Теоретико-методологічні основи визначення поняття установчої влади

     

      Методологiчною основою процесу визначення поняття установчої влади має бути єднiсть дiалектики, гносеологiї i логiки як засобiв суб’єктивного осмислення автором об’єктивного розвитку явища установчої влади. Структурно методологiя пiзнання установчої влади побудована за чотирьма рiвнями: дiалектико-свiтоглядний, загальнонауковий,

     частнонауковий, перехiдний, якi дiють в органiчному взаємозв’язку, взаємозалежностi, супiдрядностi i взаємопроникненнi. Враховуючи висловлене Д. А. Керiмовим застереження що «методологічні погляди і методи знаходять пізнавальну силу лише в тому випадку, якщо вони «переведені» на конкретні установки і вимоги, обумовлені природою самого об'єкта пізнання» [104, c. 86–87], в процесi визначення поняття установчої влади ми здiйснювали вироблення її наукового поняття, що відбиває об’єктивну істину, через застосування органiчного зв’язку онтологiчного та гносеологiчного напрямкiв пiзнання правових явищ i процесiв та рух від вихідного уявлення про установчу владу через осягнення її сутності до виявлення вказаної сутності в конкретно-історичних умовах сучасної України.

      При дослідженні поняття установчої влади не можна обійти увагою поняття влади взагалі, оскільки установча влада уявляється як більш конкретне (вузьке) поняття відносно влади як такої.

      Розвиток суспільно-політичної думки свідчить, що дослідження природи влади завжди становило великий інтерес для суспільствознавців, які намагалися відповісти на питання: що таке влада як суспільне явище? Влада в їх уявленні поставала як багатогранне суспільне явище, пов’язане з багатьма іншими явищами, внаслідок чого було запропоновано чимало визначень її поняття, а слово «влада» набуло багатозначності [205; 212; 213; 218; 385; 443; 472].

      Так, зокрема, В. І. Даль наводить у своєму словнику таке тлумачення: влада – право, сила, і воля над чим, свобода дій і розпоряджень; начальствування; управління; начальство, начальник або начальники [69, с. 213].

      В «Енциклопедичному словнику» Ф. Ф. Павленкова зазначено таке: «влада – панування; розпорядження по своїй волі якимись об’єктами; може бути повна й безумовна, або умовна та обмежена. Державна влада на практиці – панування особи або групи осіб над населенням країни, більш-менш обмежене, що регулюється та спрямовується інтересами найбільш впливових класів; у теорії здійснення верховної (суверенної, ні від кого незалежної) волі монарха його агентами (в абсолютних монархіях), або народу його представниками (у республіках), або народу та монарха (в конституційних монархіях)…» [504, с. 410]. В сучасному тлумачному словнику наводяться такі тлумачення слова «влада»: 1. Право керувати державою, політичне панування. 2. Керівні державні органи; уряд; начальство. 3. Право та можливість керувати, підкоряти власній волі. 4. Могутність, сила [427, с. 155]. В енциклопедичній юридичній літературі слово «влада» розуміється як: 1) відносини між людьми, коли одні командують, а інші підкоряються; 2) здатність досягати поставленої мети; 3) спроможність соціально-політичної системи забезпечувати виконання прийнятих нею рішень; 4) спосіб самоорганізації людської спільноти, заснованої на розподілі функцій управління і виконання; 5) можливість і здатність проводити свою волю. На думку Ю. С. Шемшученка, «влада завжди передбачає взаємодію її агентів, що ґрунтується на підлеглості одного іншому. Якщо така підлеглість відсутня, тоді немає і влади… Як складне суспільне явище, влада класифікується на різні види залежно від тих або інших критеріїв [507, с. 489–490].

      Зокрема, за суб’єктами її поділяють на владу державну, владу народну, владу партійну, владу громадських організацій, владу трудових колективів, владу ЗМІ тощо. За функціями визначено основні види влади – законодавчу, виконавчу і судову. За часом здійснення розрізняють владу постійну і владу тимчасову. За територією здійснення виділяють владу загальнодержавну, регіональну і місцеву. За способами взаємодії суб’єкта і об’єкта – демократичну, ліберальну, авторитарну, тоталітарну тощо [507, с. 489–490].

      З усіх видів влади за її суб’єктами найбільш впливовою у суспільному процесі є державна влада. Вона здійснюється спеціально створюваними для цього державними органами і в порядку, передбаченому конституцією та іншими законодавчими актами» [507, с. 489–490]. Варто відзначити, що в цій класифікації не згадується «установча влада», на неї не вказує і жодний з названих вище критеріїв. Таким чином, перед нами постає необхідність більш повно проаналізувати поняття влади взагалі й дати відповідь на питання: що означає і яким чином визначається такий вид влади, як установча влада.

      Питання влади турбували дослідників ще у давні часи, проте їх погляди на визначення і зміст влади не є однозначними. Справа в тому, що, досліджуючи владу, представники різних наук використовують один і той самий термін «влада» для відображення різних явищ, що мають лише деякі з притаманних владі ознак. Так, наприклад, філософи ведуть мову про владу об’єктивних законів суспільства, соціологи – про владу соціальну, політологи – про владу політичну, економісти – про владу економічну тощо. Іноді терміном «влада» позначаються явища, які не є владою однієї людини чи групи людей над іншими людьми; зокрема, богослови говорять про владу Бога, психологи – про владу людини над собою, а представники природничих наук – про владу над природою [152, с. 27].

      У класичних філософських концепціях влада розглядається як особливі відносини між людьми, можливість здійснювати свою волю [57, с. 176]. При цьому воля виступає як феномен саморегуляції суб’єктом своєї поведінки, що забезпечує векторну орієнтацію іманентних станів свідомості на об’єктивовану мету та концентрацію зусиль на досягнення останньої [182, с. 184].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16752.html " target="_blank">Ссылке