Об’єктивна сторона основних груп злочинів проти довкілля

          Серед учених-юристів (при відсутності нормативного визначення поняття об’єктивної сторони злочину) не спостерігається розбіжностей щодо її характеристики. Домінуючою є точка зору, відповідно до якої об’єктивна сторона злочину визначається як зовнішній прояв (зовнішнє вираження, зов-нішній акт) суспільно небезпечного посягання [197, с. 111]. Тим самим підкреслюється, по-перше, її відмінність від суб’єктивної сторони, і, по-друге, її роль і значення в розкритті суті і змісту внутрішнього механізму злочинної поведінки. Водночас звертається увага на її суспільну небезпеку і шкідливість як обов’язкові властивості і перелічуються притаманні їй ознаки. Особливо підкреслюється, що створення загрози заподіяння або фактичне завдання шкоди охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам (цінностями, благами, інтересами) досягається саме шляхом виконання об’єктивної сторони злочину [197, с. 112].          Досліджуючи проблему об’єктивної сторони злочину, В. М. Кудрявцев, наприклад, ще в 1960 р. зазначав, що об’єктивна сторона злочину являє собою процес суспільного небезпечного і протиправного посягання на охоронювані законом інтереси, розглянутий із його зовнішньої сторони, з погляду послідовного розвитку тих подій, що починаються зі злочинної дії (бездіяльності) суб’єкта і закінчуються настанням злочинного результату [209, с. 9].          Злочинні посягання на охоронювані кримінальним правом суспільні відносини здійснюються в конкретній життєвій обстановці, тобто в конкретних умовах місця, часу, певного способу, знарядь і засобів його вчинення [209, с. 10], що є характерним для злочинів проти довкілля. Тому названі ознаки і з кримінологічної точки зору мають суттєве значення для з’ясування особливостей їх об’єктивної сторони.          Немає розбіжностей серед учених і щодо змісту об’єктивної сторони злочину, що містить, на їх думку: 1) суспільне небезпечне діяння (дію або бездіяльність); 2) заподіяну таким діянням злочинну шкоду (завдані збитки) або створення загрози їх настання; 3) причинний зв’язок між діянням і заподіяною шкодою (завданими збитками), а так само загрозою їх заподіяння; 4) спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину. Місце, час і обстановка вчинення злочину, з урахуванням їх можливого об’єднання (сполучення) у різні комбінації, ще іменуються ситуацією вчинення злочину. Беручи до уваги положення, закріплене в ч. 2 ст. 11 КК, підкреслимо, що для визнання злочином тієї або іншої дії чи бездіяльності, що формально містять ознаки якого-небудь діяння, передбаченого КК, необхідно, щоб воно (діяння) заподіяло або могло заподіяти (створювало загрозу настання) істотної шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству або державі.          На противагу цьому висловлюються різні думки щодо оцінки правової значущості ознак об’єктивної сторони злочину і їх подальшої класифікації на цій основі. Відповідно до найбільш поширеної точки зору всі ознаки об’єктивної сторони злочину поділяються на обов’язкові і факультативні, що відображає їх різне правове значення і загальну питому вагу при конструюванні законодавцем конкретних норм; обов’язковими названі складові об’єктивної сторони, що завжди виступають ознаками складу злочину і на цій основі враховуються при кримінально-правовій кваліфікації; до факультативних віднесені ознаки складу злочину, що враховуються при кваліфікації лише у випадках, коли вони прямо зазначені в диспозиції кримінально-правової норми. При цьому переважна частина прихильників названої точки зору до групи обов’язкових ознак об’єктивної сторони включає діяння, злочинну шкоду (збитки) і причинний зв’язок між ними, а до групи факультативних – спосіб, знаряддя і засоби, місце й обстановку вчинення злочину. На думку ж їх меншої частини, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину виступає лише діяння, виражене у формі дії або бездіяльності, а всі інші її ознаки віднесено до факультативних.          Представники іншого погляду в змісті об’єктивної сторони злочину виокремлюють її самостійні ознаки (діяння, злочинний результат і причинний зв’язок) і ті, що характеризують дію або бездіяльність злочинця, оскільки не мають самостійного правового значення (спосіб, місце, час, обстановка, засоби і знаряддя вчинення злочину).          

Вся работа доступна по Ссылке