Аналіз моделей оцінювання ефективності організаційних структур підприємства

          У сучасних умовах в управлінні вітчизняними промисловими підприємствами найважливішими завданнями є:           розширення випуску високоефективної та конкурентоспроможної продукції;           покращення фінансово-економічного стану підприємства;           зниження витрат виробництва;           впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій;           модернізація виробничого процесу та освоєння нових, інноваційних видів продукції. У зв’язку з цим багато підприємств зіткнулися з проблемою відсутності ефективної системи управління. Якщо раніше в умовах централізованого планування промислові підприємства не потребували адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища і створення відкритих систем управління, то нові промислові підприємства, як правило, не мають ні традицій, ні досвіду щодо формування організаційних структур. В результаті через неспроможність адаптуватися до кон’юнктури ринку, що змінюється, такі підприємства втрачають керованість, стійкість і несуть фінансові втрати.          Управління підприємством в сучасних умовах припускає ефективне використання технічних, економічних, організаційних, інформаційних, фінансових, людських та інших ресурсів. При цьому система управління і різні її рівні відіграють важливу роль в підвищенні конкурентоспроможності та рентабельності підприємства, де незалежно від форм власності та професійної спрямованості формується організаційна структура підприємства, що забезпечує ефективне функціонування. Дослідження показали, що організаційні структури багатьох підприємств не мають належної гнучкості, орієнтовані на використання нормативних матеріалів та типових управлінських рішень. Тому до проблеми формування організаційної структури підприємства необхідно підходити з урахуванням прогнозу зміни зовнішнього середовища та адаптації до кон'юнктурних змін ринку. Діяльність промислових підприємств здійснюється при тісній взаємодії із зовнішнім середовищем, зміна якого може привести до повної дезінтеграції системи управління і, зрештою, до неспроможності управління у разі відсутності змін в організаційній структурі підприємства. Таким чином, процес формування організаційних структур є циклічним, постійно діючим. Крім того, він виступає як один з основних чинників в успішній діяльності промислового підприємства, підвищенні його конкурентоспроможності.          Специфіка проблеми формування організаційної структури підприємства для промислового підприємства, на думку В. А. Заренкова [101, с. 137], полягає в тому, що вона не може бути адекватно представлена у вигляді завдання формального вибору найкращого варіанта організаційної структури за чітко сформульованим, однозначним, математично вираженим критерієм оптимальності. Ця проблема є кількісно-якісною, багатокритеріальною та вирішується за допомогою поєднання наукових, у тому числі формалізованих, методів аналізу, оцінювання, моделювання організаційних структур з суб’єктивною участю відповідальних керівників, фахівців та експертів з вибору й оцінювання найкращих варіантів організаційних рішень [101, с. 138]. При формуванні організаційної структури підприємства необхідно дотримуватись наступних правил:           застосовувати закон розподілу праці, що приводить до підвищення ефективності діяльності як окремого працівника, так і підприємства в цілому;           збільшення чисельності та/або обсягів виробництва приводить до підвищення ефективності праці;           є момент, починаючи з якого зростання розмірів підприємства гальмує його подальший розвиток;           зміни повинні бути усвідомленими;           зміни не можуть бути безперервними, оскільки це може ввести організаційну структуру в некерований стан;           зміни не можуть носити революційний характер;           існує гранична норма керованості;           міра централізації підприємства залежить від кількості та якості управлінських рішень, які самостійно приймаються керівниками середніх та нижніх рівнів управління;           застосування принципу єдиноначальності дозволяє забезпечити координацію усіх ресурсів підприємства й підвищити індивідуальну відповідальність кожного керівника за доручену йому справу.          

Вся работа доступна по Ссылке