Оцінка ефективності інноваційного розвитку підприємства

Перехід до інноваційної економіки може бути здійснено як з використанням переважно ринкових механізмів, так і завдяки вдалому державному регулюванню. Перший шлях реалізується в умовах стабільно працюючої економіки, розвинених ринкових відносин, високого рівня наукомісткої промисловості та наукового потенціалу, відпрацьованого законодавства, що стимулює підприємницьку діяльність. Альтернатива цьому – виважене державне регулювання процесів, які забезпечують формування ринкових відносин та побудову інноваційної економіки [3]. Головною характерною рисою нових систем внутрішньофірмового управління має стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу.

Негативний вплив факторів зовнішнього середовища на вугільні підприємства необхідно усувати на державному рівні. Так, починаючи з періоду впровадження ринкових реформ, приймаються різні нормативні та законодавчі акти, в яких відображаються стратегічні підходи до реформування вугільної галузі України. Серед них:

Програма «Українське вугілля»: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.2001 р. № 1205;

Енергетична стратегія України на період до 2030 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. №145-р.;

Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 року: Постанова Верховної Ради України від 2.02.1994 р. № 3907-ХІІ;

Концепція розвитку вугільної промисловості: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.07.2005 р. № 236-р;

Концепція реформування вугільної галузі: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. №737-р;

Про структурну перебудову вугільної промисловості: Указ Президента України від 7.02.1996 р. № 116/96;

Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільною галуззю та її розвитку: Указ Президента України від 6.07.2004 р. № 752/2004;

Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю: Указ Президента України від 25.07.2005 р. № 1123/2005;

Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі: Указ Президента України від 5.08.2008 р. № 685/2008.

Розроблена Програма  науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року, головна мета якої є досягнення стабілізації і сталого розвитку економіки та соціальної сфери регіону і держави в цілому на основі максимального використання науково-технічного потенціалу області, залучення інтелектуального потенціалу вітчизняної науки до створення, виробництва і реалізації конкурентоздатної наукомісткої продукції та технологій, зменшення безробіття, оздоровлення екологічної ситуації, підвищення життєвого рівня населення [123].

Основною метою всіх прийнятих програм розвитку, концепцій, указів є забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості для забезпечення потреб національної економіки в енергоресурсах. Для досягнення поставленої мети передбачається здійснення реформування в сферах:

а)       організаційної політики: удосконалення законодавчої бази (підвищення престижності шахтарської праці [132], прискорення приватизаційних процесів, урегулювання процедури фінансової санації, функціонування ринку вугілля); удосконалення державного управління галуззю (впровадження ринкових методів впливу держави на обсяги виробництва вугільної продукції); розширення практики роздержавлення підприємств галузі шляхом їх системної приватизації, зокрема, з об’єднанням підприємств різного рівня прибутковості у лоти, які виставляються на приватизацію в комплексі, і недопущення шляхом договірних зобов’язань закриття мало- або неприбуткових шахт з невиробленими запасами; ліквідація неперспективних вуглевидобувних підприємств;

б)       цінової політики: введення ринкових механізмів формування цін на вугільну продукцію; створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля (продаж вугілля на біржових торгах з укладанням довгострокових договорів, запровадження аукціонів); оптимізація цін на вугільну продукцію, забезпечення збалансованого попиту і пропозиції.

в)       виробничо-технічної політики: реконструкція та технічне переоснащення вуглевидобувних підприємств, які функціонують; підвищення продуктивності праці; активізація та завершення санації; будівництво нових шахт сучасного типу;

г)       інвестиційної політики: створення умов для залучення коштів вітчизняних і зарубіжних інвесторів; забезпечення прозорості та ефективності використання коштів державного бюджету; диверсифікація джерел інвестиційних ресурсів у розвиток галузі (державні капітальні вкладення, інноваційні кошти, приватні інвестиції тощо);

д) фінансово-економічної політики: проведення реструктуризації податкової заборгованості до бюджету й позабюджетних фондів; максимальне зменшення кредиторської і дебіторської заборгованості; закупівля гірничошахтного обладнання на відкритих торгах (для підприємств державної форми власності); державна підтримка (субсидування) відповідно до вимог СОТ і ЄС.

Таким чином, тільки доцільне та якісне впровадження зазначених ринкових реформ у вугільній галузі дозволяє регулювати вплив факторів зовнішнього середовища на загальну ситуацію, в якій опинилися й функціонують вугільні підприємства. Орієнтація на підвищення ролі вугілля в ПЕК України має у своїй основі стійку позицію протягом тривалого часу роботу галузі із прийнятним рівнем техніко-економічних показників. Це може бути забезпечено лише шляхом реформування структури шахтного фонду. Незадовільний стан шахтного фонду разом зі зниженням якості вугілля, що видобувається, є однією з головних причин низької ефективності роботи галузі як за обсягами виробленої готової вугільної продукції, так і за витратами на її виробництво [114].

Отже, для усунення чинників, що перешкоджають розвитку підприємств галузі, необхідно вдосконалювати відповідний механізм нормативно-правового регулювання, проводити реформування відносин власності, покращання економічного середовища та фінансово-економічного становища підприємств галузі, а також забезпечувати належну організацію виробництва. Пріоритетом є створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах мають бути враховані специфіка розвитку та структурного реформування підприємств вугільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавних інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов’язань стратегічних інвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників навколишнього середовища, функціонування приватизованих шахт.

За рахунок впровадження нових технологічних рішень, як прямо пов’язаних з видобутком і переробкою вугілля, так і стосовно  життєдіяльності шахти, а також використання техніки останніх поколінь, з’являється реальна можливість створення навіть у несприятливих гірничо-геологічних умовах підприємств, які відповідають вимогам XXІ століття.

Інновації у вугільній промисловості мають сприяти залученню інвестицій. Головною метою інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу, забезпечення впровадження сучасних, екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

Вся работа доступна по <a href=

"  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16988.html  " target="_blank">Ссылке</a>