Логістичні концепції, технології та моделі динаміки запасів
Перш ніж переходити до огляду моделей динаміки запасів, слід зазначити, що значною мірою вибір моделі зумовлений тією логістичною концепцією, яка використовується на підприємстві.
Як зазначено у Б. А. Райзберга в [148], концепція — це «система поглядів на процеси та явища в природі та суспільстві». Під логістичною концепцією мається на увазі основна ідея, база для підтримки бізнесу та інструментарій оптимізації ресурсів фірми. Логістичні концепції описують загальний підхід підприємства до логістичного процесу. Серед інших концепцій логістики виділяють три фундаментальні: інформаційну, маркетингову та концепцію інтегрованої логістики. Основна ідея інформаційної концепції — сформулювати загальну проблему управління матеріальним потоком якогось бізнес-об'єкта й одночасно синтезувати інформаційно-комп'ютерне забезпечення рішення проблеми. Маркетингова концепція акцентує увагу менеджменту компанії на організації логістичного процесу в галузі розподілу (дистрибуції) для посилення позицій фірми в конкурентній боротьбі. Концепція інтегрованої логістики є розвитком маркетингової концепції, але враховує деякі нові особливості бізнесу. Вона розглядає логістику як деякий синтетичний інструмент менеджменту, інтегрованого матеріальним потоком для досягнення цілей бізнесу [105, с. 73, 133, с. 31].
Як зазначено у Чейза та Еквілайна в [169, с. 33], масове використання комп’ютерної техніки для рішення питань, пов’язаних з операціями, стало найбільш значним досягненням 70-х років. Основним же проривом в галузі виробництва стало застосування в управлінні методу планування матеріальних потреб (Materіals Requіrements Plannіng — MRP). Під час цього одна комп’ютерна програма поєднує усі компоненти, потрібні для виробництва складної продукції. Основним наслідком стала можливість для планування виробництва та оперативного коригування графіків виробничого процесу та закупівель сировини і матеріалів для їх відповідності потребам випуску готової продукції. Очевидно, що, враховуючи постійну зміну таких планів, така синхронізація була б неможливою без використання спеціалізованого програмного забезпечення та достатньо потужних комп’ютерів.
У тому ж джерелі наводиться наступний етап розвитку філософії менеджменту та методів виробництва — підхід «точно за терміном», який був запропонований у Японії. Сутність підходу — у забезпеченні надходження всіх частин та комплектуючих у цех «точно за терміном», тобто саме у той момент, коли в них виникає потреба. Цей підхід, разом із загальним контролем якості (Total Qualіty Control — TQC), який полягає в усуненні будь-яких причин виробничих дефектів, і наразі представляє основу основ виробничої практики промислових підприємств.
В логістиці часто не проводять чітких меж між поняттями «концепція», «технологія», «стратегія». Але у цьому дослідженні під технологіями ми будемо розуміти певні алгоритми або програмні продукти, які реалізують собою логістичні концепції.
Технології логістики можна поділити на дві великі групи: «тягнучі» (pull system) (JIT — Just-in-time, LP — Lean Production, KANBAN) та «штовхаючі» (push system) (RP — Requirements / resource planning та модифікації — MRP I, MRP II, ERP та ін., SCM — Supply Chain Management, ECR — Effective Customer Response та модифікації) [89]. Іноді також виділяють «збалансовану» технологію [147].
Системи, побудовані на «тягнучій» технології, самі створюють попит (замовлення) для попередніх ланок, як у межах одного підприємства (як правило), так і у межах ланцюга постачань. Така технологія використовується, коли попит є детермінованим або стохастичним з відомими законом та параметрами розподілу. Обмін інформацією між ланками є своєчасним та достатнім, тому, на відміну від пивної гри [137], не виникає складних траєкторій рівня запасів. Під час цього моделювання динаміки запасів фактично вироджується у планування. Також іноді «тягнучі» системи використовуються у клієнтоорієнтованих компаніях (з ціллю збільшити конкурентні переваги). План продажів у такому випадку не формується, або це відбувається безсистемно. Акцент робиться на задоволення потреб клієнтів (особливо великих), можливі продажі у збиток. Частими є поставки товару «під замовлення», що ускладнює стосунки з постачальниками. До переваг системи можна віднести максимальне охоплення потенційних клієнтів, лояльність наявних клієнтів та незначні неліквіди. Недоліками системи є високі витрати на доставку, слабка прогнозованість, і, як наслідок, авральний режим роботи та складні стосунки з постачальниками [147].
«Штовхаючі» системи, на відміну від «тягнучих», формують матеріальний потік ще до виникнення попиту на нього. Це зумовлено тим, що інформація про потребу у товарах є невідомою, і, як слід, виникає необхідність у прогнозуванні попиту (формування основних запасів) та у оцінці якості прогнозу (формування страхового запасу) [47]. Така система може виникнути, коли виробнича компанія організує філію для продажу своєї продукції. Акцент робиться на продажі, які часто є плановими, а не на прибуток. Плюсами системи є широкі можливості філії з товарного кредиту, лояльність філії до головної компанії. Мінуси — повільна реакція на зміни ринку, неоптимальна структура та об’єм запасів.
«Збалансовані системи». Такий тип систем виникає, як правило, під час організації дистриб’юторської компанії (особливо коли дистриб’юторська діяльність є основним джерелом доходу). Також «тягнуча» система може трансформуватися у «збалансовану» у разі посилення конкуренції в ніші ринку компанії. Під час цього значна увага приділяється прогнозуванню, плануванню продажів та мінімізації витрат. Перевагами систем цього типу є мінімальні логістичні витрати на одиницю продукції та оптимальні запаси і спосіб їх поповнення. Недоліками є можливість виникнення негативних ефектів у ланцюгу («ефект Форестера» та «ефект Бербіджа», див. нижче), складні системи розрахунку показників, необхідних для роботи, та потреба в системах автоматичного управління і пов’язані з цим витрати [147].
Найбільше поширення на практиці отримали «штовхаючі» та «збалансовані» системи через їх більшу гнучкість та меншу залежність від постачальників. Сучасні ланцюги постачань формуються саме з систем такого типу, включаючи «тягнучі» лише в окремих випадках.
Дамо визначення терміну «ланцюг постачань». Розумітимемо під цим «множину ланок логістичної системи, лінійно упорядковану за матеріальним (інформаційним, фінансовим) потоком з метою аналізу або проектування певного набора логістичних функцій та (або) витрат» [132, с. 21]. Слід зазначити, що в наведеному джерелі автор використовує термін «логістичний ланцюг», але змістовно вони співпадають.
