Консенсуальні положення кримінального провадження

          Починаючи з 1864 по 2009 роки у Росії, а також на Україні була складена процесуальна структура кримінального процесу, яка заснована на засадах публічності.           Конституція України побудувала нову концепцію кримінального та кримінально-процесуального законодавства. По-перше, це пов’язано з побудовою основних положень правової держави. По-друге, в Україні ведеться реформування кримінального законодавства з урахуванням основних положень міжнародного права.           КПК України в главі 35 ст.ст. 468-476 КПК розробив нові форми розгляду кримінального провадження на підставі угоди. Теоретичні положення цього питання були розроблені з боку ряду вчених, а саме: Ю.П. Алейніна, О.І. Александрова, В.П. Божєва, І.Л. Петрухіна, Д.С. Слінько, С.М. Строговіча, Л.Д. Удалової, М.Л. Якуба, також у дослідженні зарубіжних вчених У. Брайсона, Л.Уайнреба, З. Шулхофера, Т. Сандефура, Т. Лінча та ін.[4; 36; 47; 62; 79; 97; 111; 133; 197; 203; 238, С. 54; 314, Р.237]          Актуальність терміну консенсуальне провадження, його точний зміст дотепер залишається мало зрозумілим. По-перше, що стосується вітчизняної правової системи. Цей термін у процесі використовується не так часто. Він достатньо давно застосовується в цивільному праві та процесі, однак не став частиною нормативної техніки у кримінальному провадженні. По-друге, використання даного терміну в законодавстві, в нормативних актах має обмежений характер.           Можливо зробити попередній висновок, що в кримінальному провадженні, законодавстві та на практиці його реалізації термін "консенсуальне провадження" вживається і розглядається з достатньо широких позицій. Ми говоримо саме про термін, оскільки важко дати однозначне визначення "консенсуального провадження" як категорії кримінального процесу. Насамперед зазначимо, що такий термін використовується щодо суперечок між потерпілим та обвинуваченим при використанні повноважень, як правило у ході судового провадження. Ще одним варіантом використання даного терміну є врегулювання питання про протистояння між різними суб’єктами процесу. Слід зазначити, що уникнення подібного роду конфліктів є предметом діяльності правоохоронних органів та суду. В законодавстві це іменується примиренням потерпілого та обвинуваченого, на практиці - мирова угода.           Термін "консенсус" визначається від латинської мови як згода, одностайність, ухвалення, постанови рішень або договорів на нарадах на основі загальної згоди учасників без проведення голосування за відсутності формально заявлених заперечень. Консенсуальний метод визнаний у ряді органів, застосовується на нарадах, що проводяться в її рамках. Д.С. Горшунов, У.Э. Батлер у юридичному словарі розкриваючи поняття консенсуального провадження, вказують, що це - consensual transactions, тобто угода. [72; 197, С.21] Консенсуальні провадження здійснюється, як правило, по злочинах, які не є тяжкими. Правовою основою закриття кримінального провадження є угода між потерпілим та обвинуваченим.           Першою основою для консенсуального провадження стали джерела світового досвіду, які були закладені М. Хантером. Він вважав, що для проведення судочинства, повинні бути застосовані три основні підходи до вирішення виникаючих матеріально-правових конфліктів у кримінальному процесі: з позиції сили; з позиції права; з позиції інтересів сторін. [197, С. 63].          Підхід з позиції сили означає вирішення конфлікту за рахунок законодавчого регулювання даного питання в праві.           Другий підхід заснований на правових елементах законодавчої діяльності юрисдикційних органів. Він розроблений на підставі законодавчого закріплення міжнародно-правових актів, які ратифіковані державою, визначені в постановах Пленуму Верховного Суду Україні та ін.          

Вся работа доступна по Ссылке