Інвестиційна діяльність як вид господарської діяльності
З економічної точки зору інвестиційну діяльність визначають як єдність процесів вкладання ресурсів та отримання доходу (ефекту) в майбутньому [62, с. 26-27]. В розрізі конкретних дій суб’єктів цієї діяльності інвестиційна діяльність – це цілеспрямовано здійснюваний процес пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об’єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації [12, с. 19].
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність» інвестиційну діяльність становить сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Положення Закону дозволяють зробити висновок, що законодавець включає у зміст інвестиційної діяльності різноманітні дії суб’єктів цієї діяльності (передусім, інвестора), які здійснюються на різних етапах інвестиційного процесу – від прийняття рішення про інвестування (власне, інвестором якраз і визнається суб’єкт такого рішення – ч. 2 ст. 5) до припинення інвестиційної діяльності загалом (ст. 21).
Згідно із Законом № 4218-VI від 22 грудня 2011 р. ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність» було доповнено частиною третьою, яка встановила, що інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. При цьому інвестиційний проект розуміється як сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Легальне визначення інвестиційного проекту теж вказує на те, що інвестиційна діяльність може включати різнопланові дії і операції, об’єднані деякою загальною господарською метою.
МІУ, спрямовані на захист капіталовкладень, так само широко розуміють інвестиційну діяльність, що дає змогу поширити відповідні міжнародно-правові зобов’язання на максимально широке коло відносин за участю іноземного капіталовласника (наприклад, ст. ІІ (11) Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 р. [47]).
Закон «Про інвестиційну діяльність» не містить вказівок на те, що інвестиційна діяльність є господарською діяльністю. Навпаки, частина 1 статті 5 описує коло можливих суб’єктів цієї діяльності за допомогою традиційної тріади суб’єктів цивільного права (громадяни, юридичні особи, держави). Безсумнівно, інвестиції можуть здійснювати і негосподарюючі суб’єкти – шляхом придбання цінних паперів та/або корпоративних прав. Однак інвестиції негосподарюючих суб’єктів мають непостійний, епізодичний характер, а відтак не можуть бути охарактеризовані як окремий, самостійний вид їх «діяльності». Автори, на думку яких смисловим центром поняття інвестицій виступає не сукупність активів, що вкладаються інвестором, а самі відносини, пов’язані з вкладенням активів, вказують, що слово «інвестиції» та словосполучення «інвестиційна діяльність» є іменами одного й того самого поняття [6, с. 49], однак з цим не можна погодитися. Інвестиція як операція є дискретним актом управненого суб’єкта, тимчасом як діяльності притаманні підпорядкованість деякій загальній меті, тривалість у часі, структурованість, спеціалізація, інституційне забезпечення прийняття та виконання рішень тощо. Відтак вважаємо, що термін «інвестиційна діяльність» повинен стосуватися виключно діяльності суб’єктів господарювання.
Позиція щодо визнання інвестиційної діяльності видом господарської діяльності знаходить підтримку в юридичній літературі. Висловлена точка зору про інвестиційну діяльність як вид підприємницької діяльності [19, с. 117; 125, с.38], яка, однак, є неточною, оскільки не в усіх випадках отримання прибутку виступає основною метою інвестиційної діяльності, навіть професійної. Так, наприклад, недержавний пенсійний фонд, який є видом професійних інвесторів, має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами (ст. 1 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення» [243]).
В.Ю. Полатай пропонує визначати інвестиційну діяльність як господарську діяльність (підприємницьку та непідприємницьку) по накопиченню та вкладенню ресурсів, що можуть бути інвестицією, здійсненню будь-якої діяльності з цими ресурсами, що направлена на отримання прибутку та (або) іншого позитивного результату, управлінню, контролю та регулюванню цієї діяльності [176, с. 9]. На нашу думку, регулювання та управління інвестиційною діяльністю як форми її організації слід у будь-якому разі відмежовувати від самої інвестиційної діяльності як безпосереднього господарювання.
Вважаємо, що законодавче визначення інвестиційної діяльності можна конкретизувати таким чином: інвестиційна діяльність – це сукупність дій господарського та управлінсько-господарського характеру, які вчиняються суб’єктами господарювання щодо підготовки до вкладення інвестицій, безпосереднього вкладення інвестицій (інвестування) та господарського використання вкладених інвестицій.
О.М. Вінник розуміє поняття інвестиційної діяльності ще вужче, вказуючи, що остання здійснюється на професійних засадах як 1) основна (чи виключна) діяльність (інститути спільного інвестування), 2) один з основних видів діяльності (інвестиційні банки та інші фінансові установи) чи 3) допоміжна до основної чи така, що обслуговує основну діяльність (пенсійні фонди) [23, с. 12]. Уявляється, що здійснення інвестиційної діяльності на професійних засадах (як виключної або основної діяльності) спеціальними суб’єктами, що мають статус фінансових установ, є ознакою особливого виду інвестиційної діяльності – професійної інвестиційної діяльності, а не інвестиційної діяльності загалом. Переважна більшість суб’єктів господарювання здійснюють інвестиційну діяльність як таку, що не є їх операційною діяльністю, що є стандартним положенням економічного вчення про інвестиції.
В економічній літературі виділяють такі особливості інвестиційної діяльності у її протиставленні операційній діяльності суб’єкта господарювання (підприємства): вона є головною формою забезпечення зростання операційної діяльності підприємства і по відношенню до цілей і завдань останньої носить підпорядкований характер; форми і методи інвестиційної діяльності значно меншою мірою залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж його операційна діяльність; обсяги інвестиційної діяльності підприємства характеризуються значною нерівномірністю в окремих періодах; інвестиційний прибуток підприємства (а також інші форми ефекту від інвестицій) формуються зазвичай зі значним «лагом запізнювання»; інвестиційна діяльність формує особливий самостійний вид грошових потоків підприємства, які суттєво відрізняється в окремих періодах за своєю спрямованістю; найважливішим вимірником обсягу інвестиційної діяльності, що характеризує темпи економічного розвитку підприємства, виступає показник його чистих інвестицій (сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань); інвестиційній діяльності підприємства притаманні специфічні види ризиків, об’єднувані поняттям «інвестиційний ризик» [12, с. 19-22]. Остання ознака потребує детального розгляду з огляду на її принципову важливість і складність структури.
В економічній літературі виділяють значну кількість ризиків у зв’язку з інвестиціями, більшість з яких піддається правовому впливу [12, с. 247-253, 335-339; 62, с. 312-316; 63, с. 340-344]. За критерієм джерел виникнення в структурі сукупного інвестиційного ризику можна виділити наступні види ризиків:
• ризики реципієнта/об’єкта інвестицій, а саме:
ризик неплатоспроможності або кредитний ризик є ризиком невиконання (неналежного виконання) реципієнтом інвестицій своїх грошових зобов’язань перед інвестором з огляду на погіршення власного фінансового стану. Це – найпоширеніший ризик підприємницької діяльності загалом. Специфіки в інвестиційному контексті йому надають довгостроковий, як правило, характер капіталовкладення та чинник терміну погашення інвестиції (тобто, моменту в часі, коли згідно з договором інвестор отримує право вимагати повернення інвестиції та пов’язаних з нею доходів; усі інвестиційні ризики мають тенденцію зростати по мірі наближення терміну погашення);
ризик істотних змін у діяльності, який коротко називають ще ризиком подій, пов’язаний з подіями, які істотно посилюють невпевненість інвесторів щодо отримання майбутніх інвестиційних доходів. Це, зокрема, ті події, що підлягають відображенню в особливій інформації про емітента цінних паперів – прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу; прийняття рішення про викуп власних акцій; факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі; отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів емітента; зміну складу посадових осіб емітента; зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій; рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв (ст. 41 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» [273]);
ризик оцінки виникає у зв’язку з можливим формуванням невиправдано високої ціни на інвестиційний актив у зв’язку з кон’юнктурними коливаннями ринку цього активу. Належним є таке питання про доцільність інвестування в деякий актив А: «чи заслуговує актив А інвестування в нього за даною ціною»;
ризик ліквідності пов’язаний з відсутністю можливості швидко продати певний актив без втрати інвестованого у нього капіталу в разі виникнення потреби у такому продажу. Необхідна умова ліквідності будь-якого активу – наявність ефективно функціонуючого ринку цього активу, зокрема, достатня кількість належно поінформованих потенційних покупців;
часовий ризик стосується можливості втрат у зв’язку з неправильним визначенням часу здійснення вкладень в об’єкти інвестування і часу їх реалізації, сезонних і циклічних коливань;
• ризики економічної системи, а саме:
ринковий ризик характеризує мінливість реальної ринкової вартості окремих активів під впливом кон’юнктурних коливань усього інвестиційного ринку або найважливіших його сегментів;
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16753.html " target="_blank">Ссылке
