Формування сировинних зон як чинник розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу

          Одним з важливих питань, які зараз приходиться розв’язувати в цукровій промисловості, є проблема поліпшення виробничої діяльності цукрових заводів, а також проблема оптимального варіанту розміщення посівів цукрових буряків.           Вирішення даної проблеми в значній мірі обумовлюється розв’язанням проблеми підвищення як урожайності, так і валових зборів цукрових буряків. Разом з тим, галузь переживає важку економічну кризу. Не вистачає коштів, щоб діючі підприємства могли розрахуватися з постачальниками цукросировини та боргами і могли нормально працювати. Проблема недовантаження переробних підприємств цукросировиною, скорочення тривалості сокодобування, застарілі технології переробки, призводять до тяжкого економічного становища цукрових заводів.          Тому, в даний час навіть не ведеться мова про те, щоб збільшити потужності цукрових підприємств в нашій області. А крім того, для такої невеликої за площею, як Сумська область, два підприємства – повністю забезпечують переробку власної цукросировини, населення цукром, а також продають його за межами області.          Тобто, проаналізувавши ситуацію, яка склалася в нашому регіоні, видно, що сьогодні, галузь не повинна нарощувати потужності цукрових заводів, а необхідно шукати шляхи розв’язання проблеми покращення економічної ефективності діяльності діючих підприємств. Першочерговим завданням в галузі є досягнення максимального зниження собівартості виробленого продукту. Одним з шляхів розв’язання цієї проблеми, є більш раціональне формування сировинної зони цукрових заводів.           Сировинна зона цукрового заводу – як сукупність бурякосіючих господарств, з характерною для них підвищеною концентрацією виробництва цукрових буряків, територіально тяжіє до переробного підприємства і є постачальником йому своєї продукції на промислову переробку. Транспорт виступає сполучною ланкою між господарствами сировинної зони, цукровим заводом, заготівельними пунктами і центрами реалізації готової продукції. Головними параметрами сировинної зони є її площа, конфігурація полів, обсяги виробництва цукрових буряків, їх якість (цукристість, забрудненість) та відстань транспортування сировини до цукрового заводу (радіус доставки) [30].           Сировинна зона і його виробнича діяльність представляє собою єдине ціле, хоча технологічні процеси при вирощуванні сировини та виробництві кінцевого продукту різні.          Система заходів щодо підвищення економічної ефективності підприємств бурякоцукрового підкомплексу має передбачати оптимізацію сировинних зон цукрових заводів, для того щоб забезпечити заводи сировиною, зменшити витрати при перевезенні та зберіганні і збільшити вихід цукру при переробці. Для оптимізації діяльності підкомплексу потрібно, з одного боку, сприяти концентрації посівів цукрових буряків на мінімальній відстані від заводу, а з іншого – розміщувати цукрові заводи близько до виробників сировини. [52, с. 149]          Питанням раціонального розміщення сировинних зон цукрових заводів приділили увагу багато вчених-економістів. Зокрема, В.С. Бондар, О.М. Варченко, Є.В. Імас, М.Ю. Коденська, Н.О. Лисенко, В.П. Мартьянов, В.І. Пиркін, І.І. Румик, А.В. Фурса, О.М. Шпичак та ін.          

Вся работа доступна по Ссылке