Поняття механізму гарантування прав місцевого самоврядування та система його елементів

     

      Становлення та розвиток місцевого самоврядування, ефективність реалізації його цілей і завдань багато в чому залежать від умов, які створюються в державі для його забезпечення, дієвості механізмів забезпечення та захисту прав місцевого самоврядування. Як зазначив Президент України В. Ф. Янукович у щорічному посланні до Верховної Ради України «…здійснення реформування місцевого самоврядування має відбуватись на засадах децентралізації, деконцентрації владних повноважень, субсидіарності, консолідації ресурсного забезпечення і стратегічного розвитку територіальних громад, вимагає зважених кроків щодо законодавчого вирішення нагальних проблем місцевого та регіонального розвитку в контексті державної регіональної політики, бюджетної, податкової та муніципальної реформ із дотриманням положень Європейської хартії місцевого самоврядування [271, c.125].

      Найважливішим показником рівня демократичності та цивілізованості сучасної держави є ефективна реалізація прав місцевого самоврядування, яка забезпечується наявністю розвиненої, комплексної системи гарантій. Сутність гарантій прав місцевого самоврядування полягає в наявності своєрідного середовища, сукупності узгоджених правових засобів та механізмів, що створюють лише можливість реального здійснення місцевого самоврядування. Основне призначення гарантій полягає в тому, щоб створити ситуацію за якої фактично реалізується припис ст.7 Конституції «…в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування». Визнання і гарантування місцевого самоврядування на конституційному рівні означає його необхідність в процесі організації публічної влади місцевої спільноти. Наявність же розвинених гарантій створює у суспільстві й у громадян упевненість в тому, що «не існує права без можливості його здійснення» [357, c.8].

      Тому, розглядаючи гарантії прав місцевого самоврядування в такому сенсі слід зазначити, що власне вони не можуть забезпечити їх реалізацію і захист, насамперед тому, що це забезпечення тісно пов’язане із використанням правових засобів впливу. Саме тому дослідження гарантій прав місцевого самоврядування необхідно здійснювати в нерозривній єдності з поняттям механізму гарантування. Для ефективного функціонування демократичної держави необхідно дотримуватись органічного балансу державних та місцевих інтересів, адже місцеве самоврядування як форма самоорганізації громадян для вирішення питань місцевого значення визнається і гарантується державою і закріплюється на найвищому нормативному рівні. Місцеве самоврядування відіграє важливу роль у становленні громадянського суспільства в Україні одночасно будучи і одним з механізмів його формування, і інститутом громадянського суспільства та правової держави, і однією з форм безпосереднього народовладдя [105].

      Результативність місцевого самоврядування насамперед залежить від рівня та ефективності механізму його гарантування, тобто від виваженого та доцільного використання тих засобів впливу, юридичних механізмів і важелів, що використовуються на муніципальному рівні. Одним з найважливіших напрямків вдосконалення муніципально-правового регулювання є створення ефективного механізму гарантування прав місцевого самоврядування, забезпечення їх реального перетворення в життя.

      Слід зазначити, що досі не існує єдиного наукового чи нормативного визначення поняття «механізм гарантування прав місцевого самоврядування». Тому необхідно для доцільності застосування, розкриття змістового навантаження та надання визначення цього терміну поступово розглянути семантичну складову понять «механізм» та «гарантування».

      Досить тривалий час у вітчизняній юриспруденції забезпечення дії права традиційно розглядалось крізь призму можливості застосування примусових заходів з боку державної влади. Такий погляд на право, як силу, що нав’язують суспільству сукупність наказів належної поведінки, що покладалось в основу радянської юридичної науки. Проте ще у ХІХ в. Г.Елінек зазначав, що підхід до розуміння права як засобу примусу є досить однобічним, адже, власне правовий примус не здатен гарантувати право. Правові норми є не стільки примусовими скільки гарантуючими нормами [111, c.245-246].

      Під терміном «механізм» традиційно розуміється система в якій досягнення одного елементу спричиняє рух іншого. У тлумачному словнику С. І. Ожегова під механізмом розуміється «система, пристрій, що визначає порядок будь-якого виду діяльності» [245]. Термін «механізм» (грец. mechane – знаряддя, машина) має кілька значень: 1) устрій для передачі і перетворення руху, що являє собою систему тіл (ланок), в якій рух одного чи кількох тіл (провідних) виявляє певні рухи інших тіл системи; 2) сукупність проміжних станів і процесів, з яких складаються будь-яке фізичне, хімічне, фізіологічне та ін. явище; 3) внутрішній устрій будь-чого [237, c.523]. Тобто будучи за сутністю технічним термін «механізм» досить давно входить до сфери гуманітарних наук, зокрема, семантичний аналіз надає змогу визначити, що для застосування його в позначенні явищ правової дійсності доцільно використовувати друге та третє його значення. Традиційно в юридичній науці широкого значення його застосування отримало як «система юридичних засобів», «система засобів і факторів», «система умов і засобів» тощо. В розумінні М. К. Ісакової слово «механізм» слід застосовувати як «спосіб, прийом, сукупність прийомів функціонування будь-чого, наприклад, механізму правового регулювання» [128].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15273.html " target="_blank">Ссылке