Детермінація злочинів проти довкілля, причини і умови їх вчинення
Проблема детермінації злочинності визнана центральною в теорії кримінології, оскільки від її розуміння та розв’язання залежить досягнення головної мети кримінології, якою є наукове обґрунтування рекомендацій щодо запобігання злочинності. Одночасно ця проблема є й найбільш складною та такою, що не знайшла свого остаточного вирішення не лише з об’єктивних, а й із суб’єктивних причин [53; 81; 112; 210; 218; 356; 360; 368]. По-перше, детермінація будь-якого суспільного феномену, а отже, й злочинності є складною, багаторівневою, комплексною та зачіпає чимало суспільних відносин, процесів, які є предметом багатьох суспільних наук. За таких умов розв’язання проблеми детермінації потребує знання основ детермінації суспільних процесів, утворень, суспільної діяльності, які наводять філософія та психологія, а також соціологія та соціальна психологія [100, с. 184]. По-друге, в теорії кримінології висловлено безліч концепцій щодо обумовленості існування і відтворення злочинності через різні методологічні підходи і передумови, з яких виходять автори та прихильники цих концепцій [206, с. 29].
З цього приводу А. П. Закалюк справедливо звертає увагу на те, що через складність низки положень теорії детермінації, неможливість внаслідок високого рівня наукової абстракції перевірити їх емпіричним шляхом багато питань пізнання та розуміння детермінації суспільних процесів та утворень ще не утвердилися в науці, не отримали надійної і точної інтерпретації у галузевих науках, зокрема в кримінології. Автор підкреслює, що інколи через незнання або складність пізнання пропонуються спрощені підходи, ігноруються вимоги точності та предметності. Прикладом такого підходу названо зведення системи і механізму детермінації до комплексу факторів без точного та предметного визначення їх складових та функціональної детермінуючої ролі останніх [100, с. 184].
Універсальним методологічним підґрунтям для з’ясування питання обумовленості, зумовленості злочинності є принципи, категорії і закони матеріалістичної діалектики [83, с. 115]. При цьому, аналізуючи процес обумовлювання вчинення злочинів, слід виходити з того, що важливіше місце у поясненні злочинних проявів відводиться концепції соціального детермінізму та філософській категорії „причинність”.
Термін “детермінізм” походить від лат. determinare, що в перекладі озна-чає “визначати”, “обмежувати”, “відокремлювати” [19, с. 33]. У загально-філософському розумінні детермінізм – це поняття, що відображує залежність речей (властивостей речей і відносин між ними, подій, процесів, станів) в їх існуванні і їх зміні від будь-яких чинників, якими можуть виступати так само інші речі (події, процеси тощо). У свою чергу, соціальний детермінізм, виходячи з філософських (методологічних) передумов, пояснює специфіку детермінації в соціальній сфері реальності [180, с. 5-8]. Концепція соціального детермінізму, різновидом якого є детермінізм криміногенний, являє собою структуровану систему універсальних зв’язків, залежностей і відносин між явищами, процесами, подіями, що відбуваються у суспільстві. При цьому система соціального детермінізму може бути представлена різноманітними детермінантами, стосовно яких висловлюються різні погляди [83, с. 115-123; 106; 210; 214]. Але серед усього різноманіття зв’язків, що детермінують, основним видом детермінації злочинності слід визнати причинність, під якою розуміють такий зв’язок між явищами, за якого одне чи кілька взаємодіючих явищ (причина) породжує інше явище (наслідок). Таким чином, сутність причинності полягає в тому, що всі реально існуючі явища і процеси виникають і розвиваються закономірно внаслідок існування певних причин. При цьому слід зазначити, що дія категорії причинності поширюється як на явища природи, так і на явища, що відбуваються в людському суспільстві. З урахуванням викладеного, під причинами злочинності у кримінології розуміється та сукупність соціальних явищ і процесів, що породжують, зумовлюють її існування і відтворення в суспільстві [83, с. 121]. Зазначимо, що найчастіше стосовно такого криміногенного явища, як злочинність, у системі соціального детермінізму пропонується виокремлювати на рівні злочинності у цілому та окремих її проявах – певних видах і групах злочинів – криміногенні чинники та їх групи, а рівні індивідуальної злочинної поведінки – причини й умови вчинення злочинів [79, с. 16].
У кожній ланці причинного ланцюга, крім самої причини, на¬явні й інші, пов’язані з нею детермінанти, зокрема обов’язково: умови формування причини цієї ланки та умови, які сприяють на¬станню наслідку дії зазначеної причини. У цій ланці можуть бути присутні й інші різновиди детермінантів, зокрема корелянти. Всі детермінанти цієї ланки становлять її детермінуючий комплекс [100, с. 191].
Отже, за результатами аналізу проблеми детермінації і причинності злочинності можна зазначити, що до причин злочинності слід відносити со-ціально-психологіч¬ні детермінанти, зокрема негативні елементи суспільної свідомості в її різних формах, насамперед на рівні буденної психології як частини буденної свідомості. Підсистема умов злочинності, що належить до формування негативних антисуспільних елементів свідомості, насамперед свідомості особи, містить відповідні негативні впливи сім’ї, найближчого оточення, недоліки шкільного, трудового, побутового виховання, соціальні нерівності та несправедливості, бай¬дужість до них владних установ, негативний морально-психологічний вплив засобів масової інформації тощо. У свою чергу, підсистема умов, що сприяють вчиненню злочинів, містить передусім ближчі наслідки зазначених негативних умов форму¬вання як неспроможності, нездатності особи, особливо молодої людини, правильно регулювати та контролювати поведінку, стри¬мувати негативні, протиправні, злочинні прояви; до цієї підсисте¬ми потрібно віднести організаційно-управлінські недоліки, неком¬петентність, прорахунки, байдужість до суспільних справ та прога¬лини профілактичної роботи, а також віктимологічні чинники, пов’язані з по-ведінкою потерпілих.
До загальної системи детермінації злочинності як окремі підсистеми мають бути включені системи детермінації окремих видів злочинів та детермінанти індивідуальних злочинних проявів за механізмами діалектичного співвідношення загального, особли¬вого та одиничного [100, с. 210-211]. На думку В. М. Кудрявцева, причини індивідуальної злочинної поведінки містять такі групи явищ: 1) антисуспільні погляди осіб певного кола; 2) зовнішні обставини, що сформували ці погляди; 3) різноманітні життєві ситуації, які у взаємодії з позицією особистості викликають злочинні дії [210, с. 72].
У спеціальній літературі зазначається, що зрозуміти процес детермінації злочинності та роль у ньому різних детермінант допомагає їх класифікація, яка може проводитися за різними критеріями: функціональне призначення, рівень функціонування, сфера дії, значення в процесі детермінації, ступінь залежності, час, спосіб тощо [214, с. 11]. Дійсно, дискусійність проблеми детермінації і при-чинності злочинності спричинила безліч пропозицій щодо кількості і змісту критеріїв класифікації детермінантів, причин та умов злочинності. Різними є й точки зору щодо того, чи за єдиними (загальними) критеріями мають бути класифіковані причини й умови злочинності.
У сучасній вітчизняній та зарубіжній кримінології поширеною є класифікація причин і умов злочинності залежно від рівня їх дії на: а) причини та умови злочинності в цілому, тобто як щодо масового соціального явища (їх ще називають основними); б) причини та умови окремих видів (груп) злочинів, тобто окремих часток злочинності (загальні); в) причини та умови конкретного злочину, тобто індивідуальної злочинної поведінки (безпосередні) [185, с. 118-119; 411, с. 61; 189, с. 139; 206, с. 31; 361, с. 34; 216, с. 80-81; 80, с. 90].
Різновидом зазначеної класифікації за рівнем дії є поділ за таким самим критерієм й умов злочинності як самостійної групи детермінант [218, с. 211-213; 187, с. 25]. На думку прихильників, така класифікація є прийнятною як для проведення ґрунтовних теоретичних досліджень, так і для розробки конкретних науково обґрунтованих практичних заходів протидії злочинності [218, с. 213; 187, с. 26].
Водночас не можна не зауважити, що свого часу А. Ф. Зелінський заперечував класифікацію криміногенних факторів залежно від рівня їх дії, посилаючись на те, що ці поняття (причини злочинності в цілому, чинники окремих категорій злочинної поведінки, причини конкретних видів злочинів і причини на рівні одиничного посягання) є різними за обсягом. За таких умов А. Ф. Зелінський вважав неможливим їх розміщення у класифікаційному ряду [107, с. 45-46].
Вся работа доступна по Ссылке
