Зміст, значення та співвідношення загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинності неповнолітніх у країнах ЄС
Установлення співвідношення певних явищ, процесів, особливостей різних діяльностей тощо можливе за умови порівняння їх кількісних та якісних ознак. Тому дослідження співвідношення заходів загального та спеціального спрямування в запобіганні означеному виду злочинності неможливе без розкриття їх змісту. Нагадаємо, що в українській кримінології під загальним чи, як його частіше називають, загальносоціальним запобіганням злочинності розуміють насамперед комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення суспільних відносин, а також усунення або нейтралізацію разом із тим причин та умов злочинності . Іноді в спеціальній літературі їх називають «іншими профілактично значущими» заходами, тобто здійснення цих заходів спрямовується на вирішення інших соціальних проблем, але побічно ця діяльність має ефект і щодо запобігання злочинності .
Отже, загальносоціальне запобігання злочинності (це стосується і різних її проявів, зокрема злочинності неповнолітніх) – є комплексом різноманітних за характером і спрямованістю соціально-економічних, культурно-виховних, морально-психологічних, пропагандистських, організаційно-управлінських та інших заходів, що реалізуються органами державної влади й місцевого самоврядування, громадськими організаціями і навіть окремими громадянами з метою удосконалення різних сфер суспільного життя. Звідси мета у вигляді протидії окремим видам злочинності не є основною для цього рівня запобігання злочинності, а виступає його додатковим (факультативним) завданням.
Як відзначалось, аналогом загальносоціальному запобіганню злочинності неповнолітніх у розумінні європейської кримінологічної теорії і практики є так зване первинне запобігання. У загальних міжнародно-правових документах, до яких належать офіційні матеріали конгресів ООН із запобігання злочинності й поводження з правопорушниками, первинне запобігання називається міжсекторальним плануванням. Із цього приводу в робочому документі «Тенденції в області злочинності і стратегії з її запобігання» Шостого конгресу ООН зазначається, що однією з невдач спроби запобігання злочинності є загальний підхід, відповідно до якого різні злочини входять до компетенції лише сектору кримінального правосуддя, і тому проблема злочинності має вирішуватися виключно зазначеним сектором. Однак успіхи у справі запобігання злочинності та її окремим видам були б набагато більшими за умови долучення до цього процесу інших сфер на кшталт секторів охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення тощо .
