Глобальні зміни клімату як фактор формування нових підходів до стратегічного планування розвитку аграрного сектора

          Визначальний вплив на функціонування аграрного сектора, як відомо, мають природно-кліматичні умови господарювання. Клімат – це статистично визначений багаторічний режим погоди, одна з основних характеристик тієї чи іншої місцевості. Іншими словами, це – середній рівень погодних умов протягом тривалого періоду часу, зазвичай – тридцяти років [208; 274]. Зміна клімату може бути визначена як значні зміни в середніх значеннях метеорологічних елементів за сукупністю індикаторів протягом певного періоду часу, де середні значення беруться за періоди близько десяти років або довше. Тобто, йдеться про будь-які відмінності між довгостроковими статистичними даними про метеорологічні елементи, розрахованими для різних періодів, але такі, що відносяться до одного й того ж регіону [242; 258; 273].         

Клімат Землі протягом геологічної історії періодично змінювався: чергувались епохи значного похолодання й епохи потепління. Проте потепління в останні десятиліття досягло значного рівня, атмосфера Землі розігрівається швидше, ніж будь-коли. Нинішні глобальні температури перевищують ті, що були протягом останніх як мінімум п’яти століть і, ймовірно, навіть останнього тисячоліття.         

Зазначені явища змін викликані антропогенним впливом. Якщо в минулому зміни клімату були природними за своєю суттю, то тепер потепління насамперед зумовлене діяльністю людини. Підтвердженням цього є те, що збільшення температури поверхні Землі співпадає із зростанням кількості двоокису вуглецю й інших парникових газів у атмосфері. До промислової революції кількість викидів вуглекислого газу в атмосферу в результаті природних процесів була практично збалансованою з кількістю, яка поглинається рослинами й іншими природними «поглиначами» на поверхні Землі. З початку індустріальної епохи (близько 1750 р.) загальним ефектом діяльності людини щодо клімату стало його потепління. Вплив людини на клімат протягом цієї епохи значно перевищує вплив у результаті відомих змін у природних процесах, таких, як зміни на Сонці та виверження вулканів.         

Нині атмосфера підігрівається через спалювання великої кількості вугілля, нафти, газу, органічного палива, внаслідок роботи атомних електростанцій, а також знищення лісів. Тобто, основними антропогенними факторами, які спричинюють зміну клімату, є спалювання викопних видів палива (обсяг викидів вуглекислого газу від спалювання викопного палива відображений на рис. 2.1), а також зміна системи землекористування. Це призводить не лише до збільшення концентрації вуглекислого газу (СО2) в повітрі, але й до зростання кількості інших парникових газів в атмосфері Землі, таких як метан (СН4) і оксид азоту (N2О).         

Збільшення викидів парникових газів у результаті людської діяльності спричиняє зростання їх концентрації в атмосфері, а це, у свою чергу, призводить до радіаційного прогріву. Радіаційний прогрів викликаний порушенням балансу між сонячною радіацією, що поступає в атмосферу, і коротко- й довгохвильовою (інфрачервоною) радіацією, що виходить з атмосфери. Даний баланс змінюється саме за рахунок більшої концентрації парникових газів у атмосфері, адже вони поглинають більшу кількість довгохвильової радіації, яка виходить. Так як вихідна радіація стає меншою за вхідну, відбувається прогрів, тобто температура атмосфери Землі зростає          

Вся работа доступна по Ссылке