Характеристика компонентів та видів інноваційного потенціалу підприємс-тва

Реалії функціонування окремих напрямів підприємницької діяльності в Україні, свідчать про недостатньо високий ступінь стійкості національної економіки і її схильності до розбалансування, що обумовлено як внутрішніми проблемами, так і наявністю зовнішнього впливу. Зазначена ситуація погіршується тим, що практично всі ресурси екстенсивного росту вичерпані. Таким чином, сьогодні існує об'єктивна необхідність у прискоренні процесу переходу до нової моделі розвитку - інноваційної, що дозволяє не тільки ефективно ліквідувати кризові явища в економіці, але і забезпечити відчутне її зростання у найближчій перспективі.

Однак, як свідчить практика, у даний час в Україні інноваційні процеси характеризуються низьким ступенем активності і результативності, що в значній мірі обумовлено обмеженими обсягами власних ресурсів і проблематичністю залучення сторонніх. У зазначеній ситуації в рамках формування державної інноваційної політики особливу актуальність, як відзначається в ст. 3 Закону України "Про інноваційну діяльність", здобувають питання створення сприятливих умов для збереження, розвитку й ефективного використання інноваційного потенціалу, що дозволить з меншими витратами й у прийнятний термін досягти відчутних результатів. Для цього необхідно виявити структурні компоненти інноваційного потенціалу підприємства. Інноваційний потенціал розглядається в контексті інтеграції факторів усіх сфер діяльності підприємства [82].

Структура загального потенціалу підприємства визначається:

- наявними обсягами і якістю ресурсів;

- здатністю менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (підготовкою, талантом і професійною адаптацією менеджерів, умінням створювати й обновляти організаційні структури підприємства);

- інноваційною та інформаційною здатністю;

- фінансовими спроможністю підприємства тощо.

Загальний потенціал машинобудівного підприємства може складатися з виробничо-технологічного потенціалу, науково-технічного потенціалу, фінансово-економічного потенціалу, кадрового потенціалу і власне інноваційного потенціалу, що складає начебто ядро всього потенціалу, органічно входячи в кожну його частину.

Виділення частини інноваційного потенціалу в загальному потенціалі промислового підприємства є нагальною проблемою, що має потребу в істотних дослідженнях з погляду можливості формалізації. У зв'язку з цим можна затверджувати про можливість використання методів опосередкованої формалізації.

Сутність будь-якого об'єкта досить повно розкривається за допомогою виявлення його структури. У цьому зв'язку окремо варто зупинитися на основних компонентах досліджуваної категорії. При цьому раніше зазначений підхід до розуміння потенціалу як сукупності наявної і схованої його складових, безумовно, є доречним, тому що показує наскільки велике все те невивчене, сховане, невикористане, наскільки могутнім є інноваційний потенціал сам по собі, наскільки широким є поле потенційних можливостей. Цей підхід досліджували такі вчені як Вакульчик О.М., Данилишин Б.М., Кравченко С.І. [14, 20, 42].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16989.html " target="_blank">Ссылке</a>

</p>