Провадження в суді присяжних

          Теоретичні питання та практичні проблеми суду присяжних у кримінальному провадженні завжди були предметом розгляду з боку вчених конституційного, кримінально-процесуального циклу.           В.М. Горшенев, З.З. Зінаттулін, М.М. Ковтун, В.А. Стремовський ставили питання щодо процедури участі представників суспільства, громади в судовому провадженні [72; 121; 137; 203].           З 1961 року, близько на протязі 60-ти років, у суді діяли народні засідателі, які приймали участь у відправленні правосуддя. Але з 2000 року суддя самостійно приймає участь у судовому засіданні та постановляє вирок.          Новий КПК України визначив положення участі суду присяжних в кримінальному провадженні. І встановив, що обвинуваченому у вчиненні злочину, за яке санкція статті Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі, прокурор або суд зобов’язані, шляхом вручення йому письмового роз’яснення, повідомити про можливість та особливості розгляду кримінального провадження проти нього судом присяжних. Тим самим ініціювати особливий порядок кримінального провадження.          Дана новела має дуже складний механізм процедури участі та розгляду кримінального провадження. По-перше, не визначені положення списків, які повинні надаватися до суду щодо участі присяжних. По-друге, не конкретизовано порядок обрання присяжних, їх участь у судовому засіданні. По-третє, немає практичної моделі суду присяжних.           Всі положення участі присяжних у судовому засіданні були взяті з англосаксонської правової системи. Сутність участі присяжних полягає в розширенні засад змагальності, диспозитивності кримінального процесу. Але суду присяжних властиві конститутивні характеристики, що відрізняють його від ін¬ших судів. Конкретна модель суду присяжних діє залежно від правової системи, яка має специфічні особливості.           Перша риса суду присяжних полягає в тому, що рі¬шення про винність або невинність обвинуваченого приймається само¬стійно колегією непрофесійних суддів. Друга - полягає в тому, що суд присяжних є теоретичною моделлю правосуддя за участі народу, які відображають його прагнення до покарання винного за вчинений злочин. Суть участі присяжних полягає в тому, що разом з судом кримінальне провадження розглядають присяжні, які визначають чи дійсно обвинувачений вчинив злочин, чи повинен він відповідати за вчиненне та яка міра покарання повинна бути застосована відносно нього. Таким чином, присяжні як представники громади приймають участь у правосудді. Велике значення щодо складання, побудови, дії суду присяжних у кримінальному процесі України мають наукові джерела, які розкривають зміст цих категорій. Треба звернути увагу на науково-літературні, монографічні висловлювання вчених Росії з 1864 року, які надали перші практичні поради побудови суду присяжних: К.Д. Анціфіров, С.І. Вікторський, В.Ф. Дерюжинський та ін. [49; 216, С. 546].           Теоретичні висловлювання щодо даної проблематики були виражені з боку М.М. Гродзинського, Ю. М. Грошевого, Л.М. Карнозової, І.О. Русанової та ін. [80; 81; 82; 86; 291]. Конституція України встановила загальні положення процедури судової влади та участі у правосуд¬ді представників громади через присяжних. Аналіз ст. 127 Конституції України про те, що правосуддя здійснюється професійними суддями, а у визна¬чених законом випадках народними засідателями і присяжними, дозволяє зробити висновок що суддя т          Новий КПК України запропонував участь присяжних, яка встановлена на підставі англосаксонської правової системи. Згідно ст. 383 КПК України, кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відповідно до загальних правил КПК України. Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої ін¬станції. Усі питання, пов’язані з судовим розглядом в суді присяжних вирішують спільно з судом.           Суд присяжних має особливі ознаки, влас¬тиві тільки йому риси механізму діяльності та способу організації. Сьогодні необхідно критично проаналізувати кримінально-процесуальне законодавство щодо процедури діяльності суду присяжних та узагальнити результати наукові розробки і судової практики, дослідити недоліки інституту при¬сяжних і визначити умови завдяки яким він може працювати у судовій системі.          Суд присяжних як правова інституція, як процесуальна конструкція є соціальним інститутом лише за умов включення його до контексту судової системи. До того ж кримінальне законодавство та положення кримінального процесу не регламентують порядок організації та процедуру діяльності суду присяжних, а тим паче не гарантують справедливого правосуддя. Введення суду присяжних до судочинства України передбачає іншу правозастосовуючу практику. Призначення суду присяжних визначається цілями реформування судочинства. Суд присяжних для нового кримінального судочинства, безумовно, непоганий. Він є результатом судово-правової реформи, яка здій¬снюється в Україні, орієнтованої на становлення судової гілки влади, як окремої влади, яка стоїть між державними органами та суспільством. Судова влада заснована на засадах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності, презумпції невинуватості, публічності та ін. Основне пи¬тання реформи стосується механізмів їх реалізації. Суд присяжних є процесуальною конструкцією, яка має характеристики відображення судової влади та інших гілок влади.           Мета становлення суду присяжних полягає в тому, щоб утворити орган незалежного, змагального пра¬восуддя. У суді присяжних має процедурно відпрацьовуватися тех¬нологія змагального процесу, яка відповідно до Конституції України повинна бути реалізована й в інших формах судочинства. Одночасно формується правова ідеологія, що базується на процесуально гаран¬тованій презумпції невинуватості. Саме цю обставину нерідко обхо¬дять критики суду присяжних, зміщуючи акцент з аналізу проблем соціальної і правової сутності суду присяжних до обговорення його зовнішньої характеристики - чи добре судять присяжні у порівнянні з професійними суддями.           Сучасні спори про доцільність введення суду присяжних, іноді виливаються в досить жорстке протистояння прихильників і противників цього інституту, і поступово увійшли в кон¬структивне русло.           Висловлені в сучасній літературі критичні погля¬ди про суд присяжних можна визначити у наступних положеннях.           По-перше, важливе значення мають стосунки психологічного, соціологічного і морально-етичного характеру між суддею та присяжними. Ставилася під сумнів здатність присяжних розв’яза¬ти питання про вину обвинуваченого через їх непрофесіоналізм, не¬спроможність належним чином оцінити докази. З цього приводу з боку вчених було висловлено багато наукових точок зору, які базувались на тому, що професійними суддями при розгляді справи допускаються судові помилки, а тому помилки з боку присяжних - неминучі.           Прикладом може бути розгляд кримінальної справи А.Ф. Коні, відносно В. Засуліч, яка вчинила злочин - коли з револьверу призвела декілька пострілів у генерала Трепова. З точки зору кримінального права - це злочин, а з боку погляду присяжних - це обставини, які привели людину до помсти.           Якщо за часів Царської Росії суд присяжних проголошував неосудне рішення, то в нашій країні, коли судовий корпус не зложив свої повноваження перед громадою, участь суду присяжних може привести до пророкувань, які неможна прорахувати [216].          По-друге, в кримінальному провадженні відсутні окремі право¬ві елементи судочинства, тому що на сьогодні, можна констатувати, що традиції, рівень культури та правосвідомость в суспільстві знаходяться на низькому правовому рівні. Підбір та підготовка присяжних до судового розгляду кримінального провадження може не відповідати їх рівню, що приведе до винесення процесуально неправомірного рішення, яке не відповідатиме закону. По-третє, суд присяжних перебуває в етапі становлення. Його критикують з позицій, що "народ не готовий до того, щоб справедливо вирішувати питання про винність чи невинність підозрюваного, оскільки в суспільства немає правових традицій; немає загальних моральних засад, занад¬то сильною є соціально-економічна диференціація в суспіль¬стві" [291, С. 77-79].           В основі цієї критики лежить визнання суду при¬сяжних, що в ньому одночасно присутні людська свобода і обмежуюча її правова форма.           О. Ф. Коні писав "про нездатність російської людини відрізняти закон від розпорядження начальства, злочинця від нещасного, справедливість від милосердя і служіння потребам держави від особистих почуттів і настроїв" [134, с. 51].           Од¬нак багатовікова практика діяльності суду присяжних свідчить про те, що людське суспільство не може відмовитися від форми участі громади в діяльності суду.          О.Ф. Коні вважає, що присяжний є "зразком безкорисливої праці та усвідомлення своєї службової повинності й моральної відповідальності перед су¬спільством. Серед безлічі справ, розглянутих за участю присяжних, рідко видавалися рішення, з якими можна було не погоджуватися з суто юридичної точки зору, але які ставали зрозумілими з погляду життєвої правди і неупередженого ставлення до судового матеріа¬лу, розгорнутого свідками, сторонами й експертами перед суддями громадської совісті, для яких "вчинив" і "винний" не могли бути синонімами" [134, С. 54].          Розглядаючи правовий статус присяжних у кримінальному судочинстві Н.В. Радутная зазначає, що присяжні вважаються суддями, "в їх обов’язки входить прийняття рішення про винність або не¬винність особи, яку віддано до суду" [190, С. 35].           Присяжні повинні скласти висновок про вину або невинність обвину-ваченого з точки зору правової кваліфікації та кримінально-правової оцін¬ки дій на підставі доказів, які знайшли свій вираз під час судового засідання. Якщо докази не знайшли своє підтвердження, то суддя повинен їх виключити з вироку, але присяжні до кінця не зможуть визначити оцінку доказів, тому що вони не мають юридичних знань, а кваліфікацію злочину з точки зору Кримінального кодексу вони не оцінюють, що приведе до порушення закону. Без урахування правової процедури прийняття рішень судом присяжних можна припуститися помилко¬вих рішень. КПК України віддає вирішення основного питан¬ня судочинства не компетентним особам судити про юридичну природу діяння досліджуваного судом. Безпосередня участь присяжних у правосудді, як громадського судді, заснована на тому, що кожний громадянин незалежно від його соціального стану, освіти, статі та інших характеристик повинен бути здатним оцінювати обставини справи, що є предметом судового дослідження. Інакше втрачається сенс гласності суду, виховної ролі правосуддя.           Ст. 386 КПК України визначає правовий статус присяжного під час судового провадження. Присяжний має право:          - брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засі-данні; - робити нотатки під час судового засідання;          - з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються;          - просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосу¬ванню під час вирішення питань, юридичны терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачу¬ється особа.          Присяжний зобов’язаний:          - правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового про¬вадження щодо можливих перешкод, передбачених КПК України або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;          - додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпоряджен¬ня головуючого;          - не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;          - не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;          - не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;          - не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримі-нального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснюва-лися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.          Функція професійного судді стає новою у процесі за участю присяжних. У загальному вигляді перед суддею постає завдан¬ня по конкретному кримінальному провадженню створити суд за участю людини і громадянина, здатної прийняти рішення, щодо обвинуваченого та постановити вирок, тобто чинити правосуддя.          

Вся работа доступна по Ссылке