Передумови формування інноваційної стратегії вугледобувних підприємств України

Необхідність дослідження сучасних інноваційних процесів в економіці диктується значною роллю технологічного розвитку як чинника конкурентоздатності галузей промисловості і країн. Ефективність використання науково-технічних досягнень визначається не тільки рівнем наукових досліджень і розробок, але й комплексом певних технічних, виробничих, організаційних, маркетингових, фінансових операцій, що становлять інноваційний процес й є його невід’ємними елементами.

У сучасних умовах практично всі галузі промисловості України в якості одного з найважливіших чинників реструктуризації, який безпосередньо впливає на рівень рентабельності і конкурентоздатності, розглядають дотримання саме інноваційної спрямованості. Це актуально і для підприємств вугільної промисловості, інтенсифікація виробничої діяльності яких неможлива на базі застарілої техніки, технології та організації виробництва. Чим глибше інновації проникають у використовувані матеріальні ресурси, тим ефективніше інвестиції обслуговують інновації у виробництві і тим стійкіше стає конкурентоспроможність [35]. Хоча вугільна промисловість не належить до числа галузей, де створюються технології, що формують новий технологічний уклад людства, проблема формування та реалізації її інноваційної  стратегії є досить актуальною. Інновації можуть дати підставу для підвищення ефективності вуглевидобутку та його безпеки. За рахунок впровадження нових технологічних рішень, безпосередньо пов’язаних з видобутком і переробкою вугілля, а також тих, що стосуються життєдіяльності шахти і використання нової техніки, з’являється можливість створення навіть у несприятливих гірничо-геологічних умовах підприємств, які відповідають вимогам XXІ століття.

Саме інноваційні стратегії є основою сучасного інноваційного менеджменту в умовах постійних змін навколишнього середовища. Реалізація інноваційно-інвестиційної стратегії дозволяє приймати узгоджені інноваційні рішення в умовах твердого ліміту зовнішніх і внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів підприємства [70]. Інноваційна стратегія - один із засобів досягнення цілей організації, який відрізняється від інших засобів своєю новизною, передусім, для даної організації, для галузі ринку, споживачів, країни в цілому. Тому інноваційну стратегію вугледобувних підприємств можна сформулювати як комплекс взаємопов’язаних дій з реформування вугледобувної галузі, впровадження нових технологій та застосування інноваційного підходу в розвитку підприємств щодо забезпечення максимізації доходу в умовах наявності обмежених власних коштів та забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Необхідність формування інноваційної стратегії вугледобувних підприємств викликана невідкладними проблемами вугільної промисловості, що відзначено в роботі [7]: 1. Вкрай застарілий морально та зношений фізично шахтний фонд, що визначає його низьку інвестиційну привабливість для здійснення інноваційної моделі модернізації та розвитку вугільної промисловості. 2. Неконструктивність державної політики реструктуризації, яка відзначається однобічністю і пов’язується лише із закриттям шахт і розрізів, навіть тих, що мають достатні запаси й об’єктивно спроможні підвищити технічний рівень виробництва, поліпшити свій фінансово-економічний стан. 3. Відсутність цілісної програми закриття шахт, що унеможливлює розробку довгострокового прогнозу його наслідків та уникнення прорахунків, пов’язаних з будівництвом водовідливів, негативна практика відомчого підходу до вирішення соціальних та екологічних проблем. 4. Низька конкурентоспроможність вітчизняного вугілля через його високу собівартість та недостатню якість, що вимагає переходу обліку вугільної продукції на товарне вимірювання, як це прийнято у світовій практиці. 5. Нестача коштів (власних, запозичень, держпідтримки, недержавних інвестицій), які потрібні для забезпечення поточного функціонування і для розвитку вугледобувних підприємств. 6. Невирішеність питань, пов’язаних з адаптацією механізму ціноутворення на вугільну продукцію до умов ринкових відносин. 7. Некваліфікований менеджмент на державному рівні, який знижує ефективність використання державної власності у вугільній промисловості, стримує створення правових засад та організаційно-економічних механізмів для взаємовигідного залучення бізнесу в розвиток вугледобувного виробництва. 8. Важке становище в науковій сфері, відсутність чіткої моделі фінансової підтримки виконання наукових робіт за пріоритетними напрямами розвитку вугільної промисловості. 9. Невідповідність цін на гірничошахтне обладнання і вугільну продукцію, що вимагає обмеження монопольно високих цін заводів-виробників. 10. Необхідність адаптації галузі до умов світового ринку вугільної продукції.

Вся работа доступна по <a href=

"  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16988.html  " target="_blank">Ссылке</a>