Запобігання злочинам проти довкілля в системі протидії злочинності: теоретичні основи

          Узагальнення викладеної у попередньому підрозділі інформації щодо правових форм реалізації екологічної функції держави дозволяє дійти висновку, що суб’єкти (державні органи) здійснення зазначеної функції перебувають у певному співвідношенні між собою, утворюючи цілісну підсистему. Свідченням її наявності і функціонування є такі специфічні ознаки (риси). По-перше, діяльність цих органів спрямована на реалізацію конкретної функції держави. Залежно від місця функції у такій діяльності зазначені суб’єкти поділяються на органи загального (до їх повноважень віднесено здійснення, крім екологічної, ще декількох функцій держави) та спеціального (зазначена функція є для них єдиною або основною, домінуючою) призначення. По-друге, така підсистема побудована на засадах субординації (підпорядкованості) та координації (узгодженості) діяльності щодо реалізації екологічної функції держави. Підпорядкованість Верховній Раді України тих державних органів, на які покладено реалізацію екологічної функції держави, а також координаційна роль Верховної Ради України щодо здійснення за-значеної функції підтверджується, крім конституційних засад, також, наприклад, Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженими постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. [280] Частиною 1 ст. 113 Конституції України передбачено, що органи виконавчої влади, тобто й у сфері використання природних ресурсів, забезпечення охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, як один із самостійних видів органів державної влади, утворюють певну систему органів. Поняття „система органів” у цьому контексті має цілком конкретне пізнавальне значення, оскільки: а) фіксує відокремленість певної групи державних органів (за ознакою реалізації ними екологічної функції держави) від усіх інших видів державних органів, а також органів іншої спрямованості цього виду; б) окреслює цілком визначений суб’єктний склад цієї підсистеми; в) підтверджує наявність у неї таких ключових ознак, притаманних цілісним соціальним утворенням, як єдність функціонального цільового призначення, ієрархічність структурної побудови, поєднання субординаційних та інших зв’язків між складовими елементами. У цій же частині ст. 113 Конституції визнано, що Кабінет Міністрів України посідає місце вищого органу стосовно всіх інших органів виконавчої влади, тобто він очолює систему цих органів, які щодо Кабінету Міністрів є органами нижчого рівня, оскільки ієрархічність структурного устрою є органічною властивістю будь-якої цілісної соціальної системи. Згідно з п. 9 ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств. інших органів виконавчої влади [145, с. 546-547]. По-третє, ця сукупність державних органів є цілісною підсистемою внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови та єдині завдання й цілі діяльності. По-четверте, така підсистема має чітку структуру з певними зв’язками між її елементами. По-п’яте, вона є взаємодіючою, динамічною і реально працюючою підсистемою, за допомогою якої реалізується (здійснюється) екологічна функція держави [364, с. 87-88].          Наведені ознаки (риси) є підтвердженням наявності та функціонування пев-ного механізму держави у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Слід також додати, що державні органи у сфері забезпечення екологічної функції є структурними ланками державного апарату у зазначеній сфері, який, у свою чергу, виступає складовою частиною загального механізму держави. Отже, зазначена частина механізму держави в аналізованій сфері є складовою державного апарату у дії, у функціонуванні з усіма зв’язками, що існують і виникають між його часинами [364, с. 87-88]. Водночас діяльність зазначених органів, метою якої є забезпечення реалізації екологічної функції держави, спрямована на досягнення ще однієї не менш важливої цілі, на виконання надважливого завдання – запобігання правопорушенням (і перш за все таким їх суспільно небезпечним проявам, як злочинні посягання) у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Фактично діяльність цих державних органів із запобігання злочинним проявам в екологічній сфері повністю збігається зі здійсненням ними екологічної функції держави. Більше того, запобігання ними злочинним проявам в екологічній сфері є невіддільною (невід’ємною) від реалізації екологічної функції держави, хоча, на нашу думку, саме запобіжна діяльність зазначених державних органів підпорядкована завданням реалізації екологічної функції держави, виступає одним із важливих способів (прийомів) забезпечення ефективності її здійснення (виконання).           У свою чергу, запобігання злочинним проявам у сфері довкілля являє со-бою підсистему більш загальної системи запобігання злочинності у суспільстві. Як складова системи запобігання злочинності, ця підсистема характеризується загальними для цілісного утворення ознаками (рисами), водночас зберігаючи відносну автономність завдяки специфічності змісту, мети, завдань, функцій, принципів, об’єктів, суб’єктів, основних напрямів, заходів, методів (способів, прийомів) тощо [170, с. 90].           В юридичній літературі наголошується на особливому значенні ураху-вання й аналізу функцій (у даному контексті – призначення) запобіжної діяльності, а також її цілей і завдань у розкритті з достатньою повнотою змісту запобігання злочинам [216, с. 142]. Основними функціями запобігання злочинам у сфері навколишнього природного середовища виступають регулятивна, охоронна та виховна.          По-перше, невіддільність від реалізації екологічної функції держави, осно-вою якої є регуляція суспільних відносин у сфері довкілля, зумовлює створення (забезпечення) запобіганням злочинам у сфері охорони навколишнього природного середовища таких сприятливих соціальних умов, за якими стає можливим утвердження соціально-позитивного взаємозв’язку між людиною і довкіллям, тобто зазначені прийнятні наслідки є виявом регулятивної функції. По-друге, виконуючи регулятивну функцію, запобігання злочинам у сфері довкілля одночасно спрямоване на забезпечення такої поведінки людей у зазначеній сфері, яка б відповідала вимогам екологічного законодавства. Тобто запобігання злочинам у сфері навколишнього природного середовища має на меті охорону довкілля, його наукове обґрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери і тим самим активно проявляє свою охоронну функцію. По-третє, призначення запобіжної діяльності щодо злочинів у сфері навколишнього природного середовища полягає зовсім не у покаранні за злочинні посягання у зазначеній сфері, а в недопущенні вчинення таких злочинів перш за все шляхом превентивного впливу на осіб, які за своїм антисуспільним способом життя здатні вчинити злочини у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. На більш високому рівні це завдання охоплює екологічне виховання та екологічну освіту, які полягають у тому, щоб кожну людину забезпечити необхідними знаннями у сфері (галузі) екологічного права, навчити її поважати закони та додержуватися їх у повсякденному спілкуванні з навколишнім природним середовищем. Екологічна освіта не може проводитися без екологічного виховання, тобто цілеспрямованого залучення людей у процес підвищення (підняття) рівня їх екологічної правової культури та формування прагнення до активної правомірної поведінки щодо охорони природи. Таким чином, запобігання злочинам проти довкілля активно виконує й виховну функцію.           На підставі наявних теоретичних розробок проблеми запобігання злочинності [297, с. 357-401; 100, с. 318-334; 207, с. 53-80; 216, с. 136-142; 186, с. 183-184; 16, с. 141-145; 182, с. 292-293; 187, с. 17-110; 12, с. 425-432] запобігання злочинам у сфері навколишнього природного середовища визнається різновидом суспільної соціально-превентивної діяльності, функціональний зміст та мета якої полягають у перешкоджанні дії детермінант злочинних проявів у сфері охорони довкілля, використання природних ре-сурсів та забезпечення екологічної безпеки, передусім причин й умов останніх шляхом випередження їх появи, обмеження, а за можливістю – усунення їх дії, у тому числі на індивідуальному рівні. Виходячи з наведеної мети, основні завдання запобігання злочинам у сфері довкілля у першу чергу зводяться до: виявлення і дослідження соціальних явищ, процесів, факторів, які виступають детермінантами злочинності у сфері навколишнього природного середовища; вивчення чинників, обставин, що призводять до формування особи правопорушника та реалізації злочинного наміру у сфері довкілля; обмеження, а за можливості й усунення дії соціальних явищ, процесів, факторів, що детермінують та обумовлюють вчинення (сприяють вчиненню) злочинів у сфері навколишнього природного середовища, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинних проявів [297, с. 357].           До основних об’єктів запобігання злочинам у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки належить насамперед злочинність у сфері навколишнього природного середовища у таких її двох значеннях: 1) як складова частина всієї злочинності; 2) як самостійний різновид кримінальної активності певної частини членів суспільства, що пов’язана зі злочинними посяганнями на суспільні відносини у сфері земле- й лісовикористання, охорони надр, атмосферного повітря, водних ресурсів, захисту рослинного і тваринного світу, забезпечення екологічної безпеки тощо.          Важливим об’єктом такого запобігання є передусім діяльність об’єктів енергетики, виробничих, транспортних, сільськогосподарських та видобувних підприємств, яка за умови недодержання (порушення) конкретних правил, норм (правового режиму) експлуатації може призвести до виникнення загрози чи безпосереднього суспільно небезпечного забруднення природних об’єктів та створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля.          

Вся работа доступна по Ссылке