Напрямки формування інноваційної стратегії

Зростаючий попит на вугілля зумовлюють розвиток металургії, електроенергетики, інших галузей матеріального виробництва та соціальної сфери. Програмою «Українське вугілля» передбачалося здійснення комплексу заходів з підвищення обсягів видобутку вугілля та його конкурентоспроможності [124]. Але внаслідок систематичного недофінансування заходів зазначеної Програми вугільні підприємства не змогли досягти необхідного техніко-технологічного та економічного рівня. Україна має найстаріший серед країн СНД шахтний фонд, а його прискорене старіння призвело до формування негативного балансу виробничих потужностей. В сучасних умовах становлення ринкової економіки і реорганізації вугільної галузі актуальними стають питання з удосконалення управління, розробки інноваційної стратегії розвитку вугільних підприємств.

Для вугледобувних підприємств необхідно сформувати власну інноваційну стратегію, орієнтуючись на державну інноваційну політику, яка визначає пріоритетні напрямки розвитку НТП і забезпечує їхню підтримку, власні інтереси та ресурсні можливості, потреби ринку. Ідею нового технічного рішення, шлях до нього вказують потреби ринку (45 %), умови виробництва (34 %) та аналіз технічних можливостей (21 %) [212]. Інноваційна стратегія передбачає об’єднання цілей технічної стратегії та стратегії капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій та організаційних рішень для забезпечення розвитку вугільної галузі. Стратегічне управління інноваціями орієнтується на досягнення майбутніх результатів безпосередньо через інноваційний процес (стадія дослідження, впровадження нововведень у виробництво). Розробка інноваційної стратегії підприємств галузі передбачає визначення мети та шляхів їх розвитку на найближчу і подальшу перспективи, виходячи з оцінки потенційних можливостей вугільної промисловості та наявності у неї відповідних ресурсів (матеріальних, фінансових, людських).

Стратегічні цілі підприємств галузі характеризують кількісну (обсяг, темп росту, частка ринку) або якісну (інноваційна поведінка) сторони очікуваного результату. Стратегічні інноваційні цілі, як правило, не мають кількісної характеристики. Вони формуються у вигляді декларацій щодо інноваційного наміру, з чого формується концепція галузі, визначаються її базові та функціональні стратегії, які надають можливість її реалізувати, і розробляється формальна система планів. Стратегія в загальному вигляді - це пошук найбільш результативних варіантів впровадження в дію ресурсів (капіталу, робочої сили), відповідно до головних цілей галузі і з урахуванням ситуації на ринку як на даний момент, так й очікуваний. Стратегія передбачає розробку обґрунтованих дій і правил (програм, проектів) досягнення поставлених цілей з огляду на науково-технічний потенціал галузі та її ринково-збутові можливості. У роботі [14] зазначається, що розробка інноваційної стратегії базується на вирішенні комплексу завдань: розробці стратегічних цілей, оцінці можливостей і ресурсів галузі для їхньої реалізації, аналізі тенденцій у маркетинговій діяльності та у науково-технічній сфері, визначенні інноваційних стратегій з вибором альтернатив, підготовці детальних оперативних планів, програм, проектів і бюджетів, оцінці діяльності галузі на основі певних критеріїв з урахуванням встановлених цілей і планів.

Таким чином, за сучасних умов стратегічне управління економікою та вугільною галуззю можна визначити як комплексний процес, що ґрунтується на стратегічній орієнтації і має спрямованість на досягнення цільових орієнтирів у перспективі, забезпечення конкурентоспроможності та стійкості конкурентних позицій у вугільній промисловості, а інновації можуть стати підставою для підвищення ефективності вуглевидобутку та його безпеки.

Вся работа доступна по <a href=

"  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16988.html  " target="_blank">Ссылке</a>