Організаційно-методичне забезпечення діяльності органів прокуратури щодо запобігання злочинам проти довкілля
Під час розв’язання проблем, пов’язаних із запобіганням злочинності в цілому або окремим її видам, відбувається розширення меж вивчення пред-метної сфери дослідження за рахунок необхідності вирішення й питань організаційно-методичного забезпечення цієї перманентної, достатньо тривалої за часом діяльності. Аналіз кримінальних процесів, методів і засобів протидії злочинності, які вживалися останніми роками в Україні, підводить до більш широкої проблеми правового життя країни – організації структурованої системи запобігання злочинності [120, с. 599]. Отже, виникає потреба використання досягнень, зокрема, теорії управління процесами протидії злочинності, економіки, психології, соціологія, статистики та ін. До того ж справедливою є думка, що протидію злочинності як цілеспрямований антикриміногенний вплив відповідних суб’єктів на ті чи інші соціальні системи слід розглядати як кримінологічний процес, що безперервно здійснюється [227, с. 356] (курсив наш. – Т. К.). З цього випливає, що, по-перше, запобігання злочинності як триваючий процес повинен бути певним чином організований, а по-друге, при реалізації запобіжних заходів залучаються знання різних галузевих сфер, серед яких своєрідними єднальними ланками стають саме кримінологічна наука і теорія управління діяльністю щодо запобігання злочинності. Тобто поміж всього зазначеного „наукового комплексу” відокремлюються (коли йдеться про злочинність та організацію боротьби з нею) саме управління та кримінологія. При орієнтації на подолання злочинності їх цілі та завдання збігаються [34, с. 87].
Г. А. Аванесов свого часу зазначив, що будь-яка наука, яка в тій або іншій формі трактує проблеми управління, завжди розглядає й питання організації [4, с. 452]. Акцент на поняттях управління та організації не є випадковим, оскільки й одне, й друге у широкому їх розумінні у сфері запобігання злочинності і правопорушенням формують, регулюють, керують, координують, узгоджують, забезпечують взаємодію у ході загальної діяльності державних органів та установ, громадських формувань і окремих громадян [226, с. 34]. Тому цілком прийнятним є висновок, зроблений О. М. Литвиновим, що організація – це особливий вид діяльності, яка пронизує все управління запобігання злочинам і правопорушенням. Ефективне управління – це результат процесів відповідної організації системи [226, с. 35]. З цього важливого у методологічному плані моменту слід виходити й під час аналізу організаційно-методичного забезпечення запобіжної діяльності органів прокуратури щодо запобігання злочинам проти довкілля. Недаремно в юри-дичній літературі стверджується, що ефективність прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони довкілля, як і всієї багатогранної діяльності прокуратури, багато в чому залежить від того, як організована робота [24, с. 148].
Аналіз спеціальної літератури свідчить, що проблемам організаційно-методичного забезпечення природоохоронної діяльності органів прокуратури, включаючи й їх запобіжну діяльність, приділялося мало уваги. Виняток станов-лять хіба що напрацювання В. І. Бабенка і М. В. Руденка, якими реалізована спроба розкрити поняття та значення організації роботи прокурора у здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів про охорону довкілля [24, с. 147-160]. Проте питання організації відповідної роботи ними розглядалися здебільшого крізь призму загального функціонального призначення прокуратури. Що стосується комплексного уявлення про складові організаційно-методичного забезпечення запобіжної діяльності та основні напрями роботи з удосконалення цього сегмента запобігання, то ця теоретико-прикладна площина ще недостатньо розроблена. Адже для пізнання сутності кримінологічної функції органів прокуратури щодо запобігання злочинам проти довкілля треба мати чітке уявлення й про цей забезпечувальний елемент соціально-правового механізму протидії екологічній злочинності.
К. М. Кожевниковим зазначається, що до організації роботи прокуратури міста (району) входить розподіл обов’язків, аналітична робота, планування роботи, контроль виконання, організація взаємодії співробітників, статистична звітність, організація систематизації нормативних актів [134, с. 17]. Інший дослідник проблем організаційно-методичного забезпечення природоохоронної діяльності прокуратури Г. І. Осипов зауважує, що під організацією роботи у сфері прокурорського нагляду за виконанням екологічного законодавства у широкому смислі слова розуміється сукупність взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих заходів (елементів) із підбору, розстановки, підвищення кваліфікації прокурорських кадрів; постійного регулювання (направлення) їх діяльності; забезпечення їх всіма необхідними засобами; збору й аналізу інформації; аналізу роботи прокуратури та її оцінки; планування роботи, контролю за виконанням планів; об’єднання зусиль оперативного складу інших органів [277, с. 342-350; 252, с. 173-191].
У загальних рисах таке уявлення про складники організації діяльності прокуратури можна поширити й на бачення процесу із запобігання правопорушенням, але з певною часткою умовності, адаптуючи те чи інше змістовне наповнення цих складників до особливостей предмета нашого вивчення, та з доповненням відповідних сегментів, яких, на наш погляд, бракує. Хоча, повторимося, у загальних рисах, як відправний момент мір-кувань, такий підхід є цілком прийнятним.
Певним чином спрямовує науковий пошук у заданому напрямі й уявлення про умови успішного вирішення завдань, що стоять перед органами прокуратури. До них належать: постійне вдосконалення організації їх роботи; використання інтенсивних методів прокурорсько-слідчої діяльності, наукових рекомендацій щодо їх здійснення; запровадження передового досвіду та можливостей сучасної техніки у діяльності прокурорів та слідчих; системне підвищення професійної підготовки прокурорсько-слідчих кадрів; напрацювання у роботі працівників прокуратури ділового стилю та націленості на досягнення реальних практичних результатів у зміцненні законності [337, с. 52]. Наведений перелік умов безпосередньо стосується організаційно-методичного забезпечення запобіжної діяльності органів про-куратури щодо запобігання злочинам проти довкілля, оскільки їх дотримання так чи інакше сприятиме раціональному розподілу обов’язків між працівниками прокуратури, забезпеченню узгодженості їх дій та застосуванню раціональних методів, прийомів і засобів у процесі діяльності, пов’язаної із реалізацією кримінологічної запобіжної функції.
На наш погляд, основними складниками організаційно-методичного забезпечення запобіжної діяльності органів прокуратури належного рівня та якості у сфері охорони довкілля є: власне організаційна структура відповідного запобіжного суб’єкта з кадровим складом належного професійного рівня і розподілом обов’язків між структурними підрозділами органів прокуратури; планування і координація роботи із запобігання екологічним правопорушенням; методичні матеріали з питань організації та здійснення запобіжної діяльності у цьому напрямі; аналітико-прогностичний напрям роботи та ін.
Важливим документом організаційно-методичного плану для реалізації запобіжної діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища нині є наказ Генерального прокурора України № 1гн від 19 вересня 2005 р. „Про організацію роботи й управління в органах прокуратури України”. Цим документом охоплюється практично весь спектр організаційно-методичного забезпечення роботи прокуратури, у тому числі у галузі охорони довкілля. Виходячи із положень наказу, організаційне і методичне керівництво підпорядкованими прокуратурами та контроль за їх діяльністю покладається на апарат Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня (п. 5.4). В організаційному плані розмежування повноважень між органами прокуратури у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя здійснюється за потреби на основі наказів відповідних прокурорів (п. 5.5). Базуючись на цих керівних положення щодо організації ефективної діяльності прокуратури і розподілу роботи за галузевим і предметним принципами, є сенс у розмежуванні обов’язків з питань запобігання екологічним правопорушенням між відділом нагляду за додержанням природоохоронного законодавства Генеральної прокуратури України, обласних прокуратур, міжрайонних природоохоронних та інших прокуратур із визначенням і закріпленням за кожним із них конкретних об’єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку в цілому для країни та для конкретних регіонів.
Слід зауважити, що діяльність природоохоронних прокуратур – це порівняно нова структурна ланка системи прокуратури України. Ці прокурату-ри створено з метою посилення нагляду за додержанням екологічного зако-нодавства, а отже, протидії правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища. Створено природоохоронні прокуратури на правах міжрайонних у найбільш неблагополучних з екологічного погляду регіонах країни, що займаються винятково здійсненням прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законодавства про охорону довкілля і боротьбу з екологічними правопорушеннями. Проте й досі не розроблено Типового положення про природоохоронні міжрайонні прокуратури, що ускладнює визначення їх правового статусу [24, с. 154]. Про важливість розробки цього нормативного акта йдеться вже чимало років. Разом із тим вважаємо за необхідне запропонувати створення природоохоронних прокуратур на правах обласних та прийняття Положення про природоохоронну прокуратуру на правах облпрокуратури. Доцільність створення подібної структури зумовлюється тим, що, по-перше, у державі занадто гострою є проблема екології як така; по-друге, органи прокуратури повинні відігравати важливу роль у реалізації основних засад (стратегії) екологічної політики; по-третє, працівники цих підрозділів найбільш кваліфіковані і можуть здійснювати нагляд за додержанням законодавства про охорону довкілля, який є багатоаспектним, та більш оперативно виявляти порушення законів у сфері охорони довкілля; по-четверте, необхідно посилити нагляд за відповідністю Конституції України нормативно-правових актів та актів правозастосування з природоохоронних питань, що видаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також контролюючими органами; по-п’яте, у цілому необхідною є реалізація кримінологічної функції прокуратурою у повному обсязі; по-шосте, необхідно усунути факти дуб-лювання в роботі територіальних і природоохоронних прокуратур.
Не можна не зауважити, що діяльність із запобігання екологічній злочинності, як і нагляд за додержанням екологічного законодавства, – складна за своєю природою діяльність. Для успішного її здійснення потрібне знання законодавства та практики його застосування, висока професійна майстерність. Як справедливо зазначається у спеціальній літературі, підбір та розстановка кадрів, підготовлених для реалізації нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони довкілля (а отже, й реалізації запобіжної діяльності. – Т. К.), є початковим елементом роботи прокурора у здійсненні такого нагляду [24, с. 159]. Для цього необхідне, по-перше, постійне підвищення кваліфікації прокурорських працівників у системі різноманітних форм навчання; по-друге, приділення уваги правовому забезпеченню працівників необхідними правовими документами; по-третє, надання методичної та іншої допомоги з боку вищих прокуратур. Висловлене з при-воду останнього аспекту насамперед стосується організації та здійснення перевірок додержання і застосування законів за різними напрямами відповідно до тих чи інших елементів єдиного об’єкта кримінально-правової охорони – навколишнього природного середовища (наприклад, перевірки додержання вимог водного, лісового законодавства, законодавства про тваринний і рослинний світ, законодавства про атмосферне повітря, відходи та ін.). Для успішного проведення цих перевірок виконання екологічного законодавства прокурорам слід мати методики, особливо з окремих питань (методичні посібники, вказівки, рекомендації, наприклад, з розслідування тих чи інших екологічних злочинів, виявлення, усунення й запобігання порушенням конкретного закону або групи спеціальних однорідних законів, виявлення обставин, що сприяють вчиненню правопорушень на конкретному госпо-дарчому об’єкті), якими б визначався комплекс методів і прийомів, які проку-рор може вживати з метою вирішення того чи іншого завдання, що виникає під час реалізації запобіжної кримінологічної функції. У спеціальній літературі вже розроблений алгоритм тих питань, які становлять зміст подібних документів. Так, за даними Г. І. Осипова, окремі методики перевірки дотримання законодавства зазвичай містять: керівні вказівки Генеральної прокуратури у частині предмета перевірки виконання законодавства; перелік законодавчих та інших нормативних актів, що застосовуються на даному об’єкті, із вказівкою їх оприлюднення; перелік відомчих актів, що відбивають характер і специфіку діяльності об’єкта та його структурних підрозділів; основні способи фіксації і зберігання інформації про порушення законів; загальні рекомендації (методичні прийоми) зі збору інформації про порушення законів; типові порушення законів, яких припускаються на даному об’єкті; можливі причини й умови, що сприяють порушенням законів; характер виробничої діяльності об’єкта, особливо технологічних та інших процесів; загальну структуру органа (організації) з переліком його основних підрозділів (цехів, дільниць, відділів, лабораторій та ін.); особливості підготовки прокурорів до перевірки виконання названого законодавства на даному об’єкті; приблизний перелік спеціалістів, які можуть бути залучені до перевірки; підстави проведення спільних (одночасних) з іншими органами перевірок (із переліком цих органів); перелік документів та інших матеріалів, з якими необхідно ознайомитися під час перевірки (цей перелік має бути достатньо повним); тактичні та інші прийоми, що вживаються прокурором і спеціалістами для виявлення порушень законів; правові засоби реагування, що вживаються прокурорами при виявленні порушень законів [279].
Вся работа доступна по Ссылке
