Об’єкт і зміст пенсійних правовідносин у разі втрати годувальника
Правовідносини надають можливість користуватися матеріальними й нематеріальними благами. Заради них особи власне й вступають в правові відносини, тому зрозумілим є виділення об’єкту в їх структурі. Об’єкт правовідносин – це «матеріальні або нематеріальні блага, задля одержання, передачі або використання яких виникають права і обов’язки учасників правовідносин» [48, с. 343]. Його слід відрізняти від об’єкту правового регулювання. Останній розуміється як система суспільних відносин, що врегульовані нормами права. Натомість об’єкт правовідносин тісно пов’язаний з інтересом їх учасників до певного блага, це зовнішні предмети, на які спрямовані ці відносини [3, с. 155; 6, с. 119; 121, с. 163]. Ураховуючи це, важко погодитися з визначенням об’єкту правовідносин у сфері соціального забезпечення як сукупності суспільних відносин, що виникають у зв’язку із забезпеченням осіб певним видом соціального забезпечення [118, с. 164].
У праві соціального забезпечення об’єктами правовідносин вважаються конкретні матеріальні блага, що й не дивно, адже ці відносини є майновими. Мова йде про пенсії, соціальні допомоги, послуги тощо. Кожен із цих видів соціального забезпечення має властиві йому особливості, завдяки яким їх можна відрізнити від інших аналогічних виплат [119, с. 138].
Об’єктом матеріальних пенсійних правовідносин є пенсія [49, с. 110; 55, с. 131; 121, с. 163]. Як радянськими, так і сучасними науковцями, багато уваги були приділено вивченню пенсії та її ознак, тому пропонується зупинитися на дослідженні специфіки пенсії в разі втрати годувальника.
У чинних нормативно-правових актах використовуються такі терміни для визначення досліджуваного виду пенсії: «пенсія в разі втрати годувальника», «пенсія у зв’язку з втратою годувальника», «пенсія на випадок втрати годувальника».
Словосполучення «пенсія в разі втрати годувальника» згадується у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [159], Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [131], Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» [128], Законі України «Про статус народного депутата України» [147], Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» [154], Законі України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» [155].
Термін «пенсія у зв’язку з втратою годувальника» використаний у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [138], Законі України «Про державну службу» [147]; «пенсія на випадок втрати годувальника» – у Законі України «Про прокуратуру» [132].
На існування цієї неузгодженості вказував й М.М. Шумило. На його думку, визначення «пенсія в разі втрати годувальника» і «пенсія у зв’язку з втратою годувальника» є «тотожними у правовому розумінні… така двоякість у визначенні одного і того ж виду пенсії різними термінами є техніко-юридичним недоопрацюванням» [214, с. 139].
Як вже було вказано вище, законодавець використовує наразі три визначення. Вбачається, що терміни «у зв’язку з втратою годувальника», «на випадок втрати годувальника», «у разі втрати годувальника» мають право на існування. Останній з цих трьох термінів використовується у ч. 1 ст. 46 Конституції України [69]. Ураховуючи це, доречним було б надалі в усіх нормативно-правових актах використовувати єдиний термін «пенсія в разі втрати годувальника».
В юридичній літературі існують різні визначення поняття «пенсія в разі втрати годувальника». Так, на думку В.С. Андрєєва, це щомісячна виплата з фондів для непрацездатних, що призначається в розмірах, порівняних із заробітком померлого годувальника, непрацездатним членам сім’ї, які перебували на утриманні померлого [6, с. 234].
На переконання Г.Г. Авдєй, під пенсією в разі втрати годувальника слід розуміти щомісячну виплату, яка призначена для матеріального забезпечення презюмовано чи фактично непрацездатних громадян, що втратили годувальника, пов’язані з ним спорідненими відносинами, обумовлена певною тривалістю трудового стажу і сплатою годувальником страхових внесків, призначається в розмірі, залежному від минулого заробітку годувальника [1, с. 29].
Український вчений І.М. Сирота під даним поняттям розуміє щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв’язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім’ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника [176, с. 171]. Незрозумілим є використання дієслова «знаходитися» в теперішньому часі, адже після втрати годувальника, коли його вже немає, непрацездатні члени сім’ї вважаються такими, що знаходилися на утриманні цієї особи.
Усі вищенаведені дефініції об’єднує те, що при характеристиці поняття пенсії в разі втрати годувальника згадується її розмір та його залежність від заробітку годувальника. Однак, на мою думку, такий підхід не є оптимальним. Поняття пенсії в разі втрати годувальника та її розмір – це дві зовсім різні речі. Не можна визначати пенсію за допомогою складових її розрахунку. Розмір пенсії щодо її самої є вторинним, адже мова про нього йде лише тоді, коли встановлено право на пенсію. При визначенні поняття пенсії в разі втрати годувальника на перший план має виходити відповідь на питання що це, а не скільки. Тому згадка про залежність розміру даної пенсії від заробітку годувальника н е повинна обов’язково використовуватися при формулюванні визначення.
Досліджуючи поняття пенсії в разі втрати годувальника, слід проаналізувати ще декілька визначень. Так, Ж.А. Дробот зазначає, що пенсія в разі втрати годувальника – це «щомісячна грошова виплата із Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, призначена непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, за наявності в годувальника права на пенсію по інвалідності» [40, с. 64].
Як на мене, це визначення також не позбавлено недоліків. У Законі № 1058-IV по-перше, йдеться про вимогу до годувальника мати стаж, необхідний для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, що не теж саме, що й мати право на пенсію по інвалідності. По-друге, дійсно за загальним правилом можливість отримувати пенсію в разі втрати годувальника залежить від сплати годувальником страхових внесків, а відповідно і від набуття ним визначеної кількості років страхового стажу. Однак, зазначена вимога не стосується громадян, перелік яких закріплений у ч. 2 ст. 32 Закону № 1058-IV, тобто вона не є загальною, а припускає виключення.
Інша дослідниця Т.В. Кравчук пише, що пенсія в разі втрати годувальника – це «щомісячна неоподатковувана та гарантована державою грошова виплата, яка не успадковується і яка на умовах і в порядку, передбачених законодавством, сплачується за рахунок Пенсійного фонду у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім’ї останнього, які перебували на його повному матеріальному утриманні або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, з метою компенсації втрати останніх» [72, с. 9].
Як і в попередньому визначенні, згадується ознака, що є переважно, але не в цілому, характерною для пенсії в разі втрати годувальника. Мається на увазі перебування на повному утриманні годувальника або одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування для члена його сім’ї. Більшість непрацездатних членів сім’ї дійсно повинні були знаходитися на утриманні, однак це не стосується батьків і чоловіка (дружини) померлого, які не були на його утриманні, якщо втратили джерело засобів до існування. Крім того, утриманство не пов’язується з призначенням пенсії дітям померлого годувальника.
Будь-яке визначення є необхідним для того, щоб відмежувати одне поняття від іншого завдяки вказівці на найбільш головні, характерні та специфічні його ознаки, не розкриваючи повністю усі ознаки предметів (явищ) [196, с. 40]. Тому зазначене вище визначення Т.В. Кравчук є доволі довгим, вбачається, що під час його формулювання була зроблена спроба охопити майже всі ознаки досліджуваного поняття. Натомість, мають бути враховані лише найбільш суттєві ознаки, що дозволять розмежувати один предмет (явище) від іншого.
Зважаючи на це, не можна також повністю погоджуватися з визначеннями, які лише в загальних рисах окреслюють сутність пенсії в разі втрати годувальника. В якості прикладів слід навести дефініції, в яких дане поняття розуміється як пенсія, що встановлюється у зв’язку зі смертю годувальника неповнолітнім, непрацездатним та старим члена сім’ї [185, с. 204]; як щомісячна грошова виплата з Пенсійного фонду, що призначається в разі смерті годувальника непрацездатним членам сім’ї, які знаходилися на його утриманні [118, с. 224].
Дослідивши різні визначення пенсії в разі втрати годувальника, можна сформулювати власну дефініцію цього поняття. Пенсія в разі втрати годувальника – це щомісячна гарантована державою і неоподатковувана грошова виплата членам сім’ї у випадку смерті годувальника (визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим), якщо він утримував непрацездатну особу або на нього був покладений такий обов’язок стосовно дітей.
Правовідносини завжди мають певний зміст, тобто певну сукупність прав і обов’язків суб’єктів. Фізичні особи мають достатньо широкий перелік прав у пенсійних правовідношеннях.
Слід зазначити, що характерним лише для пенсійного забезпечення в разі втрати годувальника є право членів сім’ї на виділення своєї частки із загальної суми пенсії. Крім випадків, коли існує бажання самостійно отримувати окремо частку пенсії, зазначена ситуація також характерна і в разі окремого проживання осіб, що мають право на цю виплату. Волевиявлення відбувається у формі заяви про призначення пенсії або про виділення частки. Однак, переважно перелік прав у пенсійних правовідношеннях є загальним для різних видів пенсійних виплат.
Так, можна виокремити такі права як: право на призначення, перерахунок, індексацію та поновлення раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший; вибір однієї пенсії або щомісячного довічного грошового утримання особою, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника), за різними законами, а також на щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; отримання пенсійних виплат, що мають забезпечувати рівень життя не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.
Для того, щоб скористатися вказаними правами, необхідно знати про них. Тобто вбачається доречним дослідити права особи, що стосуються доступу до інформації, яка в такому випадку потрібна для прийняття рішення про звернення за призначенням пенсії або обрання іншого виду пенсії тощо.
Так, громадянин має право на: отримання виписки з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії із інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; отримання безоплатно відомостей, внесених до персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Особа може також написати заяву до територіального органу Пенсійного фонду України про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Вказаним правам фізичної особи кореспондують обов’язки територіального органу Пенсійного фонду України. Так, наприклад є право особи на інформацію і відповідний обов’язок державного органу надавати її, в тому числі шляхом проведення роз’яснювальної роботи серед населення. Важливо підкреслити, що консультації з питань застосування законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування повинні надаватися безоплатно як в усній, так і в письмовій формі, електронним листом, а також через засоби масової інформації.
Вся работа доступна по Ссылке
