Удосконалення моделі формування та реалізації державних інвестиційних програм соціальної спрямованості
Прийнята в Україні концептуальна структура процесу розробки та реалізації державних цільових програм добре поєднується з методологічними принципами сучасного проектного менеджменту в розвинених країнах. Проте усвідомлення важливості концептуальної розробки державних цільових програм, на жаль, в даний час не повною мірою підкріплено відповідним управлінським інструментарієм. Багато механізмів управління цільовими програмами у сфері освіти не позбавлені ряду недоліків, ефективність їх використання, досить часто, виявляється значно нижчою від того рівня, якого можна було б досягти на основі більш активного аналізу кращих практик застосування програмного підходу в різних галузях і країнах.
Побудова інноваційної моделі розвитку соціально орієнтованої економіки не можлива без реформування освітньої галузі, оскільки вона є однією із стратегічно пріоритетних галузей, в якій виробляються і передаються знання та навички – основні ресурси сучасного суспільства. Ефективним при вирішенні завдань стратегічного управління освітньою системою є використання методів програмного управління, зокрема такого інструменту державного стратегічного управління, як цільова програма.
У процесі формування та реалізації державних інвестиційних програм соціальної спрямованості виникають проблеми, що знижують результативність їх реалізації та зменшують ефективність використання бюджетних коштів. Проблеми, які виникають в ході реалізації ДІПСС, є наслідком недостатнього опрацювання складових елементів програми та відсутності в ній належного рівня відкритості та прозорості. Наприклад, дуже поширеною є практика загального формулювання мети програми та широкого діапазону програмних завдань та заходів. На перший погляд, це свідчить про глобальність програми та масштабність поставлених нею завдань. Проте, з іншого боку, загальні формулювання є свідченням нездатності визначити напрям одержання максимального соціального ефекту. А не маючи пріоритетів розвитку в умовах обмеженого бюджетного фінансування неможливо здійснити істотні позитивні зміни одразу в усіх напрямках розвитку країни. Саме тому, слід визначити систему умов підвищення ефективності ДІПСС ще на етапі їх формування, а також забезпечити можливість контролю та моніторингу на всіх етапах життєвого циклу програми.
Першою умовою є конкретність у виборі мети, завдань та заходів програми. Дана умова передбачає високий рівень конкретизації програмних елементів шляхом формування кількісно вимірних значень показників очікуваних результатів реалізації програми. При формуванні програмних заходів, розробникам програми варто завжди детально пропрацьовувати усі елементи програми та чітко і прозоро визначати шляхи досягнення мети програми, які напряму пов’язані з показниками Стратегії соціально-економічного розвитку країни.
Другою умовою є обґрунтованість необхідності реалізації програм. Пріоретизація проблем, що потребують програмного вирішення є не менш складною, ніж детальне формулювання програмних заходів. Важливість якісного опрацювання даного етапу формування ДІПСС є наслідком можливості неефективного використання бюджетних коштів у разі помилкового вибору мети і завдань програми.
Наступною умовою є структура і порядок взаємодії між учасниками програми. Суть цієї умови підвищення ефективності ДІПСС полягає у використанні принципів процедур і технік проектного управління, які застосовуються на практиці комерційними структурами. На сьогодні абсолютно необхідним елементом опису програми має бути опис механізму управління її реалізацією, який визначатиме учасників програми, їх ролі, ступінь відповідальності, рівень повноважень по відношенню до програмних заходів, процедури прийняття рішення, розгляд та контроль за реалізацією ДІПСС в контекстів програмних заходів.
