Алергени тарганів

Відомо більше 3,5 тисяч видів тарганів, з яких найбільш шкідливі для людини 8-10 видів [52, 88]. Саме їх і відносять до синантропних або внутрішньожитлових комах. В більшості європейських країн зустрічаються в основному 3 види тарганів, які є причиною формування АЗ у людей: Blatta orientalis (B.o.), Blattella germanica (B.g.), Periplaneta americana (P.a.) [33, 41]. В деяких країнах, наприклад, в США, африканських та інших тропічних країнах зустрічається також шипучий мадагаскарський (Gromphadorhina portentosa - G.p.), димчастий коричневий (Periplaneta fuliginosa) та коричневий смугастий (Supella longipalpis) таргани [128].

В різних країнах і навіть в місцевостях однієї країни переважають різні види тарганів. Так, серед жителів країн Африки в 45% випадків реєструється ГЧ до B.g., в 33% – до P.a. та у 22% спостережень – до В.о. Напроти, в столиці Таїланду частіше зустрічаються таргани виду P.a. та Supella longipalpa, а в сільській місцевості - P.a., B.g., P. аustralia та деякі інші види цих комах [184]. У Тайвані однаково часто мешкають рудий німецький (B.g.) та чорний американський (P.a.) таргани. В Туреччині виявлено більше 20 видів тарганів, серед яких переважає B.g. [241]. В Європейських країнах  та Аргентині також більш висока розповсюдженість B.g. та P.a. [98, 99, 198, 226]. В деяких країнах, наприклад в США, в  країнах Африки, зустрічається і шипучий мадагаскарський тарган.

          Поширеність тарганів в різних типах житлових і суспільних будов (цегляні, дерев’яні, блочні будинки) дає підставу говорити про тривалі і часті контакти з тарганами значних популяцій населення. Чисельні дослідження ентомологів та алергологів [75, 79, 88, 109], які були проведені в різні роки, показали, що з багатого різноманіття тарганів (більше 3500 видів) алергенну активність для людини мають лише деякі з них. Так, в житлах середньої частини Росії зустрічаються в основному три види тарганів, алергени яких є причиною розвитку АЗ у людини (БА та АР): B.o., B.g., P.a.         

          Таргани пристосовані до різних умов існування, можуть харчуватися всім, чим завгодно, здатні швидко (вже в шостому поколінні) адаптуватися до будь-яких несприятливих умов довкілля, хімічних інсектицидів тощо. Тривалість життя рудого таргану складає 30-50 днів в теплі і до року в холодному місці. Лише одна самка може дати від 50 до декількох сотень нащадків. Харчуються таргани органічними залишками, продуктами харчування і виділення людини (харкотиння, фекалії), а також виробами з паперу, шкіри та ін. Внаслідок особливостей харчування таргани можуть переносити механічним шляхом збудників кишкових інфекцій, деякі інфекційні захворювання, в тому числі черевний тиф, холеру, дифтерію, проказу, сибірську виразку, туберкульоз, дизентерію, яйця гельмінтів [33, 41, 77]. Отже, таргани у зв’язку з надзвичайною пристосованістю до різних умов існування, типам харчування, швидкою адаптацією до інсектицидів,  частим та плідним розмноженням створюють серйозну епідемічну небезпеку для населення в плані виникнення як АЗ, так і інфекційних хвороб.

          Можливі наступні шляхи потрапляння АлТ до організму людини: інгаляційний, контактний з їжею (через шлунково-кишковий тракт). Сенсибілізація до тарганів може розвинутися також при укусах тарганів, при безпосередньому контакті з тілами комах і до метаболітів тарганів у осіб, що працюють в інсектаріях, зерносховищах, а також у осіб, що живуть у помешканнях, які заражені тарганами [33, 41, 67].  Концентрація алергенів тарганів найбільш висока в кухнях, ванних і спальних кімнатах [172]. За даними R.Rosenstreich et al. [203], концентрація їх від 9 до 1000 PNU є вірогідно значущим фактором ризику БА.         

          Зовнішній покрив тарганів являє собою кутикулу, яка складається з 3 шарів: внутрішнього шару – ендокутикули, екзокутикули та зовнішнього шару – епікутикули, яка містить багато жироподібних та воскоподібних речовин. Кутикула містить хітин (водорозчинний протеїн), антроподин (нерозчинний глікопротеїновий комплекс), склеротонін (нерозчинний у воді протеїн) [33, 41]. Найбільш вираженими алергенними властивостями володіють фрагменти голови, кутикула та екскременти комах [33, 41, 42]. Імуноелектрофоретичні дослідження з АлТ виявили велику кількість антигенів як з цільного тіла, так й з фракції хітинового покриву. Висока антигенна активність часточок тіла тарганів пов’язана в основному з артроподіном (водорозчинним протеїном, що складає від 15% до 50% кутикули) і  хітином. Останній складає 25-50% сухої речовини кутикули і являє собою нерозчинний глікопротеїновий комплекс, який здатний кристалізуватися і містить азот та вуглець. Від відрізняється від ниток, що секретуються залозами епітеліального шару, і секретується у свою чергу залозами гіподерми. Хітин відрізняється більшою стійкістю до хімічних розчинників. Склеротонін – це нерозчинний у воді протеїн, який містить сірку та вуглеводи при меншому, ніж в артроподині, вмісті білку [33, 41, 42].

          Фекалії та яйця тарганів володіють меншими алергенними властивостями [91]. Алергенні властивості має також і гемолімфа комах [219]. Алергени екскрементів тарганів відрізняються найбільшою алергеністю і можуть бути причиною розвитку навіть контактного дерматиту. Крім того, вони термостабільні і можуть сенсибілізувати організм людини, потрапляючи до нього при прийомі їжі, що містить екскременти комах. Часточки тіл мертвих тарганів можуть потрапляти до домашнього пилу, перетворюючись у вкрай активний інгаляційний алерген. Подрібнення часточок тіла цих комах на ковдрах, підлозі або побутових виробах, їх значна "летючість" дозволяє їм разом з часточками пилу знаходиться у повітряному потоці, потрапляти на слизові оболонки дихального і травного тракту людини.         

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/25727.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>