Оцінювання впливу стану інфраструктури малого бізнесу на динаміку підприємницької активності

          Комплексна, об'єктивна оцінка розвитку підприємництва є передумовою ефективного економічного управління на рівні регіону [54; 163]. Вона дає підстави не тільки для вибору стратегії і обґрунтування управлінських рішень, а й для перевірки їхньої дієвості та результативності [104, c.130].          Останнім часом у міжнародній та національній практиці управлінської діяльності широкого застосування для діагностики об'єктів управління набули рейтинги. У вузькому значенні рейтинг – це оцінка значимості, масштабності, важливості певного об’єкта або групи об’єктів. У більш широкому значенні під рейтингом розуміють ієрархічну систему, де між об'єктами за певними принципами встановлено якісне відношення переваги і визначено їх місце в ранжированому ряду. Об'єднуючи різнорідні характеристики і властивості складних соціально-економічних явищ в єдиний інтегральний показник, рейтинги забезпечують методологічну єдність усіх складових компонентів системи і дають можливість однозначно оцінювати різні аспекти певної діяльності, в тому числі діяльності органів державного управління та об'єктів господарювання [58; 155].          В методичному плані складність рейтингування полягає в одержанні такого узагальнюючого показника, за допомогою якого можна найбільш раціональним способом об'єднати різнорідні за формою і змістом показники в один – синтетичний (комплексний) [155, c.70]. При цьому агрегування ознак в одну інтегральну оцінку ґрунтується на так званій "теорії адитивної цінності", згідно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складових, а головним завданням адитивного агрегування є приведення показників ознакової множини, які відрізняються за змістом і одиницями вимірювання, до однієї стандартної основи за умови збереження співвідношення між ними [174, c.25].          За допомогою рангів та оцінки рангової кореляції можливе здійснення оцінювання впливу окремих структурних явищ нижчого порядку на стан та динаміку структурних явищ вищого порядку. На основі такого підходу здійснюється розрахунок інтегрального коефіцієнта (індексу) рівня соціально-економічного розвитку регіонів на основі ранжування регіонів за факторними показниками.          Метод визначення порівняльних рейтингових оцінок (рейтингування) передбачає виконання таких послідовних етапів: визначення мети і завдання комплексної оцінки множини об'єктів; формування системи показників, що відповідають меті і потребам суб'єктів управління в рейтинговій інформації; збирання вихідної інформації, що відображає стан чи динаміку соціально-економічного розвитку об'єктів управління; вибір методики стандартизації показників; інтегральна оцінка стандартизованих значень показників; ранжирування об'єктів за значенням рейтингів; практичне використання отриманих результатів для аналізу типології об'єктів, закономірностей розподілу взаємозв'язків і тенденцій соціально-економічного розвитку.          Найбільш складним етапом при визначенні рейтингів управління є формування системи аналітичних показників, яка б забезпечувала об'єктивність, змістовність, глибину і адекватність інформації, що характеризує досліджувані соціально-економічні явища та процеси. Від правильного вибору і вірогідності аналітичних показників залежить об'єктивність інтегральної оцінки. Якщо відбір множини показників для діагностики стану об'єктів управління буде проведено неправильно, то як би добре не була опрацьована ця інформація, матеріали визначення рейтингів будуть низької якості, оскільки недоліки вихідної інформації не можна усунути подальшою їх обробкою.          Найбільш істотні ознаки для діагностики стану об'єктів управління відбираються на основі якісного логіко-теоретичного аналізу суті досліджуваних явищ, залежно від ступеня впливу цих ознак на стан та розвиток соціально-економічних процесів. При цьому необхідно враховувати вагомість окремих показників у загальному рейтингу, що передбачає використання експертних оцінок і статистичних методів обґрунтування вагових коефіцієнтів. Розробка системи оціночних показників визначається, перш за все, кінцевою метою дослідження та якісним змістом соціально-економічних явищ, що характеризують стан об'єктів управління [146; 159].          При визначенні рейтингів важливо забезпечити інформаційну односпрямованість показників. З цією метою їх поділяють на стимулятори і дестимулятори. До перших відносять показники, зв'язок яких з інтегральною оцінкою прямий, тобто коли зміна факторного показника зумовлює зміну інтегральної оцінки в тому самому напрямі. До дестимуляторів відносять показники, зв'язок яких з інтегральною оцінкою обернений, тобто коли зміна факторного показника зумовлює зміну інтегральної оцінки в протилежному напрямі. Для забезпечення односпрямованості показників при їх агрегуванні в одну інтегральну оцінку дестимулятори перетворюють на стимулятори шляхом розрахунку обернених значень ознак.          Існує чимало методик проведення комплексної порівняльної оцінки (в тому числі на основі визначення рейтингів) соціально-економічного розвитку регіонів та окремих економічних процесів у регіонах. В залежності від завдань конкретного емпіричного дослідження різні автори пропонують різні методичні підходи або різні показники, які беруться до уваги і аналізуються. Аналіз описаних у науковій літературі методик і методичних підходів до проведення порівняльної рейтингової оцінки соціально-економічного розвитку регіонів показав, що більшість методів вузькоспеціалізовані, не враховують у повному обсязі особливостей регіонального розвитку в умовах трансформаційних змін, мало узгоджені між собою, мають різну методологічну базу, що врешті-решт ускладнює їх комплексне використання. Характерною рисою для багатьох методик є формалізація показників оцінки соціально-економічного стану регіонів на основі дослідження мотиваційних чинників, які зумовлюють рух капіталів, створення нових робочих місць та вкладення інвестицій. На практиці найчастіше використовують такі способи (прийоми) визначення порівняльних рейтингових оцінок: метод бальних оцінок, метод суми місць, метод відносних відхилень, метод багатовимірної середньої, метод зіставлення часток, метод еталонних порівнянь, метод стандартизації показників досліджуваних явищ. Відповідні методи описані у науковій та навчально-методичній літературі [8; 33; 64; 133; 162].          Поряд з визнаними і апробованими на практиці методами і методиками проведення рейтингової оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів у науковій літературі зустрічаються праці з викладенням результатів досліджень пошуку оригінальних (нетрадиційних) методів і методик [7, 120, 139].          

Вся работа доступна по Ссылке