Професіоналізм працівників правоохоронних органів – засада забезпечення особистої безпеки
На умови безпечної діяльності правоохоронних органів та особистої безпеки їх працівників впливає додатково, крім загальних для діяльності більшості людей, ряд специфічних, вже суто професійних чинників. Як зазначалось у попередніх розділах, до них відносять значні фізичні та психічні навантаження, підвищену відповідальність та екстремальність діяльності, пов’язаної із затриманням злочинців, звільненням заручників, застосуванням зброї, забезпеченням правопорядку у випадках масових заходів, стихійних лих і надзвичайних ситуацій. У таких умовах професіоналізм та належна професійна підготовка працівників можуть бути визнані основним, домінуючим чинником забезпечення безпечної діяльності правоохоронних органів.
Розуміння професіоналізму розпочинається із етичного та морального виміру. Втім, ми також погоджуємося із позицією Дейвіда Майстера (Maister), який у праці «Справжній професіоналізм» (True Professionalism), стверджував, що професіоналізм є, передусім, внутрішньою позицією, радше ніж сукупністю компетенцій, а високих професіоналів вирізняє їхня здатність пишатися власною роботою, своєю відданістю якості, своєю вірністю інтересам клієнта. До цього я додав би ідею пристрасності. Справжній професіонал пристрасно відданий якості, інтересам клієнта, є вірним публічним інтересам та втіленню ідеалів правосуддя.
А тому усі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності, громадські формування зацікавлені в тому, щоб їх правомочності здійснювалися професіоналами – посадовцями. Саме тому професіоналізм і компетентність визначені як принцип державної служби [337, ст. 17–37]. Можна зазначити, що принцип професіоналізму – стрижневий, провідний принцип державної служби в правоохоронних органах. Дана теза повністю знайшла своє підтвердження в науковій літературі. Так, В.Д. Малков виділяє авторитет, компетентність і професіоналізм осіб рядового та начальницького складу серед критеріїв вдосконалення організації управління безпекою їх життєдіяльності [337,с.124]. О. М. Бандурка і В. О. Соболєв вказують, що розвиток системи управління безпекою життєдіяльності працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ неможливий без поліпшення компетенції та професіоналізму особового складу [22, c. 291].
С.Г. Дирда підкреслює, що компетентність працівника державної структури передбачає досконале знання своєї справи, високий професіоналізм та відповідну посаді кваліфікацію [88, с. 23].
У науці управління існує безліч поглядів щодо поняття «професіоналізм», що дає змогу глибше поглянути на зв’язок даної категорії з безпекою правоохоронних органів та їх працівників.
Е.А. Подольська визначає професіоналізм як сукупність знань, умінь, навичок, що дозволяють виконувати відповідні професійні функції. Сюди вона відносить: належний обсяг знань та інтелектуальний рівень; досить тривалий термін навчання і підготовки; відповідність функцій, що виконуються, системі загальносоціальних цінностей; адекватну мотивацію, спрямовану на досягнення кінцевої мети; бажання служби людям; почуття корпоративної єдності [215, c. 43]. Д.М. Бахрах констатує, що принцип професіоналізму державної служби передбачає наступне: а) компетентність працівників, тобто знання ними справи, наявність необхідної освіти, стажу, навичок, системи підвищення кваліфікації; б) систематичне, регулярне виконання операцій, оформлення, вирішення справ, стабільність службових відносин; в) регулярне одержання оплати за свою працю не нижче обумовлених розмірів; г) відповідальність за діяльність [25, с.105].
Е.Д. Клімов зауважує, що професіоналізм – це не закінчений етап людського життя, не певний результат, у якому зібраний «абсолютний» досвід того чи іншого суб’єкта. Професіоналізм, професійна культура не даються людині відразу, вони також не можуть бути отримані на практиці, з безпосереднього досвіду. Професіоналізм – результат проходження особою низки стадій, фаз, етапів [117, c. 418]. А.І. Годяк розглядає професіоналізм державних службовців як принцип державної служби. Професія є родом діяльності, занять людини, яка володіє комплексом спеціальних знань та практичних навичок, набутих у результаті поглибленої загальної та спеціальної підготовки, а також досвіду роботи. Професіоналізм являє собою глибоке і всебічне знання та володіння практичними навичками в певній сфері суспільно корисної діяльності. «Розглядуваний принцип полягає, по-перше, у тому, що державний службовець виконує посадові обов’язки на професійній основі, тобто виконує основну роботу, за яку отримує грошове забезпечення (посадовий оклад, заробітну плату). Оскільки державні посади державної служби поділяються за спеціалізаціями, то у державного посадовця для виконання обов’язків за державною посадою державної служби передбачається наявність однієї спеціалізації відповідної професійної освіти. Професіоналізм державного службовця покликаний забезпечити стабільність державної служби, якісне виконання функцій, постійну його готовність до складних завдань, можливість поліпшення своїх професійних якостей. Державний службовець має бути компетентним працівником, тобто якісно здійснювати свої повноваження. Принцип професіоналізму полягає в тому, що державний службовець є компетентним працівником, має певну кваліфікацію та виконує покладені на нього обов’язки на професійному рівні, за що отримує заробітну плату [65, c. 461–466].
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16751.html " target="_blank">Ссылке
