Особливості маркетингу відносин в агробізнесі
Реформування економіки України сьогодні відбувається на принципах трансформації ринку у глобальний простір, який поєднує різні галузі національної економіки та передбачає максимальне використання їх потенціалу. Сільське господарство, яке є однією із пріоритетних галузей національного господарства, все ще характеризується низьким рівнем адаптації до новітніх методів управління та можливостей динамічного розвитку. Численні суб’єкти агропромислової галузі прагнуть до глобальних змін, які сприятимуть формуванню висококонкурентного сільськогосподарського виробництва та переробки продукції, що сьогодні великою мірою залежить від інтеграції економічних інтересів учасників ринкового простору. Маркетинг відносин за допомогою деталізованого набору інструментів та специфічних принципів організації ринкової взаємодії створює передумови для формування горизонтальних та вертикальних зв’язків в агробізнесі.
Значної актуальності набуває дослідження мікро- та макроекономічних чинників функціонування суб’єктів аграрного ринку, які є визначальними для формування особливостей маркетингу відносин у цій сфері. Розвиток агромаркетингу в Україні відбувався в умовах переорієнтації аграрної політики на формування конкурентного середовища. Реформи 90-х років минулого століття зумовили руйнівний вплив на розвиток АПК, що стало причиною низької ефективності функціонування сільського господарства та завоювання ринку вітчизняної продукції іноземними аналогами [35, c. 57]. Без чіткого механізму державного управління в умовах невизначеності майже всі суб’єкти АПК виявились неспроможними адекватно реагувати на зміни у мінливому зовнішньому середовищі, розробляти стратегію і тактику поведінки, обирати партнерів та знаходити споживачів для ефективного господарювання. Незважаючи на те, що останні роки ознаменувались пожвавленням у розвитку аграрного сектору, досить актуальними все ж залишаються проблеми економічного та соціального характеру у сільському господарстві, які впливають на його стабільне функціонування та розвиток.
Становлення агромаркетингової науки сьогодні також відбувається під впливом багатьох проблем. Варто відмітити, що маркетинг як один із елементів управління у сільському господарстві України ще не отримав значного поширення. Діяльність більшості суб’єктів АПК все ще побудована на виробничо-збутовій концепції, яка в сучасних умовах господарювання не є раціональною. Агромаркетингові функції досить рідко знаходять свій практичний прояв у процесі здійснення господарських процесів. На противагу цьому, у зарубіжних країнах виробництво сільськогосподарської продукції, яке в основному представлене дрібними фермерськими господарствами, сьогодні практично не обходиться без використання маркетингового підходу, що і визначає високий рівень самоорганізації та ефективності ведення бізнесу.
Зарубіжний досвід та практика свідчать, що впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність виробників сільськогосподарської продукції може вирішити ряд специфічних проблеми даної галузі, забезпечити більш оперативну адаптацію підприємств до ринкового середовища та створити умови для підвищення їх конкурентоспроможності й ефективної діяльності. Переваги маркетингово-орієнтованої стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств, порівняно із виробничо-збутової, свідчать про важливість маркетингової складової управління. Однак, переймання досвіду успішних зарубіжних підприємств щодо налагодження ефективного маркетингового механізму організації діяльності необхідне із врахуванням того, що розвиток агарного маркетингу у різних країнах формується залежно від певних умов, які сприяють або ж навпаки – гальмують їх діяльність. Таблиця 1.1 демонструє загальні об’єктивні відмінності в організації та веденні агробізнесу, які характерні для вітчизняних та зарубіжних підприємств.
Вся работа доступна по Ссылке
