Перспективи розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу в умовах реалізації інтеграційних прагнень України
Процеси глобалізації суспільного розвитку диктують необхідність інтеграції України у світову економічну систему.
Економічна інтеграція – це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Слово «інтеграція» походить від латинського «integer» – цілий; отже інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи. [88, с. 233]
В економічній науці існує уявлення про те, що інтеграція розвивається на базі інтернаціоналізації суспільного життя, що підсилюється науково-технічним прогресом; посилення взаємозалежності народів і держав. В основі інтеграції лежать здебільшого економічні процеси. Інтеграція – це закономірний процес, який є наслідком поступового «розкриття» країн, за якого декілька монодержавних макроекономічних організмів крок за кроком поєднуються у єдиний полідержавний господарський простір, який з часом структурується в новий, укрупнений, більш ефективний економічний організм [17].
Інтеграційні спрямування кожної держави можуть впливати на міжнародну торгівлю, її географічну і товарну структуру по окремих регіонах. Крім цього, розвиток зовнішньоторговельних відносин та диференціацію потенціалу експортоорієнтованих підприємств деякі дослідники називають найбільш дієвою та ефективною стратегією інтеграції України до світової економіки [92, с. 186].
В умовах реалізації інтеграційних прагнень України, великого значення набуває ефективна, високопродуктивна та динамічно зростаюча діяльність підприємств бурякоцукрового підкомплексу для забезпечення населення цукром та формування експортного потенціалу.
Тому, для визначення перспектив розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу країни вважаємо за необхідне розглянути тенденції на світовому ринку цукру, визначити конкурентоспроможність цукру власного виробництва, визначити переваги та застереження для вітчизняних товаровиробників в умовах реалізації інтеграційних прагнень України.
Цукор є цінним харчовим високоенергетичним продуктом, який необхідний для організму людини. Калорійність цукру 398 Ккал на 100 г. Більше 50% цукру споживається у вигляді цукровмісних харчових продуктів: кондитерських та хлібобулочних виробів, морозива, джемів, а також солодких безалкогольних напоїв.
З рослин, які вміщують значну кількість цукрози, промислове значення мають цукрова тростина, цукровий буряк, цукрове сорго, цукровий клен, цукрові пальми та ін. Це так звані промислові цукрові носії, причому на цукрову тростину та цукровий буряк приходиться найбільша частина світового виробництва цукру.
Цукрова тростина – багаторічна рослина, яка належить до злаків. Цукрова тростина вміщує 73-76% води та 24-27% сухих речовин. Цукристість цукрової тростини складає 12-14%. Як багаторічна рослина тростина, яка висаджена один раз, приносить декілька врожаїв. Від однієї висадки отримують 3-4 врожаї та після цього проводять нові посадки. Врожайність цукрової тростин без зволоження 40-50 т/га, при зволоженні – до 90 т/га.
Вирублена цукрова тростина повинна бути переробленою упродовж однієї доби, для запобігання швидкого розпаду цукрози (в середньому 0,8% за добу).
Три чверті світового об’єму цукру виробляється з цукрової тростини. Переважна кількість виробництва в світі пояснюється низкою причин:
1. По-перше, це більша, у порівнянні з цукровим буряком, врожайність та вихід цукру з неї, а також відносно невеликі затрати виробництва.
2. По-друге перевагою цукрової тростини як сировини є також більша тривалість періоду збирання та переробки, що забезпечує більшу тривалість виробничого сезону. Так, якщо виробничий сезон переробки цукрового буряку в більшості бурякосійних районів не перевищує 80-100 діб, то в країнах Карибського басейну тривалість тростинно-цукрового сезону складає приблизно 150 діб, в ПАР – 240 діб, в Перу – 360 діб. Це дає змогу більш ефективно використовувати виробничі потужності, знижує затрати.
3. По-третє цукор-сирець простіше отримувати, транспортувати через океан, легше реалізовувати на світовому ринку. Але цукор-сирець, який експортується в інші країни, потрібно додатково рафінувати та реалізувати.
За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), у світі очікується збільшення обсягів виробництва цукру. Якщо у 2009/10 маркетинговому році було вироблено 157,7 млн. т, в 2010/11 – 166,3 млн. т, то в 2011/2012 – 173,1 млн. т, або майже на 4% більше попереднього року. Споживання на одну особу залишається незмінним на протязі 3 років і складає приблизно 23,8 кг. Кінцеві запаси поступово збільшуються до 62,3 млн. т, або на 9,3% до минулорічного рівня. Обсяги світової торгівлі оцінюються на рівні 48,1 млн. т, що на 6,1% менше минулорічного показника.
Вся работа доступна по Ссылке