Альтернативи стратегічного маркетингового планування під впливом факторів невизначеності ринкового середовища

     

      Кожному керівникові доводиться розв’язувати проблеми побудови та вдосконалення системи управління підприємством. Різноманітність характеристик підприємств, зумовлена особливостями зовнішнього та внутрішнього середовища, типами продукції, що випускається, потребує дослідження сутності діяльності та варіантів управління нею, аналізу теорій побудови систем управління.

      Економічна теорія стверджує, що сутність виробництва та управління ним не змінюється у процесі створення будь-яких матеріальних благ, але зміст виробництва та управління у кожному конкретному випадку буде різний. Сутність процесу управління ще з часів класичної теорії управління початку ХХ століття розкривається через функції.

      Функції управління виникають на основі розподілу та спеціалізації праці, характеризують будь-який процес управління і визначають види діяльності, які відбивають напрями або стадії цілеспрямованого впливу на відносини людей у процесі виробництва та управління ним. Ураховуючи багатоцільовий характер діяльності підприємства, можна стверджувати про наявність системи функцій.

      Система функцій управління − це комплекс взаємопо¬в’язаних у часі та просторі видів діяльності суб’єкта управління при його цілеспрямованому впливі на об’єкт.

      А. Файоль у 1916 році ввів поняття функції управління як результату поділу операцій, що їх виконує підприємство в ході управління власною діяльністю. Він розглядав шість груп функ¬цій, що складаються з технічних операцій (виробництво, переробка); торговельних операцій (купівля, продаж, обмін); фінансових операцій (залучення капіталів і управління ними); операцій безпеки (власності та осіб); операції обліку (інвентаризація, баланс, собівартість, статистика); адміністративних операцій (планування, організація, керівництво, координація та контроль).

      Нині деякі автори обмежуються п’ятьма загальними та дев’ятьма конкретними функціями, а ГОСТ 24525.0-80 наводить 16 функцій управління промисловим підприємством. Тепер найчастіше виокремлюють такі функції: загальне управління, маркетинг, виробництво, облік і аудит, контроль, управління фінансами та кадрами, а залежно від потреб досягнення керованості підприємством вони можуть організаційно об’єднуватись або поділятись на окремі підфункції. Так, логістичний підхід до управління підприємством, що відбиває фізичний аспект ланцюжка «забезпечення − виробництво − розподіл − збут», зумовлює виокремлення функції підготовки виробництва, яка охоплює науково-технічну, економічну та соціальну підготовки, що організаційно оформлено у вигляді управлінських підсистем різного типу, розвитком яких також потрібно управляти стратегічно.

      Сучасні темпи змін в економіці дуже високі, тому їх врахування є надзвичайно важливими. Стратегічне планування дозволяє прогнозувати майбутні проблеми і можливості підприємств, сприяє зменшенню ризику при прийнятті рішень, забезпечує інтеграцію цілей і завдань усіх структурних підрозділів і виконавців.

      У вітчизняній практиці управління підприємствами стратегічне планування застосовується рідко, хоча в останні роки увага до нього значно зросла. Понад з перевагами стратегічне планування має ряд недоліків, які обмежують сферу його застосування, позбавляють універсальності при вирішенні господарських завдань.

      Недоліки стратегічного планування:

      − стратегічне планування не має чіткого алгоритму розробки і реалізації;

      − конкретний інструментарій стратегічного планування залежить від особистих здібностей спеціаліста, його професійного досвіду та інтуїції;

      − процес стратегічного планування вимагає значних витрат часу, ресурсів і не завжди забезпечує отримання результату.

      Наслідки помилок стратегічного планування значно серйозніші порівняно з помилками управлінських рішень і дій іншого характеру, особливо при прогнозуванні випуску нової продукції, виборі напрямів вкладання коштів, обґрунтуванні нових можливостей бізнесу. З метою забезпечення результативності стратегічне планування повинне доповнюватися заходами підвищення організаційної культури, зміцнення виконавської дисципліни, вдосконалення обробки даних, наприклад, при врахуванні факторів привабливості ринку туристичних послуг (табл. 1.1).

      Стратегічне планування є результативним за умов:

      − доповнення стратегічного планування поточним;

      − щорічної деталізації стратегічних планів розвитку;

      − збереження тісного зв’язку стратегічного плану з річним фінансовим планом;

      − вдосконалення механізму стратегічного планування.

      Зарубіжна і вітчизняна теорія і практика планування виробили певний інструментарій прийняття планових рішень.

      Під інструментарієм слід розуміти систему методів і моделей, способів і механізмів досягнення цілей.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16931.html " target="_blank">Ссылке