Стан, тенденції та перспективи розвитку сфери машинобудування

Провідна роль у забезпеченні соціально-економічного розвитку України належить промисловості. Промислові підприємства є основними системоутворюючими елементами багатьох інших життєво важливих сфер держави, зокрема: в економічній – базис утворення вартості; бюджетній – джерела наповнення; територіальній – містоутворювачі; науковій та освітній – рушії розвитку, споживачі та джерела знань; соціальній – сфера реалізації людських можливостей та забезпечення засобами існування; податковій – джерела надходжень; у фінансовій – мультиплікатори грошей [54, 71].

А тому їх ефективний розвиток є нагальною проблемою, що потребує вирішення.

Одним із пріоритетних сфер промислової діяльності є машинобудування, місце й роль якого визначено у проекті «Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року» [71]. Зокрема, у документі зазначено, що більш прогресивною стає структура світової промисловості, у якій перші місця посідають: машинобудування (40% всієї продукції), хімічна промисловість (більше 15%), харчова (14%), легка промисловість (9%), металургія (7%).

Звідси можна дійти висновку, що машинобудування виступає ключовою сферою економічної діяльності, яка забезпечує розвиток національної економіки. Підприємства машинобудування відіграють важливу роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу всіх сфер економічної діяльності країни, у забезпеченні інноваційної складової розвитку вітчизняної економіки.

Важливу роль машинобудування в економічному розвитку країни визначає його обслуговуюча функція в усіх комплексах – паливно-енергетичному, агропромисловому, будівельному, лісовиробничому тощо; участь у територіальному поділі праці (внутрішньодержавному та міждержавному). Від частки машинобудівної продукції в експортному секторі залежить статус країни, її місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах.

Таким чином, машинобудування – це сектор економіки, де здійснюється забезпечення будь-якого виробництва машинами та устаткуванням, а населення – предметами споживання.

За роки формування ринкових відносин у вітчизняній економіці машинобудівний комплекс країни характеризувався від тривалої руйнівної кризи, спричиненої реформуванням відносин власності і втрати економічних зв’язків, до зростання.

За роки трансформації економіки машинобудівний комплекс країни вийшов на шлях адаптації до умов ринкової кон’юнктури та освоєння нових промислових ринків. Ці процеси супроводжувалися значними втратами виробничого й кадрового потенціалу, більше ніж двократним скороченням частки продукції машинобудування в промисловому виробництві, зниженням активності в інноваційно-інвестиційній діяльності тощо.

Через нестачу фінансових ресурсів повільно вирішуються проблеми відновлення виробничого потенціалу машинобудування на основі використання інноваційних технологій і реалізації вітчизняних наукових розробок, подальшої зміни структури товарного виробництва й розвитку інвестиційного машинобудування, забезпечення конкурентоспроможності кінцевої продукції.

Тому надзвичайно важливим є дослідження сучасного стану розвитку підприємств цієї сфери, виявлення негативних наслідків фінансової кризи, розроблення комплексу дієвих програм стабілізації стану підприємств, оскільки сучасний економічний розвиток країни неможливий без першочергового відродження машинобудування, що є джерелом забезпечення засобами праці. Рівень якості машинобудівної продукції, її відповідність сучасним вимогам, стандартам закладають основи розвитку інших сфер економічної діяльності.

Протиріччя характеристик машинобудування підтверджується, з одного боку, прибутковістю сфери в цілому, а з іншого – значним коливанням рівня прибутковості окремих машинобудівних підприємств.

Недостатній рівень розвитку машинобудування підтверджується наступним: питома вага машинобудування в загальній структурі промислового виробництва становила 13,7% в 2012 р., тоді як за міжнародними стандартами ця величина повинна бути в межах 35–50% (в 1991 р. ця величина в Україні становила 30%). Так у Німеччині цей показник дорівнює 53,6 %, Великобританії – 39,6 %, Китаї – 35,4 %. Саме такий ступінь розвитку забезпечує технічне переоснащення промисловості кожні 7-10 років [153]. Згідно з даними Державної служби статистики в 2010 р. на підприємствах машинобудування зріс випуск промислової продукції на 33,1%, зокрема на підприємствах із виробництва залізничного рухомого складу – на 144,4%, машин та устатковання для сільського та лісового господарства – на 71,4%, для видобувної промисловості й будівництва – на 41,4 %, апаратури для радіо, телебачення та зв'язку – на 20,6 %, устатковання для металургії – на 15,8%, автомобільного транспорту – на 15,6 % [29].

Але за останні два роки ситуація змінилася. Так у 2012 р. за даними Державної служби статистики [156] на підприємствах машинобудування знизився обсяг випуску промислової продукції на 9,4%, лише на підприємствах з виробництва машин і устаткування для металургії зріс на 12,7%, виробництва електродвигунів, генераторів і трансформаторів – на 23%, виробництва медичної техніки, вимірювальних засобів оптичних приладів та устатковання, годинників – на 15,6 %.

Машинобудівний комплекс з 2007 р. став поступово відновлювати свою діяльність. Протягом 2007-2012 рр. обсяги виробництва та реалізації продукції збільшилися в 5,7 разів за середньорічного зростання на 12,3%.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/29042.html   " target="_blank">Ссылке</a>

</p>