Сучасні підходи щодо місця перегляду справ про адміністративні правопорушення в системі адміністративно-деліктного провадження

          Розгляд такої правової категорії як «провадження в справах про адміністративні правопорушення» необхідно здійснювати з огляду на існуючі наукові позиції щодо розуміння змісту адміністративного процесу та адміністративно-деліктного права.          Як і будь-яка процесуальна діяльність провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно знайти своє місце в системі права, що зумовлено, в першу чергу, специфікою правовідносин, що виникають між суб’єктами такої діяльності на основі підстав для даної діяльності. З огляду на це усталеною є позиція, що під провадженням в справах про адміністративні правопорушення слід розуміти сукупність унормованих процесуальних дій суб’єкта публічної адміністрації та уповноважених ним посадових осіб, направлених на притягнення до адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб на підставі вчинення останніми проступку.          Тобто провадження в справах про адміністративні правопорушення з однієї сторони це специфічна діяльність суб’єктів владних повноважень (публічної адміністрації), з іншої – підставою такої діяльності є вчинення фізичною або юридичною особою адміністративного проступку, що беззаперечно вказує на його адміністративно-правову сутність.           Визначення місця провадження в справах про адміністративні правопорушення в системі адміністративного права зумовлена в першу чергу науковою дискусією щодо поняття та змісту адміністративного процесу.           Загалом, на сьогодні можна виділити низку відмінних концепцій і розуміння та визначення адміністративного процесу, які на думку Тимощука В.П. умовно можна назвати і згрупувати так: 1) деліктна або юрисдикційно-деліктна (передбачає охоплення відносин щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення / та застосування заходів адміністративного примусу); 2) юрисдикційна (передбачає охоплення відносин щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення / та адміністративне судочинство); 3) судочинна (стосується лише адміністративного судочинства); 4) адміністративно-юстиційна (передбачає охоплення відносин щодо розгляду скарг в адміністративному порядку та адміністративне судочинство); 5) управлінська (охоплює всю діяльність органів публічної адміністрації); 6) позитивно-управлінська (охоплює діяльність органів публічної адміністрації, за винятком відносин щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення); 7) широка (включає всі відносини щодо застосування адміністративно-правових норм будь-якими суб’єктами / а також застосування в низці випадків матеріальних норм інших галузей права) [1, с.34.]          Усвідомлюючи зміст різносторонніх авторських підходів щодо розуміння адміністративного процесу, проаналізувавши їх, можемо резюмувати, що сьогодні превалюючою є наукова позиція щодо широкого розуміння адміністративного процесу як процесуальної галузі права, яка регулює порядок розгляду і розв'язання адміністративних справ, що реалізується в рамках діяльності органів публічної адміністрації та деяких інших владних суб'єктів на основі норм матеріального адміністративного права.          З огляду на структуру адміністративного процесу провадження в справах про адміністративні правопорушення є одним із юрисдикційних адміністративних проваджень. В теорії адміністративного права найбільш широким розумінням адміністративної юрисдикції є поділ її на три види: а) адміністративно-регулятивну, тобто компетентність вирішення адміністративних справ, що виникають за іншими, крім виникнення спо¬ру про право і здійснення адміністративного правопорушення, підстава¬ми (справи про видачу ліцензій, державну реєстрацію автотранспортних засобів тощо); б) адміністративно-судочинну, тобто компетентність адміністратив¬них судів щодо вирішення відповідних справ; в) адміністративно-деліктну, тобто компетентність щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення, та винесення по ним постанов [2, 380-381].          Таке широке сприйняття адміністративної юрисдикції породжує різні наукові думки щодо різноманітності адміністративно-юрисдикційних проваджень. Зокрема, О.М. Бандурка і М.М. Тищенко, а також А.С. Васильєв до юрисдикційних відносять три види адміністративних проваджень: провадження в справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження і провадження щодо скарг громадян [3, с.17; 4, с.194]. Таку ж точку зору висловлює І.Л. Бородін, який розкриваючи поняття «адміністративно-юрисдикційного провадження» зазначає, що до них слід відносити дисциплінарне провадження, провадження за скаргами громадян, провадження у справах про адміністративні правопорушення [5, с.39]. Відмінною від зазначених точок зору вчених є наукова позиція В.К. Колпакова та О.В. Кузьменко, які вважають не зовсім адекватним використання при означені вищезгаданих проваджень терміну «юрисдикція», адже останній можна розуміти ширше, а саме: «а) як компетенцію судових органів щодо вирішення кримінальних справ; б) як компетенцію судових органів щодо вирішення будь-яких інших юридичних справ; в) як компетенцію будь-яких (включаючи судові) органів (посадових осіб) щодо вирішення спорів про право; г) як юридично оформлене право уповноважених органів (посадових осіб) здійснювати свої функції щодо встановлених об’єктів, структур, сфер» [6, с. 284].          Виходячи з такої позиції О.В.Кузьменко пропонує не маніпулювати поняттям «юрисдикції» при означені адміністративних проваджень, а здійснювати їх поділ за наявністю чи відсутністю конфлікту (спору) про право на: конфліктні та неконфліктні провадження. Провадження по справах про адміністративні проступки поряд з дисциплінарним провадженням та адміністративно-позовним провадженням вона відносить до конфліктних [7, с. 17, 22–23]. В той же час В.П. Тимощук, дещо критикуючи таких підхід, відзначає, що може не бути конфлікту у провадженні по справах про адміністративні правопорушення (якщо, наприклад, особа, що вчинила правопорушення, визнає цей факт, і готова без жодних заперечень виконати рішення про застосування стягнення) [1, с.76.].          Не вдаючись в детальний аналіз досить об’ємного наукового доробку щодо класифікації адміністративних проваджень, резюмуємо те, що на даний час відсутні критерії на підставі яких можна здійснити чіткий поділ (відмежування) адміністративних проваджень оскільки вони є дуже складною категорією і іноді процесуальні дії, які вчиняються в межах одного виду адміністративного провадження регулюються нормами іншого виду провадження. Так, наприклад, виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення є стадією юрисдикційного (конфліктного) провадження, а здійснюється у відповідності з нормами Закону України «Про виконавче провадження», який регулює порядок здійснення неюрисдикційного – виконавчого провадження [8].          

Вся работа доступна по Ссылке