Економічні наслідки недосконалості менеджменту ефективності функціонування зернопродуктового комплексу
Виробництво зерна в Україні відбувається в умовах ризикованого землеробства, що зумовлює необхідність швидкого реагування системи управління внутрішніми виробничими резервами для зменшення фактичного відхилення від запланованого результату. Як зазначає Завадський Й.С. «Управління ефективністю діяльності підприємства являє цілеспрямоване оперативне регулювання діяльності за напрямами управління ефективністю для забезпечення відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам» [13].
Управління ефективністю виробництва зерна є багатогранною проблемою яка в конкретних виробничих умовах може вирішуватись використанням різних підходів та концепцій. Завданням керівників є вибір підходів, які найповніше відповідають умовам функціонування підприємства забезпечуючи отримання позитивного ефекту від його діяльності. При цьому система управління ефективністю може спрямовувати свій вплив на величину витрат, на обсяг та якість виробництва або на їх сукупність. Слід зазначити, що підприємства із низьким рівнем ресурсного забезпечення позитивного ефекту, в більшості випадків, досягають оптимізацією витрат. Підприємства із задовільним рівнем ресурсного забезпечення переважно систему управління ефективністю спрямовують на збільшення обсягу або якості вирощеної продукції (виробництво продукції під замовлення, за прямими договорами). Одночасно впливати як на обсяг так і на якість вирощеної продукції спроможні, в більшості випадків (за винятком природно-кліматичних ризиків), підприємства з достатнім рівнем ресурсного забезпечення. Підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення спроможні спрямовувати систему управління ефективністю на отримання сукупного ефекту від збільшення розміру витрат для збільшення обсягу виробництва високої якості.
Недосконалість системи управління ефективністю або збої в її діяльності призводять до недоотримання ефекту в наслідок не окупності витрат або недоотримання врожаю. Слід зазначити, що недоотримання ефекту можуть бути зумовлені як об’єктивними так і суб’єктивними причинами. Недосконалість самої системи управління ефективністю або не адаптованість системи до фактичних умов конкретного підприємства становлять об’єктивні причини недоотримання ефекту. Тобто для кожного підприємства-виробника зерна повинна бути відпрацьовано відповідна система управління ефективністю з врахуванням особливостей його виробництва. Непрофесіоналізм менеджерів виробництва та його виконавців, їх технологічна недисциплінованість або незацікавленість в кінцевому результаті призводять до недоотримання ефекту з суб’єктивних причин. Уникнути цього можна за рахунок системного підвищення кваліфікації працівників усіх рівнів, а також впровадженням прогресивної системи заохочення в кінцевих результатах виробництва. Слід зазначити, що ступінь впливу об’єктивних і суб’єктивних причини на величину недоотримання ефекту багато в чому визначаються рівнем ресурсного забезпечення підприємств.
При визначенні економічних наслідків недосконалості менеджменту ефективності виробництва використовували нормативи виробничої собівартості вирощування основних сільськогосподарських культур в зернопродуктовому комплексі в умовах Харківської області у 2010 році [138]. Результати розрахунків недоотримання ефекту від виробництва продукції озимої пшениці у 2010 та 2011 рр., ярого ячменю та кукурудзи на зерно у 2010 р. в аграрних підприємствах Харківської області з різним рівнем ресурсного забезпечення наведено в табл. 2.7 - 2.10.
При аналізі економічних наслідків недосконалості менеджменту ефективності виробництва озимої пшениці в аграрних підприємствах в Харківській області у 2010 році всі підприємства, що займались виробництвом зерна озимої пшениці за рівнем ресурсного забезпечення згідно нормативних даних [138 ] поділили на три групи. До першої групи віднесли підприємства з середньою урожайністю меншою 31,5 ц/га, що згідно нормативних даних відноситься до підприємств з низьким рівнем ресурсного забезпечення.
