Інститут понятих у кримінальному судочинстві зарубіжних країн

Після розпаду СРСР розпочалась робота з розроблення національних кодифікованих актів кримінального процесуального законодавства. Одні держави пішли радикальним шляхом, інші віддавали перевагу доповненням морально застарілих норм кримінального судочинства. Першою з країн СНД, у якій було прийнято новий «пострадянський» КПК став Узбекистан (22 вересня 1994 р.), у грудні 1997 р. новий КПК підписав Президент Республіки Казахстан, 1998 р. нові КПК було прийнято у Вірменії та Грузії, 1999 р. – у Білорусі та Киргизстані, 2000 р. – в Азербайджані, 2001 р. – у Російській Федерації, 2003 р. – у Республіці Молдова, 2005 р. – в Естонії, 2009 р. – у Республіках Туркменістан і Таджикистан (в Україні ж КПК радянського зразка було змінено лише 2012 р.).

Проведення порівняльно-правового аналізу процесуального становища понятих за КПК країн СНД викликає неабиякий інтерес у контексті нашого дослідження, оскільки кримінальне процесуальне законодавство цих держав зберегло в собі риси радянського кримінального процесу, зокрема щодо інституту понятих. Зважаючи на досвід цих країн, як зазначає В. І. Фаринник, потребують переосмислення з можливим законодавчим уточненням правового статусу окремих учасників кримінального процесу в Україні [90].

Проблемним у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві є визначення процесуального статусу понятого, який бере участь у проведенні слідчих (розшукових дій), адже у КПК України немає норми, яка визначала б такий статус. Неврегульованість процесуального статусу цих осіб нерідко призводить до того, що поняті відмовляються з’являтися до органу розслідування, а також давати показання, що в подальшому може бути розцінено судом як підстава для визнання отриманих доказів недопустимими. Крім того, поняті будь-якого часу можуть залишити місце проведення слідчої дії і відповідальність за це не передбачена [91].

Проте, за кримінальним процесуальним законодавством низки пострадянських країн, особа, яка залучена до слідчої дії, офіційно визнається учасником процесу як «процесуальний асистент». Зокрема, у КПК Республіки Молдова (ст. 82) визначено, що: «Процесуальним асистентом є особа, особисто не зацікавлена у кримінальній справі, яка не є працівником органу кримінального переслідування…», і далі міститься перелік їх прав та обов’язків. Процесуальним асистентом не може бути працівник органу кримінального переслідування та особа, яка бере участь у пред’явленні особи для впізнання. Процесуальний асистент може запрошуватись також для участі у відтворенні події або проведенні експерименту, якщо його присутність необхідна. Усе це дає змогу вважати, що кримінально-процесуальний інститут процесуальних асистентів у кримінальному процесі Республіки Молдова є аналогом інституту понятих у кримінальному провадженні України [92].

Досить часто встановлення об’єктивної істини у справі залежить від правильності показань понятого, який залучається до проведення окремих слідчих дій. Проте, у ч. 7 ст. 223 КПК України встановлено лише загальний порядок залучення понятих і категорію осіб, які не можуть ними бути. Що ж до критеріїв, яким має відповідати понятий, а також обов’язків понятого, то в Кодексі вони не згадуються. У зв’язку з цим на практиці непоодинокими є випадки, коли понятий відмовляється з’являтися до органу розслідування.

Вивчаючи особливості участі понятих у провадженні слідчих дій у кримінальному судочинстві країн пострадянського простору, треба відзначити, що найбільш досконалим та прогресивним у частині досліджуваного питання, вважається кримінальне процесуальне законодавство Російської Федерації, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан і Туркменістану, оскільки воно найбільш повно та чітко визначає процесуальне регулювання інституту понятих і правовий статус понятого як учасника кримінального процесу.

У КПК Російської Федерації чітко визначено поняття «понятий», під яким розуміють як незацікавлену у ході кримінальної справи особу, залучену дізнавачем, слідчим для засвідчення факту провадження слідчої дії, а також змісту слідчої дії (ст. 60 глави 8 розділу 2 «Учасники кримінального судочинства»). У цій самій статті законодавець обмежує можливість бути понятими для окремих категорій осіб, зокрема неповнолітніх. У ч. 4 цієї статті зазначено, що понятий не має права ухилятися від явки за викликом дізнавача, слідчого та в суд, а також розголошувати відомості попереднього розслідування, якщо він про це був попереджений.

Слідчий або суд має право застосувати до потерпілого, свідчого, цивільного позивача, цивільного відповідача, експерта, спеціаліста, перекладача та (або) понятого такі заходи процесуального примусу, як зобов’язання про явку, привід та грошове стягнення (ч. 2 ст. 111 глави 14).

Процесуальний порядок участі понятих у проведенні окремих слідчих дій додатково закріплює ст. 170 КПК РФ. Чітко визначено, що кількість понятих повинна бути не менше двох. Водночас у разі, коли участь понятих при проведенні слідчих дій не є обов’язковою, слідчий може прийняти рішення про їх залучення за клопотанням учасників кримінального процесу або з особистої ініціативи.

До того ж, наголошується, що у важкодоступній місцевості, за відсутністю належних засобів зв’язку, а також у випадках, коли провадження слідчої дії пов’язано із загрозою для життя та здоров’я людей, слідчі дії можуть проводитися без участі понятих, про що у протоколі слідчої дії робиться відповідний запис. У таких випадках повинні застосовуватись технічні засоби фіксації результатів проведення слідчої дії [93]. Зазначені положення певним чином корелюються із закріпленими ч. 7 ст. 223 КПК України умовами участі понятих в інших процесуальних діях, а також застосування безперервного відеозапису як альтернативи такої їх участі.

Російський законодавець уважає участь понятих обов’язковою (ст. 170 КПК РФ) у проведенні таких слідчих і процесуальних дій: накладення арешту на майно (ст. 115), огляду (ст. 177), огляду трупа, ексгумації (ст. 178), слідчого експерименту (ст. 181), обшуку (ст. 182), виїмки (ст. 183), особистого обшуку (ст. 184), огляду, виїмки та зняття копій із затриманих поштово-телеграфних відправлень (ч. 5 ст. 185), огляду та прослуховування фонограми переговорів (ч. 7 ст. 186), пред’явлення для впізнання (ст. 193), перевірки свідчень на місці (ст. 194). Зважаючи на зазначене, цей перелік набагато ширший, ніж закріплений КПК України, що включає пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляд трупа, у тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи (ч. 7 ст. 223).

У КПК Республіки Білорусь також приділяється значна увага участі понятого у кримінальному процесі. Однак, у ст. 64 визначено, що понятим може бути лише повнолітня особа, закріплені його обов’язки, зокрема засвідчувати своїм підписом відповідність записів у протоколі виконаним діям; з’являтися на виклик органу кримінального переслідування; повідомляти на вимогу органу кримінального переслідування інформацію щодо відносин з особами, які беруть участь у провадженні за матеріалами та у кримінальній справі; дотримуватися порядку при провадженні слідчих дій; підкорятися законним розпорядженням органу кримінального переслідування [94].

Кримінальним процесуальним законодавством Республіки Білорусь також передбачені обставини, що виключають участь у провадженні як понятого судді, державного обвинувача, прокурора, слідчого, дізнавача, захисника, представника потерпілого, громадського позивача, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача. Про обов’язковість участі понятих зазначається в окремих нормах, що регулюють порядок проведення огляду місця події, але лише у випадках огляду житла та іншого законного володіння особи (ч. 7 ст. 204), освідування особи протилежної статі зі слідчим та дізнавачем, якщо освідування супроводжується оголенням тіла (ч. 4 ст. 206), слідчого експерименту, але у випадку, якщо він проводиться у житлі та іншому законному володінні особи (ч. 1–1 ст. 207), обшуку та виїмки (ст. 210), особистого обшуку (ст. 211) та перевірки показань на місці (ст. 225).

Доречним було б для використання у роботі органів досудового розслідування саме за новим КПК України врахування досвіду Республіки Грузія, в якій не так давно проведено реформу у сфері кримінальної юстиції. За КПК Грузії (ст. 331) поняті (не більше двох) запрошуються для посвідчення факту обшуку або виїмки, їх проведення і результатів [95]. Обвинуваченому до початку слідчих дій на вимогу надається розумний термін для запрошення понятих, але не більше однієї години. Понятими не можуть запрошуватися особи, яким законом надано право не свідчити проти обвинуваченого. До проведення обшуку або виїмки особа, яка не є обвинуваченим, але якої може стосуватися зазначена слідча дія, має право запросити понятих у встановленому порядку. Згадані слідчі дії можуть проводитися без участі понятих лише у випадках невідкладної необхідності, за наявності реальної небезпеки для життя чи здоров’я людини або загрози пошкодження, знищення або приховування доказів, а також у випадках, прямо передбачених законодавством. Особам, запрошеним для участі у провадженні слідчих дій понятими, слідчий або прокурор до початку слідчої дії роз’яснює їх права і обов’язки, у тому числі право відмовитися від участі у слідчій дії.

За КПК Грузії, поняті зобов’язані: брати участь у проведенні слідчої дії; підписом під протоколом слідчої дії підтвердити факт проведення цієї дії, його хід і результати; без дозволу слідчого або прокурора не розголошувати матеріали слідства. Поняті можуть бути допитані як свідки про обставини, пов’язані зі слідчою дією. Закріплюються й права понятих, зокрема: брати участь у проведенні слідчої дії; робити заяви і висловлювати зауваження з приводу слідчої дії, які повинні бути внесені до протоколу; ознайомитися з протоколом слідчої дії [96].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16777.html     " target="_blank">Ссылке</a>

</p>