Оцінка стану стратегічного управління інноваційним потенціалом національної економіки України
Стратегічне управління інноваційним розвитком України, а відповідно й її інноваційним потенціалом, не знаходить необхідної уваги серед державних діячів та законодавців. Так, до останнього часу не прийнята Стратегія інноваційного розвитку України, не визначена модель інноваційного розвитку національної економіки, фактично не функціонує національна інноваційна система, не сформована інституціональна архітектоніка, регулююча інноваційну діяльність країні. Гостроту проблеми відсутності стратегічного управління інноваційним потенціалом підкреслено Концепцією розвитку національної інноваційної системи. На сьогодні, відмічено в Концепції, в Україні не визначені основні засади державної політики з питань забезпечення розвитку національної інноваційної системи. Державне регулювання розвитку національної інноваційної системи за такими напрямами, як формування інституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки, реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності, програмно-цільове фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, підтримка підприємницької діяльності у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій, здійснюється неефективно, дії центральних органів виконавчої влади не координуються, має місце дублювання їх функцій. Знижується рівень технологічного та інноваційного потенціалу національної економіки, втрачаються перспективи забезпечення його розширеного відтворення, знижується конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників [78]. Значення стратегії та стратегічного управління для формування державної інноваційної політики підкреслено В.Геєцем. Академік стверджує, що фундаментом інноваційної політики повинна стати стратегія, що забезпечує трансформацію сформованої сукупності найбільш життєздатних, ефективних і таких, які дають довгострокові перспективи на світових ринках, підприємств високотехнологічних виробництв, а також ефективних державних наукових центрів в єдину національну інноваційно-науково-технічну і технологічну систему, орієнтовану на розробку, виробництво та реалізацію передової високотехнологічної продукції [197]. Наявність проблематики стратегічного управління інноваційним потенціалом України підтверджена наступними статистичними даними. Сьогодні обсяг світового ринку становить майже 2,3 трлн дол., з яких на долю США припадає 39%, Японії – 30%, Німеччини – 16%, Росії – 0,3%. Від експорту наукоємної продукції щорічно США отримують близько 700, Німеччина –530, Японія – 400 млрд дол. На жаль, інформації щодо цього по Україні практично не існує. Такий розподіл світового ринку наукоємної продукції (згідно з даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності) пояснюється тим, що у світі у 2010 році було видано 155 тис. патентів, які в основному належали США, Японії, Німеччині, Південній Кореї, Китаю. На весь пострадянський простір їх припадає лише близько 0,3% [173].
Вся работа доступна по Ссылке
