Відвід прокурора
Конституція України однією з основних засад судочинства передбачає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. 3 ст. 129). Мова йде про сторони обвинувачення і захисту.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України 2012 р. сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України 2012 р.; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Прокурор представляє сторону обвинувачення, що засвідчують передусім положення п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, де підтримання державного обвинувачення в суді прокурором також має статус однієї з основних засад судочинства. Ст. 121 Конституції України, визначаючи функції прокуратури, на перше місце ставить підтримання обвинувачення в суді (п. 1), а серед інших функцій прокуратури у кримінальному провадженні називає нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство (п. 2) і нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4). Ці конституційні положення і визначають види та зміст повноважень прокурора у кримінальному провадженні, на всіх його стадіях.
Згідно з 12-им принципом Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками у Гавані, Куба. 27.08 – 07.09.1990 р., обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов’язки справедливо, послідовно і швидко, поважають і захищають людську гідність і захищають права людини, сприяючи цим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя [207].
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України 2012 р. прокурор – це Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК України 2012 р.
Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням полягає в тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.
З початком судового провадження змінюється характер повноважень прокурора, він втрачає владні повноваженні, пов’язані із здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуванням, зокрема і повноваження на скасування незаконних постанов слідчого чи оперативного підрозділу, і набуває статусу рівноправного учасника судового кримінального провадження, виконуючи основну свою процесуальну функцію підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 22 КПК України 2012 р.).
Відповідно до п. 20 Рекомендації REC (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про роль служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції» від 6 жовтня 2000 року [247], публічні обвинувачі повинні бути об’єктивними і справедливими під час судового розгляду. Зокрема, вони повинні представляти суду факти і юридичні аргументи, що мають відношення до справи, які необхідні для справедливого здійснення правосуддя.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України 2012 р.), зокрема в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Адже саме із складеними за результатами досудового розслідування обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матеріалів досудового розслідування прокурор звертається до суду.
Але ці завдання прокурор зможе успішно виконати лише за умови, що за будь-яких обставин зберігатиме об’єктивність та неупередженість. Хоча на практиці необхідність відводу зустрічається рідше (аніж судді), ця проблема висвітлена у ряді робіт [255, с.54-59;254, с.77-78; 244, с.62-63]. Однак, зважаючи, що у законодавстві, процесуальній теорії і на практиці відносно відводу прокурора є ряд спірних положень, що представляють значний науковий інтерес і важливе практичне значення, ми можемо залишити їх без розгляду.
Прокурор може здійснювати нагляд за дотриманням законності у кримінальному судочинстві лише за наявності визначених фактичних та юридичних передумов [161, с.81]. Юридичні передумови поділяються на загальні та спеціальні. Загальні виражені у правових нормах, що визначають порядок призначення прокурорів і проходження ними служби. Дотримання них створює для прокурора фактичну можливість здійснювати нагляд у кримінальному судочинстві. Спеціальні юридичні передумови – відсутність перешкод для нагляду за розслідуванням, підтримання державного обвинувачення, участі у всіх інстанціях по даному кримінальному провадженні. Ці перешкоди можуть бути різного характеру, але найважливіша з них – наявність особистої, прямої чи опосередкованої зацікавленості прокурора у справі, що матиме наслідком упередженість та необ’єктивність. Окрім того, можуть бути виявлені інші визначені у законі обставини, що перешкоджатимуть прокурору брати участь у розслідуванні та розгляді справи.
Кримінальний процесуальний закон визначає обставини, при наявності яких прокурор повинен заявити самовідвід або йому можуть заявити відвід визначені у законі особи. Прокурор відповідно до ст. 77 КПК України 2012 р. не може брати участь у процесі за тих самих обставин, що усувають суддю від участі у кримінальному провадженні (окрім п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України 2012 р.). Ці обставини можна поділити на чотири види: 1) якщо прокурор раніше брав участь у даній справі як інший учасник процесу; 2) якщо він є родичем кого-небудь з учасників процесу 3) якщо він був або може бути допитаний у справі як свідок і 4) якщо є інші обставини, що дають підстави вважати, що прокурор особисто, прямо чи опосередковано зацікавлений у вирішенні кримінального провадження.
З вищенаведених загальних підставах відводу відносно прокурора законодавцем зроблено виняток. Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, у провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України як прокурора не є підставою для його відводу (ч. 2 ст. 77 КПК України 2012 р.).
Що слід розуміти під участю прокурора у досудовому розслідуванні? Певно, це значить не лише здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів у діяльності слідчими, але і виконання ним самим окремих слідчих дій (огляд місця події, допит підозрюваного та ін.), або участь у їх проведенні або безпосереднє проведення розслідування у повному обсязі.
Відповідно до КПК України 2012 р. прокурор не може виступати у суді першої інстанції як державний обвинувач і підлягає відводу, якщо він у цій самій справі виконував процесуальні функції слідчого. Якщо ж прокурор тільки давав окремі вказівки слідчому, або особисто виконував лише окремі слідчі дії – він може брати участь по даній кримінальній справі як обвинувач. За таких умов прокурор значно менше залежить від матеріалів досудового слідства, ніж слідчий або прокурор, який розслідував цю справу від початку до кінця.
Разом з тим, якщо прокурор сам розслідував справу, фактично виконуючи всі функції слідчого (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України 2012 р.), на нашу думку, доцільно внести зміни до КПК України 2012 р. та визначити, що у такому випадку прокурор не повинен брати участі у суді як державний обвинувач, оскільки він не може не бути особисто зацікавленим у вирішенні справи. Тому в силу єдиних положень закону він підлягає відводу.
Вся работа доступна по Ссылке
