У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Державні органи як суб’єкти адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів

     

      Рівень якості забезпечення правоохоронної діяльності визначає рівень стабільності і правопорядку в суспільстві, захищеності людини та громадянина. У свою чергу, працівники правоохоронних органів, які володіють невід’ємними правами і свободами людини та громадянина, без сумніву, також потребують захисту з боку держави із застосуванням комплексу адміністративних засобів з метою зменшення впливу негативних явищ та проявів. Доцільно вказати на фактори негативного впливу на працівників правоохоронних органів, що зумовлюють необхідність захисту правоохоронців:

      – зростання організованої злочинності;

      – міжнародні зв’язки злочинних угрупувань;

      – збройні напади злочинних угрупувань;

      – фізичний захист організованих злочинних угрупувань;

      – проникнення злочинців до органів влади.

      У науці і практиці побудови правової, демократичної, соціальної держави величезна увага приділяється основним природним правам людини і громадянина. Про важливість даної тематики свідчать численні висловлювання та думки науково-культурної еліти сучасного цивілізованого світу. В.І. Ямковий зазначає, що формування правової держави в Україні полягає, у першу чергу, у ствердженні в нашому суспільстві верховенства права та суворого дотримання законів, а також у забезпеченні належного правового становища особистості як найвищої соціальної цінності в державі [375, c. 84].

      Очевидно, що проблема прав і свободи людини та їх забезпечення – це самостійний об’єкт дослідження. Рівень захисту цих прав і свобод нині на незадовільному рівні. Мабуть, дається взнаки нехтування правами і свободами людини протягом багатьох десятиліть радянського періоду. «В умовах послаблення впливу на ситуацію в суспільстві з боку центральних інститутів державної влади проблема забезпечення і захисту прав громадян не тільки не була вирішена, а й певною мірою загострилася. І відбувається це на тлі постійних запевнень представників законодавчої і виконавчої структур державної влади про розбудову правової держави, дотримання прав людини згідно з положеннями міжнародних документів, до яких Україна приєдналася» [56, c. 301–302]. Приведення законодавства України до відповідності з міжнародними стандартами у галузі прав людини не забезпечить необхідних результатів без розв’язання проблеми підвищення міжнародно-правової свідомості населення. На жаль, не тільки міжнародно-правова свідомість, а й знання конвенцій, пактів щодо прав людини у нашого населення досить низькі. Брак інформації у цій сфері впливає на зниження правої культури. Такі поняття, як «демократія», «права людини», «верховенство права» для більшості людей досі залишаються лише словами. Що ж до політиків, то для них ці поняття здебільшого тільки спекулятивні гасла [66, c. 11].

      Основні права і свободи мають особливий механізм охорони. Його функціонування забезпечується всією системою національного законодавства, діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботою засобів масової інформації тощо. Ці права і свободи діють у всіх сферах суспільного життя, на всій території держави, у будь-яку годину дня чи ночі [131, c. 58]. Їх зміст та обсяг є однаковими для всіх фізичних осіб, що підпадають під юрисдикцію української Конституції. Невід’ємні права і свободи людини мають два виміри – об’єктивний і суб’єктивний. В об’єктивному – це сукупність правових норм, які встановлюють і гарантують їх; в об’єктивному – це конкретні права і свободи людини: право на життя, право на повагу достоїнства людини, право на свободу та особисту недоторканність. За змістом основні права і свободи – це певні духовні та фізичні блага особи, які визначаються державою: життя, свобода, честь, гідність; за формою – це міра або образ поведінки людини та держави, які визначаються ними щодо інших суб’єктів правовідносин. Звідси, основні права і свободи – це визнані державою та гарантовані Конституцією та законами України необхідні умови людського існування, природні можливості людини й громадянина в користуванні і розпорядженні невідчужуваними благами особистого життя та суспільно-професійної діяльності. У цьому понятті основних прав і свобод людини та громадянина прямо вказано на важливість не лише їх проголошення, але й забезпечення на державному рівні. Дана думка підтверджується В. Скоморохою, який зазначає: «Знаковим є те, що демократичні держави не лише декларують права і свободи, але й встановлюють на конституційному та законодавчому рівнях правові механізми їх захисту, без яких конкретні права і свободи можуть залишатися лише гаслом» [314, c. 4].

      А. Хальота зауважує, що у широкому розумінні забезпечення прав і свобод особи – це створення сприятливих умов для їх ефективної реалізації, що здійснюється всіма суб’єктами політичної системи суспільства. «Важлива роль у цій діяльності належить державі, яка, найбільш концентровано виражаючи в своїй політиці економічні відносини і потреби суспільства, через систему своїх органів та підпорядкованих їм державних підприємств і установ здійснює багатоцільові функції, проводить науково обґрунтовану діяльність різних сфер життя суспільства. Серед таких сфер головне місце посідає правоохоронна діяльність та захист прав і свобод особи, що здійснюється державними організаціями в межах їх компетенції та притаманними їм формами і методами» [354, c. 43–44].

      Права людини як соціальний інститут є унікальними за характером, важливістю, обсягом соціально-гуманітарних проблем, що ними акумулюються. Це підтверджується всією історією, сучасністю, прогнозами на майбутнє. Вони концентровано виражають і визначають становище людини в будь-якому суспільстві і одночасно дозволяють зрозуміти й оцінити реальні досягнення, недоліки, а також негативні фактори, що існують у суспільному житті. А тому тема прав і свобод особи залишається актуальною і сьогодні. При її сучасній розробці слід пам’ятати, що вона має досліджуватись з урахуванням теперішнього стану соціальної динаміки як в окремих країнах, так і загалом у світі [142, с. 3].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16751.html " target="_blank">Ссылке

     

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.