Системно-структурний і технологічний підходи до побудови тактичних операцій

          Формування будь-яких теоретичних побудов у криміналістиці має здійснюватися на певному методологічному підґрунті. Цьому твердженню повною мірою відповідає й формуванню концепції тактичних операцій. У зв’язку з цим варто враховувати, що методологічною основою розслідування й судового розгляду є матеріалістична діалектика, її закони і категорії. Відповідно до цілей і завдань дослідження використовуються сукупність принципів сучасної теорії пізнання, зокрема, системно-діяльнісний, системно-структурний, технологічний, функціональний, інформаційний та інші підходи [20, 21, 491, 596] ).           Найважливішим методологічним принципом у вивченні та пізнанні об’єктів у філософії, психології, у тому числі й у криміналістиці, виступає діяльнісний підхід, який у сучасних умовах все більше набуває міждисциплінарного, комплексного характеру, причому діяльність розглядається і як об’єкт дослідження і як пояснювальний принцип [580] ). Тому у розробці теоретичних засад формування та реалізації тактичних операцій доцільно використовувати системно-діяльнісний підхід, що забезпечує їх глибоке і різностороннє дослідження. При цьому також до найбільш вагомих, таких, що є визначальними для побудови і застосування тактичних операцій, слід віднести системно-структурний та технологічний підходи. Зазначені підходи набувають все більш широкого застосування у криміналістиці, значно розширюючи можливості та перспективи наукового пізнання у цій царині знань [53, 118, 167, 215, 224, 274, 302, 312, 493, 663, 672, 709] ). На методологічне значення системно-структурного та технологічного підходів неодноразово зверталась увага вченими-криміналістами. Так, А. В. Дулов наголошує, що системний підхід, можна розглядати як загальнонаукову методологічну стратегію, яку необхідно використовувати як фундамент будь-якого наукового дослідження за принципами «зверху  вниз» (задум  аналіз  виокремлення складників) і «знизу  вгору» (від виокремлення властивостей її елементів до визначення властивостей системи як цілого). Такий підхід створює можливість уявити різноманітність досліджуваних у криміналістиці об’єктів у вигляді взаємопов’язаної системи: злочин  його сліди  діяльність по розслідуванню [211] ). В. М. Ісаєнко зазначає, що системний підхід є невід’ємним елементом методологічного інструментарію, що використовується в наукових дослідженнях, у тому числі проблем криміналістики [262] ). На думку В. А. Жбанкова, такий підхід слід розглядати як одну з фундаментальних стратегій наукових пошуків у криміналістиці, яка включає в себе складний комплекс прийомів і методів [224] ). Л. Д. Самигін стверджує, що системний підхід до вивчення й конструювання складних систем стає основним методологічним засобом суспільних, природничих і технічних наук [531] ).           Системно-структурний підхід, зазначає М. П. Яблоков, є способом пізнання, підґрунтя якого становить дослідження об’єктів як систем, що складаються з комплексу взаємопов’язаних елементів. Він застосовується при вирішенні багатьох важливих наукових і практичних проблем криміналістики. Зокрема, дозволяє повніше й точніше виявити й вивчити досліджувані об’єкти (особливо складні), їх структуру, зв’язки, функції, характер взаємодії компонентів та ін. Указаний підхід широко використовується при вивченні злочинної діяльності та діяльності з розслідування злочинів, а також усіх інших системних структур, що потрапляють в орбіту криміналістичного дослідження, як-от: людина, її матеріальні та психофізіологічні сліди, слідчі дії тощо) [712] ).          

Вся работа доступна по Ссылке