Особливості управляння особовим складом як базис забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів

     

      Роль керівництва у забезпеченні організації процесу управління безпекою підрозділу у правоохоронних органах має первинне значення. Реалії суспільного розвитку висувають підвищені вимоги до функціонування всієї системи органів державного апарату, зокрема правоохоронних органів, адже саме їх діяльність здійснює значний вплив на удосконалення суспільних відносин, розвиток економічних та соціальних процесів. Важливим питанням постає необхідність забезпечення якісної роботи керівників правоохоронних структур як безпосередніх суб’єктів із забезпечення безпеки підрозділу правоохоронного органу та всього особового складу.

      Особлива роль щодо забезпечення безпеки правоохоронних органів та особистої безпеки їх працівників належить саме керівникам відповідних структур. Така позиція випливає із принципу єдинопочатку – керівник підрозділу наділяється всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і на нього покладається персональна відповідальність перед державою «за всі сторони життя та діяльності кожного працівника» [111, с. 324]. Дане твердження чітко характеризує відповідальність, що покладена на керівника, адже саме від злагодженості його дій досить часто залежить як безпека кожного працівника, так і всього підрозділу. Важливість цього положення полягає ще й у тому, що управління будь-яким органом, підрозділом чи службою цілком і повністю залежить від професіоналізму та особистих якостей суб’єкта управління, керівника, який організаційно-правовими засобами впливає на об’єкт управління шляхом підвищення його професійно-особистісного потенціалу щодо вирішення завдань, реалізації функцій і досягнення поставлених цілей.

      Роль керівника покладає на людину коло обов’язків, відповідні норми поведінки і надає йому ряд прав. Але особа, опинившись на посаді керівника, ставиться до неї по-своєму. Тому якість виконання ролі – справа суто індивідуальна. Можна лише стверджувати, що головним завданням керівника-організатора службового колективу є приведення діяльності кожного працівника у відповідність з цілями та інтересами виконавчої влади, при цьому не нехтуючи особистими інтересами кожного працівника колективу.

      Процес управління – це не набір стандартних дій і прийомів. Керівник у правоохоронних органах, який хоче працювати якомога краще, досягти максимальної ефективності мотивації діяльності підлеглих, має навчитися користуватися різними стилями, методами і типами впливу, використовуючи ті, що відповідають конкретній ситуації, а не замикатися на якомусь одному стилі управління протягом усієї своєї кар’єри. Ефективні керівники – це ті, хто може поводитися по-різному – залежно від вимог реальності. Жоден керівник не може стати гарним організатором, якщо він не вміє працювати з людьми. Не є виключенням й робота керівника в системі правоохоронних органів, яка вимагає від нього вміння чітко визначати цілі, завдання і функції, встановлювати права посадовим особам, що керують підрозділом, приймати рішення і організовувати їх реалізацію, здійснювати дієвий контроль, ефективно використовувати сили й засоби. Керівник може вважатися ефективним лише тоді, коли він здатен організувати підлеглий йому колектив на успішну реалізацію поставлених цілей і завдань та, в першу чергу, вміє організувати себе [344, с. 309].

      В свою чергу, головною метою системи управління особовим складом правоохоронних органів є забезпечення кадрами, організація їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку, а також досягнення раціонального ступеня мобільності особового складу.

      Провідна роль керівника правоохоронних органів у системі забезпечення безпеки свого підрозділу та особистої безпеки кожного працівника перш за все полягає у підготовці та прийнятті управлінських рішень в правоохоронній діяльності відповідних підрозділів. Керівник – особа, яка наділена владними повноваженнями відносно підпорядкованих йому працівників і, яка має право візувати управлінські рішення (зрозуміло, письмові), що стосуються як зовнішньо-адміністративної, так і внутрішньо організаційної діяльності зазначених органів. На відміну від інших категорій працівників, що забезпечують управління, керівники становлять групу посадових осіб, яким делеговано права та обов’язки владного характеру. Саме керівник повинен вміти виробляти стратегію управління безпекою свого підрозділу, консолідувати зусилля своїх підлеглих на вжиття всіх заходів щодо забезпечення особистої безпеки, що, у свою чергу, відображається на підготовці та прийнятті відповідних управлінських рішень. Необхідно наголосити, що сфера впливу керівника підрозділу правоохоронних органів залежить від цілого ряду факторів. До першочергових можна віднести ступінь централізації рішень. Якщо керівник надає широкі повноваження підлеглим, він зможе керувати більшою їх кількістю, оскільки йому не доведеться витрачати час на консультування щодо прийомів та методів роботи. Необхідно врахувати характер і ступінь складності діяльності. Коли здійснювана діяльність підлеглих не вимагає прийняття складних рішень, то керівництво здійснюватиметься більшою кількістю моделей, але дане правило не співпадає із специфікою діяльності правоохоронних органів, що, як відомо, постійно пов’язка з ризиками. Здатність і готовність підлеглих до співпраці – у разі, якщо підлеглі володіють професійними навичками, мають почуття відповідальності й зацікавлені у наслідках своєї роботи, їх кількість можна збільшити, коли ж таких якостей бракує, доводиться скорочувати штати. Важливі і особисті якості керівника. Залежно від них одні суб’єкти управління функціонують більш ефективно й різнобічно, тоді як інші мають для цього менші можливості [203, с. 148].

      Отже, ключове значення в системі управління правоохоронними органами має їх керівний склад. Саме він несе на собі основний тягар діяльності у цій сфері та відповідальність за її результати. Враховуючи місце керівників у загальній системі правоохоронних органів, необхідним є забезпечення відповідності діяльності керівників сучасним вимогам, підвищення їх відповідальності та, перш за все – уважного ставлення до підлеглих, забезпечення їх особистої безпеки та усунення недоліків у їх діяльності.

      На основі вищевикладеного, можна зробити висновок, що керівник у системі забезпечення безпеки правоохоронних органів та особистої безпеки їх працівників – це посадова особа, учасник управлінських відносин, що користується наданими державою владними повноваженнями з метою забезпечення ефективної діяльності свого підрозділу з урахуванням як специфіки роботи, так і особистих потреб підлеглих, що дає змогу максимально убезпечити власний персонал від наявних та майбутніх загроз.

      Функції керівника щодо забезпечення безпеки підрозділу є важливим елементом його правового статусу, адже вони характеризують спрямованість його діяльності та визначають межі владних повноважень.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16751.html " target="_blank">Ссылке