Оцінка втрат Державного бюджету в результаті недобросовісної поведінки митних декларантів – суб’єктів ЗЕД

Будь-яка держава прагне збільшити експорт і мінімізувати імпорт для зміцнення позиції на внутрішньому ринку. Це автоматично дасть змогу залучити співробітництво інвесторів, налагодити торгові товаровідносини з різними країнами світу, сприятиме додатковим надходженням до бюджету.

Якщо контрабанду прийнято називати «чорним імпортом», тобто нелегальним переміщенням товарів, за яке законодавством України передбачена карна відповідальність, то заниження митної вартості товарів, хибне визначення країни походження товарів, їх кодів та товарну контрабанду – «сірим імпортом», тобто нелегальним. Нелегальний імпорт товарів, у тому числі і товарна контрабанда це є ПМП. Поняття «нелегальне переміщення» і «нелегальний імпорт» різні. Ст. 483 та 482 нового МКУ об’єднали всі види ПМП. Також слід зауважити, що товарна контрабанда має назву: «переміщення товарів поза митним контролем», інші види ПМП – переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, а контрабанда-переміщення товарів під негласним контролем.

Остаточно зазначити, що існує чітке, загальноприйняте визначення нелегального імпорту не можна, тому ми спробуємо сформулювати його на підставі своїх досліджень.

Відомим чинником здешевлення нелегальної продукції є умови оформлення її у митному відношенні. Порушники занижують та завищують митну вартість товарів, змінюють коди, обирають неправильну країну походження товару. В цілому, дуже важливою ознакою митної вартості є те, що вона виступає базою для нарахування митних платежів, і відповідно – підґрунтям здійснення законної регуляторної політики [112, с. 17]. Разом з тим, приблизно 60 % усіх спорів, які розглядають суди за участю митних органів, виникають саме через розбіжності у визначенні митної вартості декларантами [113, с. 36]. Добре зрозумілі мотиви заниження митної вартості. Чим нижче вказана митна ціна на товар, який переміщується через митний кордон України, тим менші розміри зі сплати податків та зборів, що тим самим значно зменшить додаткові надходження до бюджету від їх сплати. Зауважимо, що достовірне визначення митної вартості товарів залишається однією з найменш розглянутих науково-практичних проблем економічної складової в сфері митної діяльності. Як зазначалось вище, саме від розміру митної вартості залежить сума нарахованих податків і зборів. Проте, на нашу думку, сплата податків і зборів є лише частиною проблеми, оскільки маневрування розмірами митної вартості товарів призводить до порушення вільної конкуренції на ринку товарів і послуг. Імпортери, свідомо занижуючи її, вводять свою продукцію на ринок, спостерігається різниця між цінами на імпортні товари і товарами національного виробника. Зрозумілим є те, що на дешевші імпортовані товари попит є вищим, тобто, можна казати про те, що свідомо занижена митна вартість з боку імпортерів призводить до демпінгу на вітчизняних ринках. Звідси витікає також висновок про те, що достовірне визначення митної вартості впливає на формування конкурентного середовища і на обсяг надходжень до бюджету країни від міжнародної торгівлі. Українській економіці притаманна певна особливість, яка виступає перешкодою для врегулювання питання визначення митної вартості – відмінність господарсько-правової системи від промислово-розвинутих країн світу.

Особливу увагу щодо правильності визначення митної вартості  товарів слід приділити співробітництву з митними адміністраціями іноземних держав, з метою отримання інформації стосовно доказу автентичності документів, які були подані декларантами на підтвердження заявленої митної вартості. Саме на даному етапі виникає ряд  проблемних питань. Перш за все, формуючи запит, митниця дуже час­то подає неповний перелік документів для підтвердження митної вартості, в результаті цього митна адміністрація має або повертати цей пакет документів для його відповідного оформлення, або надіслати запит про надання необхідної документації. Це значно ускладнює процес підтвердження автентичності документів щодо визначення митної вартості товарів. І тому, однозначно стає зрозумілим, що дане питання потребує законодавчого врегулювання для того, щоб надати законні повноваження інспекторам митних органів відмовляти у розгляді запитів та повертати документи на доопрацювання.

Незважаючи на відповідні заходи удосконалення митного законодавства у галузі визначення митної вартості, ця проблема на кордоні не зникає, адже спокуса ввести митницю в оману, ухилитися від сплати належних митних платежів до бюджету, несумлін­ними суб’єктами ЗЕД існуватиме завжди. Це значно знижує фіскальну потужність від надходжень митних платежів, адже саме вони її формують. Тому стратегічною задачею сьогодення є зведення до мінімуму тих недоліків у національному законодавстві, що дозволяють учасникам ЗЕД маніпулювати митною вартістю товарів. Активна співпраця з митними адміністраціями закордонних держав є необхідною з метою запобігання економічному шахрайству при її визначенні і підвищення ефективності роботи митних органів. Крім цього, має бути тісний контакт митних органів з Міністерством економічного розвитку і торгівлі  у напрямку ведення узагальненої бази даних про ціни на високоліквідні товари.

Також слід зауважити, що незважаючи на те, що окреслена проблема постійно перебуває у центрі ува­ги державних органів, актуальність її залишається високою. Тому досить нагальним питанням сьогодні є розробка такого адміністративного механізму запобігання митним правопорушенням, який би відсікав будь-які можливості при спробах заниження митної вартості товарів.

Інша ситуація склалася із завищенням митної вартості. Дане поняття нове у практиці, і зараз зусилля митних органів направлено на знешкодження схем, за якими ввозяться товари із завищеною ціною. Причому вигода існує як під час експорту товарів, коли ПДВ підлягає відшкодуванню, так і під час імпорту, коли мотивами є отримання надприбутку. Наприклад, існує фірма А, яка продає партію товару фірмі Б за 10 грн., але ж пропустили цю партію через декількох посередників, її вартість збільшується і дорівнює вже 1000 грн. Реальні розрахунки між посередниками і сплатою податків до бюджету не проводяться, згодом, як наслідок, державі пред’являють той факт, що вона повинна повернути ПДВ експортеру. Посередниками тут виступають фірми, які діють від одного дня до місяця максимум [114, с. 38].

Одна з основних ознак, яка дає можливість митним органам розглядати конкретну компанію як фірму-одноденку, – це труднощі або неможливість проведення щодо даної фірми митного контролю після виявлення її фізичної відсутності за адресою, зазначеною у документах. Одним із найефективніших методів запобігання діяльності учасників ЗЕД, що мають підозру фірм-одноденок, фахівці вважають проведення відповідних запобіжних заходів ще на етапі митного оформлення вантажу. Однак досить часто встановити несумлінність тієї чи іншої компанії вдається лише під час здійснення митними органами заходів контролю після випуску товарів [115].

Проблема відшкодування ПДВ у ході експортних операцій нині дуже актуальна. Податківцям та митникам украй складно виявити злочинні змови експортерів і покупців, а суми, які втрачає Державний бюджет, значні, й це створює загрозу для економічної безпеки національної економіки.

На додаток до вищесказаного зазначимо, щодо імпорту товарів, при якому завищується їх митна вартість, прикладом може бути фармацевтичний ринок. Формуванням ціни на ліки є митна вартість товару плюс торгова надбавка. Оскільки торгова надбавка фіксована, то імпортер може завищити лише митну вартість. Так як імпорт ліків в Україні звільнено від оподаткування, то імпортери не несуть ніяких додаткових витрат. Усі витрати несуть замовники, а вивільнені після даних махінацій кошти виводяться через офшори.

Таким чином, саме митна вартість товару є надзвичайно важливою категорією як елемент митно-фіскальних правовідносин між суб’єктом господарської діяльності, імпортером та державою в особі митних органів, оскільки завдяки процедурі визначення митної вартості товару як суб’єкт ЗЕД, так і держава намагаються захищати свої певною мірою протилежні інтереси, які полягають у сплаті відповідно більшого чи меншого розміру ПДВ та ввізного мита [116, с. 92]. Тобто, можна стверджувати, що фіскальна потужність від надходження митних платежів залежить від достовірного визначення митної вартості що відповідно формує стан бюджетної безпеки держави.

Отже, питання щодо встановлення і забезпечення її фіскально-регуляторного потенціалу має вдосконалюватись і уточнюватись. Контроль за дотриманням положень Угоди про застосування статті VII ГАТТ при декларуванні митної вартості імпортером повинен, перш за все, зосереджуватись саме на контролі правильності розрахунку митної вартості на базі фактурної; на контролі за правильністю обрання методу оцінки, дотримання умов застосування обраного методу оцінки тощо. На цьому етапі має здійснюватись аналіз декларації митної вартості, інших документів, що подаються до митного оформлення. Управління ризиками, які пов’язані з недостовірним декларуванням вартості імпортного вантажу, має включати розробку критеріїв ризику, аналіз та оцінку ризиків. Ця робота повинна зосереджуватись, перш за все, на обґрунтованих сумнівах у реальності фактурної ціни. Оцінка ризиків є головною для визначення ступеня інтенсифікації митного контролю за правильністю визначення митної вартості на етапі митного оформлення та для організації селективності проведення відповідних перевірок після митного оформлення. Разом з тим, важливим критерієм є розробка постімпортних процедур, тобто створення відповідного середовища для обміну інформацією між митними адміністраціями різних країн, між

державними органами, проведення  перевірок  задекларованої вартості  через  матеріали бухгалтерського обліку.

Нарешті, можна виділити декілька основних способів виявлення нелегальності товару: по-перше, коли мають місце непрямі канали поставки, пов’язані зі створенням декількох фірм посередників, по-друге, коли контрактна ціна значно відрізняється від роздрібних цін аналогічних товарів, по-третє, коли товар зазначається в митній статистиці зовсім не під відповідним номенклатурі кодом та не під відповідною країною походження цього товару [114, с. 39–40]. Тобто ми вважаємо, що нелегальний імпорт – ввезення товарів на митну територію країни з порушенням чинного законодавства та через маніпулювання відповідними документальними параметрами з метою мінімізації податкових зобов’язань, штучного підвищення конкурентоспроможності таких товарів на певних ринках та відповідно збільшення доходів суб’єктів імпорту.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16992.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>