Застосування мультиагентного підходу в моделюванні логістичних систем
Використання мультиагентного підходу для моделювання ланцюгів постачань або їх ланок є досить зручним, бо зникає необхідність у агрегуванні чинників зовнішнього середовища.
В роботі [28] автори розглядають використання мультиагентної системи для моделювання переговорів в ланцюгу постачання — як між окремими ланками, так і у середині однієї ланки (виробника). Моделюється лінія збірки мікрочипів, яка складається з виробничої лінії (manufacturer node), продавця сировини (CrystalSeller Agent) та покупця готової продукції (MicrochipBuyer Agent). У свою чергу, виробнича лінія складається з покупця сировини (CrystalBuyer Agent), агента закупівель та управління запасами (Procurement and Inventory Management Agent), виробничого агента (Production Agent) та агента — продавця мікрочипів (MicrochipSeller Agent). Кожна з цих трьох ланок діє в межах власної онтології.
Покупець сировини у межах онтології купівлі сировини (CrystalTrading ontology) домовляється з продавцем сировини про час та ціну. Агент закупівель на основі знань про можливі мінімальні залишки та ємність виробництва вирішує, коли та скільки сировини купити. Виробничий агент переробляє сировину на готову продукцію та відправляє її до місця зберігання. Він не отримує інформації щодо обсягів майбутніх замовлень. Продавець мікрочипів домовляється з покупцем мікрочипів стосовно ціни та забезпечує збір та відправлення замовлень покупця.
Модель було реалізовано в середовищі JADE, під час комунікації агенти використовують протокол FIPA, обмінюючись повідомленнями та використовуючи відповідну онтологію як інтерпретатор знань та інформації.
Проведені дослідження показали, що модель є життєздатною, та може бути використана у відповідній галузі.
У [11] описується динамічна мультиагентна платформа для глобального ланцюга постачань. Завдяки глобалізації виробництва зросла складність обробки замовлень, виробництва та доставки товарів через те, що різні компоненти кінцевої продукції виробляються у різних кінцях світу. Ефективна координація зусиль в рамках величезного та складного глобального ланцюга постачань є необхідною для високої якості виробництва. Розроблена платформа базується на вимозі дозволити динамічну інтерпретацію елементів ланцюга постачань для успішного глобального виробництва. За структурою платформа схожа на нейронну мережу з інтелектуальними агентами у якості вузлів. В цілому запропонована мережа (Network, N) — це набір з трьох головних діячів ланцюга постачань — постачальників, представлених агентами-постачальниками (Supplier Agent, S), виробника, представленого агентом-виробником (Manufacturer Agent, M) та клієнтів, представлених агентами-клієнтами (Customer Agents, C): .
У підсумку своєї роботи автори зазначають, що невід’ємна складність управління глобальним ланцюгом постачань в умовах нестаціонарного попиту (Автори використовують термін «турбулентний» («turbulent») викликає потребу в інструменті контролю та інтеграції діяльності усіх учасників ланцюга. У якості такого інструмента вони пропонують свою платформу. Не зважаючи на те, що деякі моменти в цій платформі не беруться до уваги (наприклад, не враховується у явному вигляді, що постачальники можуть обслуговувати кілька виробників, кожен з яких має власний пріоритет на обслуговування, що може призвести до дефіциту), вона могла б стати ефективним інструментом для аналізу діяльності глобального ланцюга постачань та управління ним. Але платформа є концептуальною і потребує значних доробок перед практичним використанням.
У роботі [41] обґрунтовується необхідність здатності ланцюга постачань до динамічної реконфігурації. Завдяки цьому досягається значна (приблизно удвічі) перевага у стійкості, гнучкості та швидкості реакції.
Збільшення попиту кінцевих споживачів (клієнтів) може призвести до варіації замовлень та збільшення залишків у ланцюгу постачань, або, навпаки, до дефіциту. Це так званий ефект «удару батогом». Для подолання негативних явищ, викликаних цим ефектом, у [8] пропонується використання розподіленого ланцюга постачань з кризовим управлінням (Distributed Crisis Management Supply Chain). Це ланцюг постачань з L рівнями (зонами), починаючи з рівня Z1 та закінчуючи зоною лиха ZL. Решта зон має рівень i, де . Тобто до зони Zi матеріальний потік потрапляє з зони Zi-1 і переходить у зону Zi+1. За припущенням авторів зворотній рух матеріального потоку неможливий, але потік інформації можливий в обох напрямках згідно з протоколом взаємодій, який буде наведено далі. Під час кризи менеджер ураженої зони (ZL) замовляє необхідні продукти у відповідній попередній (вищій) зоні ZL-1, яка, у свою чергу, адресує його замовлення до зони ZL-2, і так далі.
Автори [40] пропонують наступну архітектуру платформи. Кожному рівню відповідає один агент, так званий агент-зона. Кожний агент-зона може спілкуватися тільки з агент-зонами вище або нижче нього на один рівень, та з агент-зонами рівного ієрархічного рівня. Ціль роботи, що розглядається, — згладити потреби у ресурсах та знизити ризики виникнення дефіциту. Особлива увага приділяється розробці протоколів комунікацій між агентами.
