Агропромислова інтеграція як одна з передумов ефективного розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу

          Однією з найважливіших передумов ефективного розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу є необхідність посилення інтеграційних зв’язків.          Серед заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування агропромислового комплексу, поліпшення забезпечення населення країни високоякісними продуктами харчування особливе місце належить розвитку інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки [16, с. 15].          На сьогодні питання інтеграції знайшли відображення в працях багатьох вчених-економістів: зокрема Д. Кемпбелла, А.Н. Андруховіча В. Деменьтьева, М. Маліка, М. Хорунжого, Е.Д. Кабульського, О.О. Гончарука, Б. Умецького, Л.І. Абалкина, О.М. Варченко, І.Т. Балабанова, І.У. Богданової, Ю.Н. Забродського, З.С. Зайцевої, Д.С. Львова, В.І. Меньшова, П.І. Костенка, Н.Н. Міронової, Ю.С. Петрова, В.І. Токмакова, С.А. Шутькова, М.Ю. Коденської, Ю.Н. Царегородцева та ін.          На думку В. Г. Андрійчука інтеграція означає організаційне поєднання технологічно пов’язаних між собою різнорідних діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва кінцевого продукту й доведення його до споживача, а також досягнення на цій основі вищих економічних результатів. Коли йдеться про агропромислову інтеграцію в широкому смислі слова мають на увазі розвиток виробничих і економічних зв’язків між галузями і підприємствами агропромислового комплексу, як пов’язані між собою, технологічно й об’єктивно орієнтовані на поєднання їх матеріальних інтересів у процесі виробництва і реалізації кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини [5, с. 554].          І. І. Кравчук стверджує, що інтеграція виробництва – процес, який має об’єктивний характер і є прямим наслідком постійного розвитку суспільного поділу праці, сутність якого полягає у поступовій диференціації галузей АПК, поглибленні спеціалізації виробництва, посиленні на її основі внутрішньогалузевого і міжгалузевого товарообміну, створенні умов для прискорення науково-технічного прогресу. Метою інтеграції є поєднання економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та підприємств промислової переробки сільськогосподарської сировини, спрямованих на високий кінцевий результат [71, с. 45]. Економічний енциклопедичний словник визначає інтеграцію як поступове зближення та об’єднання економічних суб’єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення) [55, с. 210].           Види інтеграції розрізняють за ознакою складу різних господарських структур та галузей. Горизонтальні інтеграція – це форма міжгосподарського співробітництва, за якої досягається вищий економічний ефект і нерідко здійснюється поглиблення спеціалізації на окремих стадіях єдиного технологічного процесу [5].          Горизонтальна інтеграція характеризується співпрацею (об’єднанням) підприємств однієї сфери АПК. Наприклад, сільськогосподарські підприємства різного виробничого напряму об’єднуються для узгодженої спільної діяльності, координуючи свої дії на договірній основі або на акціонерній і діють в єдиному замкнутому економічному просторі. Така інтеграція дає змогу повніше використати механізми дії економічних законів щодо спеціалізації виробництва, поглиблення поділу праці, що сприяє підвищенню її продуктивності, використанню переваг великого виробництва над дрібним та інші чинники [26, с. 171].          Вертикальна інтеграція означає певне організаційне поєднання сільськогосподарського і технологічно пов’язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини і досягнення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній заінтересованості і відповідальності всіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати господарювання [5].          Вертикальна інтеграція зумовлює створення якісно нових специфічних міжгалузевих виробничих підприємств різних сфер АПК, їх об’єднання з підприємствами із первинної переробки сировини, легкої промисловості, торговельними партнерами [26, с. 172].          Агропромислова інтеграція на думку В.М. Яценка – це процес поступового об’єднання спеціалізованих галузей АПК, які займаються виробництвом, переробкою, зберіганням, реалізацією сільськогосподарської продукції, а також підприємств і організацій виробничої інфраструктури, що обслуговують сільське господарство, з метою підвищення ефективного агропромислового виробництва [191, с. 55].          А. Ємельянов розглядає агропромислову інтеграцію як форму виробничих зв’язків комплексу сільського господарства із суміжними галузями агропромислового комплексу, а також сільськогосподарських підприємств з підприємствами, що займаються обслуговуванням сільського господарства і доведенням його продукції до споживача [57].          І.М. Буробкин та Є.А. Попова стверджують, що агропромислова інтеграція – це процес економічної, організаційної і соціальної взаємодії, зближення (якщо це вигідно), поєднання в єдиному господарського організмі пов’язаних єдиним виробничим циклом одержання кінцевої продукції аграрного походження структурних ланок суспільного виробництва, серед яких обов’язковою є наявність сільськогосподарського і промислового виробництв [20, с. 12].          В економічному словнику АПК зазначено, що агропромислова інтеграція – це процес зближення і поєднання галузей сільського господарства і промисловості, що веде до органічного синтезу цих важливих сфер суспільного виробництва і праці, їх гармонійної соціально-економічної єдності [53].          Економічна енциклопедія С.В. Мочерного визначає, що агропромислова інтеграція це: 1) посилення виробничо-економічних зв’язків і органічне поєднання сільського господарства і галузей промисловості, транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільське господарство, постачають ресурси і доводять його продукцію до споживача;           2) специфічна форма територіально-виробничого міжгалузевого комбінування, поєднання підприємств різних галузей з відокремленими технологічними процесами, але пов'язаних технологічно, організаційно й економічно на основі оптимальної концентрації виробництва для створення кінцевої продукції [56].          Агропромислова інтеграція – це форма господарювання, за якою відбувається процес зближення і поєднання галузей сільського господарства та промисловості для стрімкого зростання обсягів виробництва і забезпечення ефективної кооперації праці робітників міста і села [60].          Ми погоджуємося Ю.О. Нестерчук, яка вважає, що погляди на сутність інтеграції можна звести до трьох основних точок. Інтеграція визначається як:          - системний стан чи форма об’єднання окремих складових аграрно-промислового виробництва; - процес поглиблення виробничих зв’язків та економічних відносин, об’єднання в єдине ціле окремих учасників аграрно-промислового виробництва;          - методи чи механізми об’єднання учасників аграрно-промислового виробництва в єдину виробничо-господарську структуру [114, с. 26].          Більшість вчених приходять до висновку, що агропромислова інтеграція – складне економічне явище, що виражається у встановленні технічної, технологічної, організаційної, управлінської, економічної, соціальної єдності сільськогосподарських, промислових та інших підприємств, взаємопов’язаних процесами виробництва, переробки та реалізації готової продукції. Основу її складає технологічний зв’язок між аграрним виробництвом і промисловістю, що переробляє вироблену сільськогосподарську сировину [48].          Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що при визначенні дефініції «агропромислова інтеграція» найчастіше використовують такі поняття як «об’єднання», «єдність», «поглиблення», «зближення», «взаємодія», «поєднання», «злиття».           Під інтеграційними відносинами у бурякоцукровому підкомплексі слід розуміти взаємовідносини між рівноправними партнерами (цукровими заводами, бурякосійними господарствами та іншими суб’єктами підкомплексу всіх форм власності), які здійснюються на основі угод, що укладаються між ними, виходячи з економічних інтересів кожної сторони та з урахуванням законодавства [42]. Використовуючи та узагальнюючи вищезазначені визначення, ми трактуємо агропромислову інтеграцію у бурякоцукровому підкомплексі як засіб поєднання інтересів бурякосіючих господарств, цукрових заводів, а також інших суб’єктів господарювання, взаємопов’язаних процесами виробництва, переробки та реалізації цукрових буряків і цукру з метою забезпечення ритмічного, безперебійного виробництва, отримання максимальної вигоди та підвищення ефективності їх функціонування.           Варто звернути увагу на те, що підприємства, які входять до складу інтегрованих формувань, мають та зберігають юридичну та господарську самостійність та працюють на взаємовигідній основі. Створення і діяльність інтегрованих господарських структур в Україні регулюються Законами України «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні» [115].          Агропромислова інтеграція розвивається за двома напрямами: 1) на основі договорів різного терміну дії; 2) у формі різноманітних самостійних структур, які створюються на основі об’єднання капіталів і праці окремих суб’єктів господарювання [32, с. 212].          Л. Мельник наголошує, що поєднані в один організаційний комплекс виробництво, зберігання, переробка і реалізація сільгосппродукції дають вигоду всім її учасникам, але в першу чергу сільгоспвиробникам. Останні мають стабільний збут своєї продукції, мають змогу спеціалізуватися на вигідних видах продукції, зменшуються витрати обігу для всіх учасників інтеграції, зростають інтеграційні можливості [85, с. 215].           В умовах реальної інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва створюється додатковий синергічний ефект, що проявляється у вищій економічній ефективності інтегрованого виробництва порівняно з відокремленим [5, с. 556].          Джерелами одержання агропромисловими формуваннями синергічного ефекту є значне скорочення втрат сільськогосподарської продукції завдяки мінімізації розриву між її збиранням та промисловою переробкою; збільшення обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації нестандартної сільськогосподарської продукції та побічних відходів, які без інтегрованого виробництва повністю пропадають або використовуються нераціонально; скорочення витрат на транспортування продукції до місць переробки на великих переробних підприємствах і на зустрічні завози продовольчих товарів для споживання місцевим населенням [5, с. 556].          С.І. Дем’яненко вважає, що позитивним моментом в агропромисловій інтеграції є раціональне використання відходів промисловості. Сюди в рамках агропромислової інтеграції слід віднести можливість отримання додаткових кормів, добрив, утилізацію стічних вод (цукрових заводів) і перетворення їх на корми, усунення забруднення повітря, ґрунту і води (охорона навколишнього середовища, вирішення екологічних проблем) [50, с. 99].          Інтегровані об’єднання створюються для успішного вирішення підприємствами завдань, пов’язаних із розширенням їх можливостей у виробничому та соціальному розвитку, підвищенням ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі організації спільної діяльності, розподілу праці та кооперації, об’єднання зусиль та коштів у науково-технічному, виробничому та соціальному розвитку [165, с. 316].          П.С. Єщенко стверджує, що переваги агропромислової інтеграції полягають у забезпеченні єдиного процесу виробництва, закупівлі, зберігання, переробки продукції; створенні більш сприятливих умов для впровадження досягнень науково-технічного прогресу; скороченні управлінського апарату; створенні умов для поєднання інтересів всіх учасників АПК; виникненні можливості організації виробництва на основі ефективної економії всіх ресурсів, забезпеченні оптимального поєднання територіального і галузевого управління [60].          

Вся работа доступна по Ссылке