного капіталу співвідношення власних і позикових коштів);

       використання традиційних методів оціни інвестиційних проектів (корпоративний WACC, дисконтований грошовий потік) є недоречним через наступні причини: відмінність ризиків компанії-інвестора реалізації проекту від власне інвестиційного проекту; проекту притаманний швидко змінюючий леверидж; єдина ставка дисконту не враховує зміни левериджу [66, c. 33–34].

      Оцінка інвестиційних проектів агрохолдингу передбачає наступні важливі детермінанти:

       проекти знаходяться під впливом значних нетрадиційних ризиків, зокрема: симетричних ризиків (пропозиції, цін, виробництва та постачання, валюти, облікової процентної ставки, інфляції), асиметричних ризиків (навколишнього середовища), подвійних ризиків (технологічної помилки, форс-мажор, законодавчий ризик тощо);

       агрохолдинги, що реалізують інвестиційні проекти, є вертикально інтегрованими з певним ступенем зв’язків між підприємствами та певним видом інтеграції (ключовим підприємством-інтегратором в агрохолдингу), що повинно бути враховано при виборі майбутніх інвестиційних проектів.

      При розробленні інвестиційного проекту всі прийняті припущення, обрані варіанти повинні бути описані та пояснені, що дасть змогу зробити проект більш зрозумілим для учасників, насамперед інвесторів. У випадку відхилення проекту через його нежиттєздатність необхідно ретельно описати причини, а не лише констатувати цей факт. На передінвестиційний стадії визначаються здійснюваність або достатня обґрунтованість проекту в цілому та за його окремими параметрами: технічна здійснюваність, вплив на довкілля, ринкова ефективність, інституційна прийнятність, соціальні аспекти, фінансова та економічна цінність. Усі ці дослідження виконуються з максимальною точністю шляхом підбору оптимальних характеристик, що повторюються, з урахуванням зворотних і взаємних зв'язків, включаючи визначення всіх факторів ризику й невизначеності.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16927.html " target="_blank">Ссылке