Характеристика особи потерпілого
В структурі криміналістичної характеристики торгівлі людьми і, зокрема, дітьми, особа потерпілого відіграє важливу роль як джерело фактичної інформації, що має організаційне і тактичне значення для виявлення та розкриття зазначеної категорії злочинів. Це пояснюється двома обставинами:
1) певної вибірковості дій злочинця, що вказують на взаємозв’язок між особливостями його особи і особи потерпілого;
2) наявністю і характером відношень між потерпілим і злочинцем, які впливають на способи вчинення злочину.
У правовій літературі неодноразово підкреслювалася важливість криміналістичного дослідження жертви злочину. Особу потерпілого О.Н. Колесніченко [56, с. 16], М.О. Селіванов [158, с. 56], В.К. Лисиченко [165, с. 35-39] називають як один з основних структурних елементів криміналістичної характеристики злочинів проти особи. Такий акцент цілком виправданий, оскільки особистість потерпілого і характер зв’язку «жертва – суб’єкт злочину» накладають відбиток і на інші елементи механізму вчинення злочинів, на особливості організації їх розкриття, розслідування і профілактики [191, с. 12].
При конкретизації предмета криміналістичного вчення про жертву Є.Є. Центров виділяє наступні його основні елементи [184, с. 41-42]:
1. Криміналістично значущі ознаки, властивості, стан, що властиві жертві як фізичному і біологічному об’єкту.
2. Зв’язки і взаємодії жертви, як об’єкта з фізичними і біологічними ознаками з матеріальною обстановкою місця події, іншими об’єктами і особами, що вчинили злочин.
3. Криміналістично значущі ознаки, властивості, якості, стан, властиві жертві як особі, що зазнає особливих динамічних змін внаслідок вчиненого злочинного посягання, які впливають на специфіку запам’ятовування, переробки, збереження і відтворення інформації про подію, що відбулася.м
4. Криміналістично значущі зв’язки і взаємовідносини жертви як особи, що володіє певною сукупністю психічних і соціально-психологічних рис, з особою (особами), що вчинила злочин.
До числа основних властивостей потерпілих, що мають криміналістичне значення, відноситься їх вік і пов’язані з ним особливості психіки, сімейний стан, рід занять, інтелектуальний і фізичний розвиток, а також наявність окремих психічних і фізичних недоліків. Серед особливос-тей, властивих поведінці потерпілих, криміналістично значущими є і такі як: спосіб життя, коло і характер зв’язків, поведінка в побуті, статева культура, зловживання алкоголем та інші, які характеризують їх поведінку поза зв’язком з вчиненими щодо них злочинами [109, с. 12].
Аналіз причин і обставин, що зумовлюють вчинення злочинів, вказує на необхідність з’ясування взаємовідносин і взаємодії між жертвою і суб’єктом злочину. Істотним моментом тут є встановлення того, як правильно вказує В.А. Журавель, наскільки поведінка потерпілого сприяла вчиненню злочину. Віктимологічний підхід в розслідуванні злочинів полягає в тому, що початковою точкою для збору інформації щодо злочинця є особа і поведінка потерпілого [41, с. 46]. У відповідності до правозахисних стандартів ставлення до жертв торгівлі людьми, проданою особою визначається будь-яка особа, яку обрано, перевезено, куплено, продано, передано, прийнято чи притулено за змістом визначення торгівлі людьми, включаючи дітей (за визначенням та відповідно до принципів, що містяться у Конвенції про права дитини) незалежно від їхньої згоди чи незгоди [129, с. 12]. У відповідності до наведеного визначення слід відрізняти, з одного боку, дорослих осіб, які добровільно погоджуються переміщуватися (в межах країни чи за межі кордонів країни) та які мають повну інформацію про характер та умови роботи чи послуг, що їм доведеться виконувати, а з іншого, дорослих, які не згодні на таке переміщення або які дають скриту або явну згоду внаслідок обману, примусу чи боргової кабали.
Діти є особливою категорією жертв торгівлі чи іншої незаконної угоди щодо людини як найбільш незахищений і уразливий соціальний прошарок суспільства. За окремими оцінками з усіх випадків торгівлі людьми діти складають близько 1/3 [1, с. 4]. З початку 2008 року в Україні спостерігається стрімкий ріст кількості незаконних угод, об’єктом яких виступають діти. Разом з тим потрібно зазначити, що значна кількість фактів торгівлі дітьми залишається незареєстрованими правоохоронними органами. Високий рівень латентності цих злочинів обумовлений кількома чинниками, але одним з найсуттєвіших з них є те, що потерпілі діти часто не мають можливості дати повні і об’єктивні свідчення про дії злочинців в силу свого розвитку (немовлята, діти дошкільного віку). Окрім того, потрібно враховувати, що передача дитини для певного виду експлуатації має, як правило, зовні легальний вигляд, а діти швидко адаптуються до умов експлуатації, сприймають їх як належні, рідко чинять опір злочинцям і тому не усвідомлюють протиправний характер дій щодо них і тому не звертаються за допомогою до правоохоронних органів або громадськості.
При характеристиці потерпілих у даній категорії кримінальних справ потрібно зважати на особливості механізму торгівлі дітьми, який має специфіку, обумовлену саме віковими особливостями потерпілих (усиновлення (удочеріння), використання їх у жебрацтві, використання як донорів внутрішніх органів, використання для зйомки відео- і фотоматеріалів порнографічного характеру тощо). Але зважаючи на вид експлуатації (мету купівлі) потрібно враховувати і те, що діти як специфічна соціальна група, що складає предмет торгівлі, є неоднорідною. Це, на наш погляд, повинно враховуватися, оскільки суттєво впливає як на організацію розслідування в цілому, так і на тактику проведення окремих слідчих дій.
Як зазначалося, в ст. 149 КК України окремо виділяються дві групи дітей – малолітні (діти до 14 років) і неповнолітні (діти від 14 до 18 років). Але цього для формування характеристики потерпілих, на наш погляд, явно недостатньо – потрібно враховувати психологічні особливості підгруп дітей, які пов’язані з окремими видами їх експлуатації та соціальними зв’язками найближчого оточення. В сучасній дитячій психології виділяється кілька таких вікових підгруп.
Вік – це тимчасова характеристика фізичного і психічного розвитку людини. Вік розглядається як певний, обмежений відносними хронологічними межами період у фізичному і психічному розвитку людини (раннє дитинство, шкільний вік, підлітковий, зрілий, старість) [153, с. 39]. Віковий розвиток полягає у загальній зміні особистості, формуванні нового плану відображення дійсності, зміні в діяльності і життєвій позиції, встановленні особливих взаємин з оточуючими, формуванні нових мотивів поведінки і ціннісних установок. Саме ця характеристика повинна врахо-вуватися при визначенні можливого кола осіб, причетних до торгівлі дітьми, а також при оцінці можливостей одержання інформації від дітей під час розслідування злочинів, жертвами яких вони опинилися. Зокрема, йдеться про зв'язок потерпілих з батьками, опікунами, працівниками дитячих закладів, а також про відсутність чи обмеженість дієздатності таких учасників кримінального процесу, їх можливостей щодо достовірного ві-дтворення обставин вчинення злочину.
У сучасній науці немає єдиної загальноприйнятої класифікації періодів росту і розвитку дітей та їх вікових меж [25;112; 204], але на підставі класифікації, прийнятої на Міжнародному симпозіумі з вікової періодизації (м. Москва, 1965 р.) [90, с. 25] можна запропонувати наступну класифікацію потерпілих дітей за віком:
1) новонароджений: 1-10 днів;
2) немовля: 10 днів - 1 рік;
3) раннє дитинство: 1-2 року;
4) перший період дитинства: 3-7 років;
5) другий період дитинства: 8-12 років для хлопчиків і 8-11 років для дівчаток;
6) підлітковий вік: 13-16 років для хлопчиків і 12-15 років для дівча-ток;
7) юнацький вік: 17-18 років для юнаків і 16-18 для дівчат.
Вся работа доступна по Ссылке
