Організаційне та економіко-правове забезпечення розвитку малого бізнесу в Україні
З 80-х років минулого століття, відколи мале підприємництво офіційно визнали в Україні як елемент економічної системи, воно пройшло кілька етапів розвитку. Дослідження еволюції малого бізнесу дозволяє вказати на ряд особливостей його функціонування у вітчизняній економіці.
По-перше, підприємницькі структури малого бізнесу в Україні створювалися стихійно, не було чітко визначеної довгострокової політики держави щодо розвитку підприємницької діяльності, механізмів її реалізації та законодавчої бази, оріїнтувалися лише на досвід інших держав [18; 101; 152; 160].
По-друге, через реалізацію задекларованої на державному рівні концепції реформування вітчизняної економіки на основі реструктуризації та роздержавлення потужних виробничих об’єднань останні втратили не тільки зовнішні, а й внутрішні товарні ринки [17; 59; 171].
По-третє, на відміну від розвинених держав світу, малий бізнес в Україні формувався в умовах інфляції та гіперінфляції. Це знецінювало вартість капіталу і зменшувало зацікавленість підприємців у збільшенні обсягів виробництва [36; 161].
По-четверте, через відсутність належної законодавчої бази функціонування малого бізнесу він став тіньовим або напівтіньовим. Це призвело до швидкого збагачення власників тіньового капіталу та негативного його сприйняття більшістю населення, доходи якого в умовах високого рівня інфляції постійно знижувались [93; 161].
По-п’яте, через відсутність соціального захисту населення з боку держави зростало безробіття,підприємці-власники порушували чинне законодавство.Відтак в Україні були і досі залишаються низький рівень оплати праці, затримки з виплатою заробітної плати працівникам підприємств усіх форм власності, а також тіньова зайнятість (використання праці без офіційного оформлення) [17; 39; 116].
По-шосте, на етапі становлення малого бізнесу спостерігався низький рівень виконавчої дисципліни з боку як підприємців-власників, так і органів виконавчої влади різних рівнів. Це стосується перш за все сфери оподаткування [38; 48; 161].
По-сьоме, створені в результаті масової приватизації підприємницькі структури і надалі продовжували керуватися у своїй діяльності принципами адміністративно-командної, а не ринкової економіки, що негативно позначилося на результатах їхнього господарювання [10; 45; 106].
Цей перелік особливостей розвитку вітчизняного малого бізнесу можна було би продовжити, однак і наведені достатньо повно окреслюють проблеми, які гальмують розвиток і знижують ефективність цієї форми господарювання. За роки незалежностів Україні не було необхідних умов для повного прояву позитивних факторів,попри неодноразові спроби урядових структур їх реалізувати. Відтак відсутність довгострокової виваженої та послідовної політики держави стосовно розвитку малого бізнесу в Україні негативно позначилася на результатах його функціонування.
Аналіз динамічних змін, які відбувалися у сфері розвитку малого бізнесу в Україні [45; 77; 109; 114], дає змогу виділити такі етапи становлення цього сектору.
Перший етап (1989–1993 рр.) – розукрупнення державних виробничих об’єднань та створення на їх основі кооперативів. Ключовими фігурами підприємницької діяльності у цей час стають кооператори, а також власники новостворених підприємств недержавної форми власності.
Другий етап (1994–1998 рр.) – активне формування підприємств з недержавною формою власності в результаті масової приватизації державних підприємств і реорганізації їх у акціонерні товариства відкритого (ВАТ) і закритого (ЗАТ) типу; створення спільних з іноземними партнерами підприємств (СП); створення нових малих і середніх підприємств приватної форми власності.
Третій етап (з 1999 р. по теперішній час) – створення інтегрованих підприємницьких структур на базі об’єднання малого, середнього і великого бізнесу; фінансово-промислових об’єднань і груп з використанням сучасних форм організації виробництва і менеджменту (холдинги, міжгалузеві корпорації, консорціуми тощо).
Таким чином, можна констатувати, що сьогодні в Україні сформувався досить потужний підприємницький сектор малого бізнесу.
Однак становлення і розвиток малого бізнесу неможливі без належного нормативно-правового та організаційного забезпечення. Законодавство у сфері малого бізнесу повинно становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за повнотою нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності. Реально політика розвитку малого бізнесу в Україні (перший етап) почала формуватися з прийняттям 7 лютого 1991 року Верховною Радою України Закону України "Про підприємництво" та створенням Державного комітету України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 року). З метою реалізації державної політики сприяння розвитку малого бізнесу у березні 1993 року Кабінет Міністрів України схвалив першу Програму державної підтримки підприємництва в Україні. Її розглядали як складову комплексу заходів зі сприяння розвитку ринкових відносин та виходу України з економічної кризи і входження її у світові господарські зв'язки [39, c.223]. Основною метою програми була реалізація державної політики з підтримки і захисту підприємництва, складовою якої стало створення правових і організаційно-економічних умов для його розвитку та формування механізму державного регулювання і координації підприємницької діяльності. У той час ця програма відповідала розумінню суті малого бізнесу як такого, який державні органи можуть регулювати та координувати, як це відбувалося при плановій економіці. І все ж програма відіграла свою роль, спонукаючи до розробки та впровадження нової правової бази, яка б відповідала потребам розвитку підприємництва.
Другий етап державної політики підтримки малого бізнесу розпочався у 1996 році зі схвалення Кабінетом Міністрів України Концепції державної політики розвитку малого бізнесу (квітень 1996 р.), конституційного закріплення свободи підприємництва (28 червня 1996 р.) і затвердження Кабінетом Міністрів України Програми розвитку малого бізнесу в Україні на 1997-1998 роки (січень 1997 р.) [39, c. 223].
У концепції державної політики розвитку малого бізнесу, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1996 року № 404, йшлося про те, що державна політика розвитку малого бізнесу є частиною загальної соціальної та економічної політики країни, яка визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу [127, c.189]. Державна Програма розвитку малого бізнесу в Україні на 1997-1998 роки, розроблена Міністерством економіки України відповідно до положень Концепції і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1997 року № 86, стала одним з механізмів підтримки малого бізнесу та вирішення низки проблем на шляху його розвитку [92, c.30]. Програма була прийнята з метою забезпечення сталого розвитку малого бізнесу як невід'ємного сектору ринкової економіки. У ній наголошено на ключовому соціальному значенні малого бізнесу, а саме швидкому створенні значної кількості робочих місць, яке до того ж не потребує державного фінансування.
У ході реалізації політики розвитку малого бізнесу з’ясувалося, що помітних успіхів було досягнуто саме у сфері правового забезпечення підприємницької діяльності. Істотно змінилася система оподаткування суб'єктів малого бізнесу. На початку 1998 року на законодавчому рівні в Україні запровадженно три нові методи спрощеного оподаткування: фіксований податок (введений Законом України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13.02.1998 р.); спеціальний торговий патент (введений Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 10.02.1998 р.); єдиний податок (введений Указом Президента України від 03.07.1998 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»). Вони найбільшою мірою вплинули на кількісне та якісне зростання суб'єктів малого бізнесу, яке спостерігалося починаючи з 1998 року [39; 161].
