Теоретична сутність формування і використання регіонального ландшафту

     

      У сучасних умовах соціально-економічний розвиток держави не може розглядатися без врахування регіонального розрізу, оскільки регіони є центрами як формування національної економіки, так і зосередження основних соціально-економічних та екологічних проблем, тому вивчення особливостей просторової організації окремих сфер регіональних систем та їх збалансованості є надзвичайно актуальним завданням.

      Першоосновою регіональних теоретичних досліджень у цій сфері є так звані штандортні теорії розміщення, які активно продукувалися на початку

      XIX ст. (Й. Тюнен, В. Лаунхардт, А. Вебер та ін.). Вони спрямовувались на обґрунтування закономірностей та факторів вибору оптимального місця розміщення виробництва окремо взятого підприємства і мали значний вплив на подальше формування теорій регіональної економіки.

      Зокрема, Й. Тюнен (J. Thünen) у своїй книзі "Ізольована держава" (1826р.) одним із перших обґрунтував вплив територіального фактору на ефективність виробництва на прикладі сільського господарства.

      Він припускав наявність економічно ізольованого від іншого світу держави, в межах якої центральне місто є єдиним ринком збуту сільськогосподарської продукції й джерелом забезпечення промисловими товарами. Тут ціна кожного продукту в будь-якій точці простору відрізняється від його ціни в місті на величину транспортних витрат, що приймаються прямо пропорційними вазі вантажу й дальності перевезення. Й. Тюнен доводить, що оптимальна схема розміщення сільськогосподарського виробництва – це система концентричних кіл (поясів) різного діаметра навколо центрального міста, що розділяють зони розміщення різних видів сільськогосподарської діяльності. Чим вище врожайність (продуктивність), тим ближче до міста повинне розміщуватися виробництво. У той же час, чим дорожче той чи інший продукт на одиницю ваги, тим далі від міста доцільно його розміщувати. В результаті інтенсивність ведення господарства знижується по мірі віддалення від міста. [105; с. 26-27]

      Розробляючи модель державного регулювання, Й. Тюнен сформулював ідею про взаємозалежність факторів виробництва; досліджував оптимальні варіанти поєднання факторів виробництва, які забезпечують максимальний прибуток на капітал; розробив теорію граничної продуктивності факторів виробництва, застосовуючи в своїх розрахунках показники основних факторів виробництва, зберігаючи при цьому незмінними то капітал, то землю; обґрунтував механізм формування рівня земельної ренти внаслідок конкуренції між фермерами за придбання найліпшої земельної ділянки, враховуючи віддаленість останньої від міста збуту. [61; с.114-115]

      Як зазначають дослідники, Тюнен вперше ввів у теорію розміщення загальнонаукові уявлення про «ідеальний об’єкт», «економічний простір», його властивості, градієнти цін та рентні платежі, фактори розміщення. [112]

      Основна увага в теорії надається трьом основним факторам та їх взаємозв’язкам: відстань від господарства до міста (ринки збуту); ціни на різні види сільськогосподарської продукції; земельна рента. [17; с.36]

      Робота Тюнена стала першим прикладом використання абстрактних математичних моделей в теорії просторової економіки.

      Головне відкриття німецького вченого В. Лаунхардта (W. Launhardt), основна робота якого була опублікована в 1882 р., це теорія раціонального штандорту промислового підприємства, яка полягає у визначенні пункту оптимального розміщення окремого промислового підприємства відносно джерел сировини і ринків збуту продукції. Вирішальним фактором розміщення виробництва у В. Лаунхардта, так само як і у Й.Тюнена, є транспортні витрати. Виробничі витрати приймаються рівними для всіх точок досліджуваної території. Точка оптимального розміщення підприємства знаходиться в залежності від вагових співвідношень перевезених вантажів і відстаней. Для вирішення цього завдання В. Лаунхардт розробив метод вагового (або локаційного) трикутника. [130]

      А. Вебер (A. Weber) у своїй праці "Теорія штандорта промисловості" (1909 р.) сформулював найважливіші фактори розміщення виробництва, що визначають оптимальне місце розташування підприємства або комбінації підприємств. На відміну від Й. Тюнена і В. Лаунхардта, Вебер на додаток до транспортних витрат враховує і інші чинники розміщення виробництва.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16930.html " target="_blank">Ссылке