Дисципліна працівників правоохоронних органів як основа забезпечення особистої безпеки

     

      Сьогодні від якості роботи державного апарату, що здійснює правоохоронну діяльність, від компетентності, добросовісності, порядності правоохоронців залежать долі мільйонів людей. У той же час, порушення правоохоронцями нормативно встановлених вимог дисципліни і законності у службово-трудовій діяльності призводить і до порушення права самих працівників правоохоронних органів на безпеку життя, здоров’я, честі, гідності та недоторканності. Таким чином, ставиться під загрозу безпека всього підрозділу, підривається авторитет правоохоронних структур.

      Діяльність правоохоронних органів спрямована на охорону прав і законних інтересів громадян. Унаслідок цього за всіх часів від працівників правоохоронних структур вимагалось невідступне виконання законів та дотримання дисципліни. Порушення цього правила неминуче призводить до зневіри з боку громадян до органів державної влади, ставить під загрозу діяльність самої правоохоронної системи у країні.

      Дисципліна – це обов’язкове для усіх членів будь-якого колективу підпорядкування твердо встановленому порядку [346, с. 717]. Дисципліна як соціальне явище являє собою в житті та діяльності людей встановлений порядок, норми і правила поведінки, завдяки чому забезпечується нормальне функціонування всіх сфер та інститутів суспільства, їх надійний взаємозв’язок та розвиток [184, с. 14]. Дисципліна, вказує Н.А. Дубина, – це певний порядок поведінки людей, який відповідає установленим у суспільстві нормам права і моралі, а також вимогам тієї чи іншої організації. У суспільстві завжди існує загальнообов’язкова дисципліна та спеціальна дисципліна, дотримання яких забезпечується зовнішніми санкціями та примусовими заходами. Загальнообов’язкова дисципліна потрібна для нормального існування суспільства та держави, а також для функціонування соціальних організацій та інститутів. Спеціальна дисципліна обов’язкова лише для членів певних організацій. До спеціальних видів дисципліни вчений відносить: трудову, партійну, навчальну [86, с. 253]. О.Ю. Чапала в поняття «дисципліна» включає зв’язки між людьми у процесі сумісної праці, з одного боку, а з іншого – підпорядкування усіх працюючих порядку праці, дотримання ними встановлених правил поведінки під час трудового процесу [361, с. 174]. Очевидно, що забезпечити певний порядок поведінки людей у процесі праці можна шляхом чіткої регламентації обов’язків кожного працівника, кожної сторони трудового договору.

      Важливість дотримання дисципліни працівниками правоохоронних органів зумовлюється й тим, що кожен правоохоронець є державним службовцем, але своїм правовим станом він суттєво відрізняється від службовців інших установ та організацій.

      Олександр Музичук зазначає, що службова дисципліна в правоохоронних органах визначається, як комплекс заходів, що досягається створенням та дотриманням належних умов проходження служби особами рядового та начальницького складу, набуттям ними високого рівня професіоналізму та забезпеченням об’єктивності під час проходження служби [185].

      Ця відмінність державних службовців та співробітників правоохоронних органів вказує на особливості дисципліни та дисциплінарну відповідальність, що виникає під час виконання ними покладених на них службових обов'язків. Особливості правового стану є наслідком специфіки трудової діяльності, яка зосереджена на охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, що є неможливим без дотримання суворої дисципліни, системи підкорення, виконання наказів. Отже, поняття «дисципліна» широке за змістом і велике за обсягом. Будь-який порядок у суспільстві чи будь-якому підприємстві, в установі, організації забезпечується за її допомогою. Загальне поняття дисципліни охоплює багато інших понять, які відображають той чи інший різновид дисципліни. М.І. Ануфрієв, В.С. Венедиктов, О.В. Негодченко, В.О. Соболєв, В.К. Шкарупа, В.І. Щербина визначають дисципліну як встановлену в державних органах для окремої категорії (державних службовців) дисципліну праці, яка полягає в дотриманні загальних і спеціальних обов’язків, прав, а також заборон і обмежень, встановлених Конституцією і законодавством України, статутами, положеннями, нормативними актами міністерств і відомств, контрактами, наказами керівників, що видаються у межах їх повноважень [321, с. 10].

      Таким чином, дисципліна відображає загальний принцип ставлення правоохоронців до своїх службових обов’язків, повноважень, функцій, ступінь виконання юридичних розпоряджень у рамках її вимог та має загальнообов’язковий характер не тільки тому, що ці вимоги є встановленими державою правилами поведінки, але й у зв’язку з об’єктивною потребою забезпечення власної безпеки у професійній діяльності правоохоронних органів. У контексті розгляду умов підвищення безпеки правоохоронних органів у їх професійній діяльності особливу актуальність набирає проблематика щодо службової дисципліни у діяльності їх працівників. Відносно правової природи службової дисципліни існують різні погляди. В одному випадку її не розмежовують з державною дисципліною, в іншому – розглядають як самостійний вид державної дисципліни [125, c. 81]. Вирішення цього питання значною мірою залежить від правової природи установи, у межах якої здійснюється службова дисципліна. Не відкидаючи певного впливу державних чинників на будь-який легальний дисциплінарний режим, є підстави вважати, що службова дисципліна стає самостійною часткою державної при наявності державно-службових відносин. У разі її розгляду у сфері правоохоронних органів – вона безумовно має державну правову природу [125, c. 83].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16751.html " target="_blank">Ссылке